Ухвала суду № 34467849, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/33574/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 17.10.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013

у справі № 2а/0470/9464/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровський трубний

завод"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі

м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної

податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпровський трубний завод" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000142304 від 13.03.2012.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 2-4 квартал 2011 року з питань використання бюджетних коштів у сумі 11100000 грн., які були отримані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 527 від 30.06.2010 „Про створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів" та складено акт № 464/23-4/36053445 від 21.02.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000142304 від 13.03.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1827500 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого по деклараціям за липень, серпень, вересень, листопад та грудень 2011 року завищено податковий кредит на загальну суму 1827500 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення на 1827500 грн.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем у відповідності до договору № 40/15 від 20.05.2011 у TOB „Павлоградський завод технологічного обладнання" придбало основні фонди з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, отримало належним чином заповнені податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 1827500 грн., які віднесло до свого податкового кредиту.

TOB „Павлоградський завод технологічного обладнання", виписавши податкові накладні, включив суму податку на додану вартість у розмірі 1827500 грн. до свого податкового зобов'язання.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

За результатами конкурсу та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 527 від 30.06.2010 „Про створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів" та Розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-255/0/3-11 від 21.04.2011 між TOB „Дніпровський трубний завод" та Головним управлінням економіки Дніпропетровської облдержадміністрації укладено договір від 23.05.2011 №1-НРМ „Про взаємовідносини головного управління економіки Дніпропетровської облдержадміністрації та TOB "Дніпровський трубний завод" з реалізації програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувного регіону - Дніпропетровської області на 2011 рік". Загальна вартість договору складає 11100000 грн.

Умовами договору передбачена Специфікація на виготовлення та поставку обладнання лінії з виробництва електрозварних труб у відповідності до "Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувного регіону - Дніпропетровської області у 2011 році" для TOB "Дніпровський трубний завод"

З метою створення нових робочих місць та виконання проекту "Впровадження спеціалізованого виробництва зварних труб" на базі TOB „Дніпровський трубний завод" - позивачем укладено Договір № 40/15 від 20.05.2011 з TOB „Павлоградський завод технологічного обладнання".

Відповідач не визнає суму 1827500 грн., яку позивач відніс до свого податкового кредиту, так як на його думку позивач порушив вимоги Листа Державної податкової адміністрації України від 25.10.2011 № 4261/6/15-3415-04 „Про розгляд листа щодо порядку оподаткування податком на додану вартість".

Згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма Закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Закону, або якщо норми різних Законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, в даному випадку законодавчі норми мають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податку, а тому відповідно до п. 4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України визнається презумпція правомірності рішень платника податків, а п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України вказує, що коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що при відображенні у податковому обліку наведеної вище господарської операції позивачем не порушено норми пп. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, а висновки відповідача вступають в протиріччя з вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 2а/0470/9464/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 2а/0470/9464/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко