Ухвала суду № 34465988, 09.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 р.Справа № 820/1627/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл» до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року, позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл» (далі по тексту ТОВ «Саноіл»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Харківська ОДПІ) №0000310225 від 05.02.2013 року, яким позивачу на підставі акта перевірки № 2419/221-34265085 від 27.12.2012 року, за встановлені порушення п. 146.12 ст. 146 розд. 3 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 672.689 грн. 00 коп. з яких у тому числі 538.151 грн. - основний платіж, 134.538 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення ним податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 27.12.2012 р № 2419/221-34265085. Вказує, що валові витрати сформовані ним правомірно та були понесені на придбання товарно-матеріальних цінностей для технічного обслуговування власних транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Саноіл» задоволено у повному обсязі.

Судове рішення обґрунтовано посиланням на неправомірність висновку податкового органу щодо віднесення позивачем витрат на будівельні матеріали, запасні частини, інші матеріали, витрат на техобслуговування та ремонт автомобілів та інших основних засобів - до витрат на проведення ремонту та поліпшення основних засобів. А також безпідставністю твердження відповідача про заниження ТОВ «Саноіл» податку на прибуток в результаті порушення вимог п.п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, внаслідок віднесення позивачем до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на проведення ремонту та поліпшення основних засобів за 1-3 квартали 2012 року у сумі 3.980.101,00 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Харківська ОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ТОВ «Саноіл».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова, відповідно до положень ст. 200 КАС України, підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Саноіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 2419/221-34265085 від 27.12.2012 року (т. 1 а.с. 8-48).

Згідно з висновками вказаного Акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на загальну суму 538.151,00 грн., у т. ч. у 1 кварталі 2012 року на суму 103.005,00 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 236.786,00 грн. та у 3 кварталі 2012 року на суму 198.360,00 грн. (т. 1 а.с. 47).

Вказаного висновку податковий орган дійшов з огляду на встановлене в ході проведення перевірки порушення ТОВ «Саноіл» податкового законодавства, а саме: при перевірці Харківською ОДПІ встановлено, що підприємство - позивач при поданні до Харківської ОДПІ додатку АМ до рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, в якому зазначена балансова вартість на початок звітного (податкового) року у сумі 14.174.781,00 грн., сума ліміту (10 %) поліпшення на звітний 2012 рік складає 1.417.478,00 грн. Між тим, фактично за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року підприємством включено до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів, робіт та послуг (рядок 05.1 Декларації), витрати на проведення ремонту та поліпшення основних засобів у сумі 3.980.101,00 грн., а саме: витрати на будівельні матеріали в сумі 5.235,92 грн., витрати на запасні частини в сумі 2.899.866,33 грн., витрати на інші матеріали в сумі 181.589,69 грн., техобслуговування та ремонт автомобілів та інших основних засобів в сумі 275.639,08 грн., модернізація основних засобів 617.770,28 грн. Таким чином, позивачем, в порушення п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 2.562.624,00 грн. (3.980.101 - 1.417.478 = 2.562.624), у т. ч. у 1 кварталі 2012 року на суму 490.502 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 1.127.550 грн. та за 3 квартал 2012 року на суму 944.571 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000310225 від 05.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 672.689,00 грн., з яких 538.151,00 грн. - за основним платежем та 134.538,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с. 49).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Саноіл», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, зокрема серед іншого, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 ПК України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Згідно п. 146.11 ст. 146 ПК України, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Підпунктом 146.12 статті 146 ПК України встановлено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Судом встановлено, що TOB «Саноіл» є автотранспортним підприємством, яке здійснює вантажні перевезення. Для здійснення вказаної діяльності підприємство має відповідні трудові та матеріальні ресурси, що підтверджується: штатним розкладом підприємства на 01.01.2012 року; правовстановлюючими документами на будівлі та територію автобази підприємства, яка розташована за адресою: м. Дергачі, вул. Лозівська, 96, 96-а; переліком транспортних засобів, що належать на праві власності TOB «Саноіл» станом на 01.01.2012 року

По рахункам 205, 207, 209 та 631 за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, витрати позивача склали:

- витрати на придбання будівельних та витрачальних матеріалів, що використовуються у господарській діяльності підприємства, обліковуються на бухгалтерському рахунку 205 у сумі 5235,92 грн., а саме: абразивні листи, папір, волокно, які використовуються для очищувально-мийних робіт; кість малярна, олівець будівельний, які використовуються у якості будівельного інвентарю; оправка, що використовується для крепіжних робіт; плівка, скотч, які використовуються для робіт з пакування грузів, тощо (т. 2 а.с. 116);

- витрати на придбання запасних частин, які були використані при здійсненні технічного обслуговування та підтримання у технічно справному стані транспортних засобів підприємства обліковуються на бухгалтерському рахунку 207 у сумі 2 448 584,00 грн., а саме: шини, фільтри, акумулятори, гальмівні колодки, герметики та в незначній кількості інші матеріали (аварійні з'єднання, втулки, стяжки, прокладки, гайки, болти, гвинти, шайби), а також запасні частини (автомобільні лампи, уплотнюючі кільця, сайлентблоки, сальники), тощо (т. 2 а.с. 117-132);

- витрати на придбання інших матеріалів, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування транспортних засобів підприємства обліковуються на бухгалтерському рахунку 209 у сумі 181589,69 грн., а саме: інструменти та матеріали для проведення технічного обслуговування та інших господарських потреб підприємства (мастерки, молотки, лопати, валики, набори ключів, пістолети для герметика, свердла, штангельциркулі), різноманітні бланки, які використовуються у господарській діяльності підприємства (бланки міжнародної транспортної накладної CMR, журнали для гаражу, картки тахографа, посвідчення про відрядження, подорожні листи), засоби захисту, які використовуються при проведенні робіт з технічного обслуговування транспортних засобів (респіратори, салфетки, засоби для миття рук), інші витратні матеріали (грузики, шліфувальні круги, шестигранки), антифриз, гальмівна рідина, тощо (т. 3 а.с. 8-10);

- витрати, понесені на техобслуговування автомобілів та інших основних засобів підприємства, обліковуються на бухгалтерському рахунку 631 у сумі 275639,08 грн., до яких відносяться послуги сторонніх організацій з технічного обслуговування транспортних засобів підприємства (т. 3 а.с. 11-13).

Колегія суддів зазначає, що законодавчо не визначено чіткого визначення понять ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення.

Між тим, пунктом 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 р. за № 268/2708 (далі - Положення № 102), визначено:

ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин;

поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);

капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 102, мета технічного обслуговування і ремонту - підтримування дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Згідно п. 1.3 вказаного Положення № 102, технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

Згідно п. 3.19 Положення № 102, операції щодо заміни на ДТЗ шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

Отже, згідно зазначеного нормативного акта, заміна шин на суму 1 583 604,00 грн. та акумуляторних батарей не пов'язані з поліпшенням, модернізацією та ремонтом об'єкта, оскільки транспортний засіб в даному випадку не змінює потужності, така заміна не призводить до збільшення майбутніх економічних вигод.

Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 вказаного Положення).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що здійснення технічного обслуговування об'єктів основних засобів не можна віднести до поліпшення основних засобів, технічне обслуговування є лише підтриманням об'єкту у робочому стані, після технічного обслуговування нічого не поліпшується, а лише відновлюється первісний ресурс об'єкта. Таким чином, позивачем витрати на технічне обслуговування автомобіля, згідно п. 138.1 ст.138 ПК України, правомірно віднесено до інших витрат, оскільки проведення технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів та заходи по підтримуванню транспортних засобів у технічно справному стані нерозривно пов'язано з господарською діяльністю підприємства, а тому витрати на технічне обслуговування та підтримування технічно справного стану автомобілів (зокрема, на придбання запчастин, що використовуються для проведення вказаних робіт) відносяться до складу валових витрат того періоду в якому вони були понесені.

Пунктом 3 Положення № 102 визначено систему технічного обслуговування та ремонту ДТЗ. Також, вказане Положення містить Примірний перелік операцій ТО-1, Примірний перелік операцій ТО-2 та Примірний перелік операцій сезонного технічного обслуговування, який не є виключним.

Судом встановлено, що наказом генерального директора ТОВ «Саноіл» від 15.03.2010 року № 15/03-1ТО, запроваджено на підприємстві планово-попереджувальну систему технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, затверджено загальний технологічний процес технічної підготовки рухомого складу до експлуатації (додаток № 1), затверджено перелік робіт з технічного обслуговування транспортних засобів підприємства (додаток № 2) (т. 2 а.с.104-109).

Отже, для ведення господарської діяльності, пов'язаної з автомобільними перевезеннями, позивач зобов'язаний у відповідності до діючого законодавства періодично здійснювати технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів та здійснювати заходи з підтримання транспортних засобів у технічно справному стані. У зв'язку з цим, витрати на такі роботи мають бути віднесені до складу валових витрат періоду, в якому вони були понесені.

Таким чином, відповідно до п.п. 146.11, 146.12 ПК України, п. 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, витрати на придбання будівельних матеріалів, що використовуються у господарській діяльності, витрати на запасні частини та інші матеріали, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування транспортних засобів, витрати, понесені на техобслуговування об'єктів основних засобів, були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у 1-3 кварталах 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі витрати правомірно не враховані при обчисленні суми витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів, з огляду на те, що вказане придбання витрачальних матеріалів, запасних частин та інших матеріалів, здійснення техобслуговування об'єктів основних засобів не пов'язано з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими видами поліпшення основних засобів, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції у створення необоротних матеріальних активів.

Згідно наявної в матеріалах справи розшифровки рахунку 23 за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р., витрати, пов'язані з ремонтом та модернізацією транспортних засобів підприємства склали 617770,00 грн. та включають послуги сторонніх організацій з проведення ремонтних робіт, що призвели до поліпшення транспортних засобів (т. 3 а.с. 14-16). Вказані витрати були віднесені до складу валових витрат у 1-3 кварталах 2012 року та були враховані підприємством при обчисленні суми 10 % від балансової вартості об'єктів основних засобів підприємства на початок 2012 року, тому що ці витрати пов'язані з поліпшенням та модернізацією транспортних засобів, що призвело до зростання майбутніх економічних вигід від використання цих об'єктів.

Згідно з додатком АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 року, сума фактичних обсягів витрат на ремонт та поліпшення основних засобів на звітний період склала 617770,00 грн., що не перевищує суму ліміту витрат на поліпшення на звітний рік у розмірі 1 417 478,00 грн. (т. 2 а.с. 114). Таким чином, за 2012 рік при можливості віднесення до складу валових витрат суми витрат на поліпшення основних засобів у розмірі 1 417 478,00 грн., позивачем правомірно за 3 квартали 2012 року до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) було віднесено суму витрат на поліпшення основних засобів у розмірі 617770,00 грн., що не перевищує 10 % ліміту, згідно п. 146.12 ст. 146 ПК України.

Таким чином, позиція відповідача про заниження ТОВ «Саноіл» податку на прибуток в результаті порушення вимог п.п. 146.12 ст. 146 ПК України, внаслідок віднесення позивачем до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на проведення ремонту та поліпшення основних засобів за 1-3 квартали 2012 року у сумі 3.980.101,00 грн., є необґрунтованою та не відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податковим органом, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано ні суду першої ні апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 14 жовтня 2013 року

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова