Ухвала суду № 34468306, 23.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2013 р.Справа № 1622/2а-1044/12

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 16.11.2012р. по справі № 1622/2а-1044/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

15.11.2012 року позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 16.11.2012р. по справі № 1622/2а-1044/12 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального та матеріального права, позивач просить ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 16.11.2012р. по справі скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано належних доказів причин поважності пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України.

При цьому суд першої інстанції посилається на те, що позивачем при поданні позову пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений положеннями ч.2 ст.99 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 15.11.2012 року із вимогами щодо захисту його порушених прав.

Колегія суддів зауважує, що порушене право позивача на отримання пенсії підлягає захисту в межах річного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України.

При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав позивач дізнався 07 листопада 2012 року з листа Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації за №04-7166 від 19.10.2012 року, в якому значилося, що немає підстав для виплати суми державної соціальної допомоги інваліда з дитинства І групи ОСОБА_2, яку він не отримав в травні 2011 року у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 року. У вказаному листі відповідач посилався на ст.. 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам», зазначаючи, що суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно без поважних причин виплачуються за минулий час не більш як, за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Однак, дана обставина не була врахована судом першої інстанції при прийняття оскаржуваної ухвали.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України, неврахування вищезазначеного Рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню до Октябрського районного суду м. Полтава для продовження розгляду.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,ч.4 ст.202, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 16.11.2012р. по справі № 1622/2а-1044/12 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.