Ухвала суду № 34468625, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/33887/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод" (далі - Товариство)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011

у справі № 2а-607/10/0870

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - СДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2005 року Товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.07.2004 № 0000640202/0.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2010 прийняті у справі судові рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки обставин щодо дійсності оскаржуваного акта індивідуальної дії та перевірки співвідношення предмету даного позову з предметом доказування у справі № 18/110-АП-3/645-АП.

За наслідками останнього розгляду даної справи постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є відкликаним за результатами процедури його адміністративного оскарження.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 6.6 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким позов задовольнити. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що порушення податковим органом порядку прийняття податкових повідомлень-рішень у процедурі апеляційного узгодження не може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість даних позовних вимог платника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Товариства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 101 890,60 грн. (у тому числі 72779 грн. за основним платежем та 29111,60 грн. штрафних санкцій) було прийнято податковою інспекцією за результатами проведення позапланової документальної перевірки Товариства з питання правильності обчислення податку на додану вартість, оформленої актом від 19.07.2004 № 39/32-4/05755625, в ході якої було виявлено факт включення до податкового кредиту у березні 2004 року суми ПДВ за податковими накладними, які не містили усіх обов'язкових реквізитів.

За наслідками оскарження позивачем цього податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку рішенням СДПІ від 30.08.2004 № 10175/10/10 оспорюваний акт індивідуальної дії було змінено та податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.08.2004 № 0000640202/1, за яким Товариству було донараховано податкове зобов'язання у сумі 1 311 969 грн. (у тому числі 874 646 грн. за основним платежем та 437 323 грн. штрафних санкцій).

Суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах цієї справи доказів встановили, що сума податкового зобов'язання у загальному розмірі 101 890,60 грн. (у тому числі 72779 грн. за основним платежем та 29111,60 грн. штрафних санкцій) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням увійшла до складу податкового зобов'язання у сумі 1 311 969 грн. (у тому числі 874 646 грн. за основним платежем та 437 323 грн. штрафних санкцій) за податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2004 № 0000640202/1. В обліковій картці платника (позивача по справі) відсутнє окреме нарахування податкового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2004 № 0000640202/0, що оскаржується за даним позовом.

Власне ж питання правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 30.08.2004 № 0000640202/1 (до якого увійшла й сума оспорюваного за цим позовом донарахування) було предметом спору в адміністративній справі № 18/110-АП-3/645-АП, по якій вже ухвалено судове рішення.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, попередні судові інстанції цілком обґрунтовано послалися на положення підпункту "б" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження, а також на приписи підпункту 6.4.3 пункту 6.4 цієї ж статті Закону, в силу вимог якого у випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

На підставі наведених норм Закону та з огляду на установлені обставини даного спору суди дійшли цілком правомірного висновку про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є відкликаним, а відтак не породжує у платника будь-яких правових обов'язків, не впливає на стан суб'єктивних прав Товариства, а отже не підлягає скасуванню в судовому порядку

Крім того, чинне процесуальне законодавство України не передбачає можливості повторного звернення особи до суду з позовними вимогами, відносно яких вже прийнято судове рішення, у тому числі і шляхом штучного дроблення позовних вимог на окремі частини.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів, покладені в основу прийняття рішень з даного спору.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод" відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 у справі № 2а-607/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько