Ухвала суду № 34462772, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 10516/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Волиньвугілля» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за поданням Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області до Державного підприємства «Волиньвугілля» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ДП «Волиньвугілля», застосованого відповідно до рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції від 22 грудня 2011 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року подання задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що ДП «Волиньвугілля» в порушення вимог п. п. 92.2, 92.1 ст. 92 Податкового кодексу України без дозволу органу державної податкової служби відчужено описане в податкову заставу вугілля в кількості, що перевищує дозволену, а саме замість 10200 тон реалізовано 21750,8 тон на загальну суму 4898686,59 грн., що підтверджується актом перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі від 21.12.2011 року. Відповідно до пп. 94.2.1 р. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується така обставина, як платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі. Відповідно до п. 94.10 цієї статті арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 22.12.2011 року. Суд відхилив посилання представників відповідача на формальні порушення допущені при складенні акту перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі від 21.12.2011 року, оскільки наявність формальних порушень при складенні такого акту не може свідчити про його незаконність, якщо обставини викладені в ньому є підтвердженими. На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до ДП «Волиньвугілля» адміністративного арешту активів.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні подання відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при перевірці стану збереження майна податковим керуючим порушено вимоги п.п.3.1, 3.2 Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затверджене наказом ДПС України від № 1039 від 24.12.2010 року, а саме не повідомлено платника податків про проведення перевірки та не пред'явлено документи для проведення перевірки. Також платник податків не ознайомлений з актом про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі № 55/24-3236596 від 21.12.2011 року, даний акт на адресу платника податків не направлявся. Крім того, у акті перевірки зазначено час 17 год. 00 хв., хоч робочий день платника податків триває до 16 год. 30 хв., що є прямим порушенням п. 2.4 Положення, у якому зазначено, що перевірка стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі може проводитися протягом робочого дня платника податків, починаючи з дня опису майна у податкову заставу. Також акт підписаний, зокрема, понятим ОСОБА_2, який є працівником ДП «Волиньвугілля», тому відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» не міг бути понятим при складанні цього акту. Оскільки акт перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі № 55/24-32365965 від 22.12.2011 року складений з порушенням законодавства, тому немає підстав для застосування адміністративного арешту майна. Також апелянт зазначає, що не отримував жодних документів щодо адміністративного арешту його активів до початку розгляду подання судом першої інстанції, тому не мав можливості оскаржити дії податкового органу в судовому порядку, а заявив про намір такого оскарження лише в судовому засіданні. Однак суд не врахував наявності спору про право в даному випадку.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги ДП «Волиньвугілля» також зазначає, що відповідач у листах-відповідях від 06, 08 та 13 грудня 2011 року на заяви підприємства про надання дозволу на реалізацію вугілля, що перебуває у податковій заставі, фактично не заперечував проти такої реалізації, а встановлення відповідачем умови реалізації, а саме спрямування всіх отриманих коштів на погашення податкового боргу, суперечить вимогам законодавства. Також апелянт зазначає, що відповідно до пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відчуження майна - це будь-які дії платника податків, внаслідок вчинення яких він втрачає право власності на відповідне майно. Тому відвантаження ДП «Волиньвугілля» вугілля структурному підрозділу ВП «Волиньвуглезбутпостач», а також ДП «Львівська вугільна компанія» для його збагачення, відповідно до укладеного між ними договору від 23.09.2011 року № 51, не є відчуженням майна (вугілля) в розумінні наведеної норми, оскільки підприємство залишилось власником цього вугілля. Крім того, всупереч вимогам п. 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України податковий орган не надав ДП «Волиньвугілля» можливості подати свої пояснення з приводу реалізації заставленого майна, отже, складання акту перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі від 21.12.2011 року відбулось без повного з'ясування всіх обставин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень до неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі закрити з наступних підстав.

Судом встановлено, що у ДП «Волиньвугілля» наявний податковий борг в сумі 77310928,19 грн.

На підставі наказу начальника Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області податковим керуючим було проведено опис майна у податкову заставу платника податків ДП «Волиньвугілля», а саме вугілля майбутнього видобутку, про що складено акти опису майна від 01.12.2011 року № 20 та № 21, якими описано майно на загальну суму 6146195,94 грн.

Листом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області від 01.12.2011 року № 9501/24-005 відповідача повідомлено про опис майна в податкову заставу та можливість його реалізації за згодою податкового органу.

Із листів відповідача № 1977/72/10-13 від 06.12.2011 року та № 1996/70/10-13 від 08.12.2011 року, надісланих Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції Волинської області, вбачається, що ДП «Волиньвугілля» просило надати дозвіл на реалізацію описаного в податкову заставу вугілля в кількості 10200 тон.

Листом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області від 16.12.2011 року № 10008/24-005 ДП «Волиньвугілля» надано дозвіл на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі відповідно до ст. 92 Податкового кодексу України в кількості 10200 тон за умови, що кошти, отримані від такої реалізації, будуть в повному обсязі спрямовані на погашення податкового боргу.

21.12.2011 року податковий керуючий провів перевірку стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, за результатами якої складений акт № 55/24-32365965, в якому зазначено, що в порушення вимог п. 92.3 ст. 92 Податкового кодексу України посадовими особами ДП «Волиньвугілля» відчужено вугілля, описане в податкову заставу в кількості 21750,8 тон на загальну суму 4898686,59 грн.

На підставі акту перевірки заступник начальника Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області за зверненням податкового керуючого прийняв рішення від 21.12.2011 року № 2/24-32365965 про застосування умовного адміністративного арешту майна ДП «Волиньвугілля».

При цьому, колегія суддів враховує, що, як встановлено під час судового розгляду справи, в даному рішенні допущено описку і помилково зазначено дату його винесення 21.12.2011 року замість 22.12.2011 року.

Відповідно до пп. пп. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до змісту даної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з п. п. 91.1, 91.3 ст. 91 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Згідно з п. 92.1 ст. 92 цього Кодексу платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Пунктом 92.2 цієї статті передбачено, що у разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 92.3 ст. 92 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Порядок та підстави для застосування адміністративного арешту майна платників податків визначено ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, згідно з п. 94.1 цієї статті адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пп. 94.2.1 п. 94.2 ст. 94 даного Кодексу арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується така обставина, як платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначена норма Податкового кодексу України узгоджується з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в даному випадку має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.02.2011 року № 149/11/13-11, зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Оскільки передумовою звернення з поданням, передбаченим ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України є відсутність спору про право, а з матеріалів справи, зокрема з заперечення ДП «Волиньвугілля» на подання, а також апеляційної скарги, додаткового пояснення до апеляційної скарги і матеріалів, долучених до них, вбачається наявність такого спору, чого не врахував суд першої інстанції, прийняття даного подання до провадження суду є порушенням норм п. 2 ч. 4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи представник податкового органу надав суду копію постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за позовом ДП «Волиньвугілля» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання неправомірними дій при здійснені опису майна, перевірки стану збереження описаного майна та винесення рішення про застосування адміністративного арешту від 21.12.2011 року № 2/24-3236565 та скасування рішення про застосування адміністративного арешту від 21.12.2011 року № 2/24-3236565, що також підтверджує наявність спору про право у даній справі.

При цьому, колегія суддів вважає можливим відповідно до ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України дослідити зазначену постанову і врахувати її як доказ у справі, оскільки вона не досліджувалася у суді першої інстанції з об'єктивних причин, проте має значення для вирішення даної адміністративної справи.

В інформаційному листі від 22.04.2011 № 571/11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

При цьому судам слід мати на увазі, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Закриваючи провадження у справі за поданням податкового органу у зв'язку з виявленням спору про право суд згідно з ч. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Тому колегія суддів роз'ясняє Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції Волинської області, що відповідні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, але в загальному порядку позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 160, 183-3, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Волиньвугілля» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за поданням Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області до Державного підприємства «Волиньвугілля» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький