Ухвала суду № 34462497, 17.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/490/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Файдюка В.В.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Сервіс» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Факторія»» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 8856/22-2/37938811 від 13.12.2012 року, в якому встановлено порушення п.п. 198.3 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 146 979 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000724/22-02 від 28 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 183 724 грн., в тому числі за основним платежем - 146 979 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 36 745 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «ТК «Факторія» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №1-Т від 04 січня 2012 року (а.с. 54-55).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «ТК «Факторія» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 9-Т від 30 квітня 2012 року (а.с. 52-53).

Позивачем було надано до суду першої інстанції засвідчені копії податкових накладних, виписаних ТОВ «ТК «Факторія»» у зв'язку з придбанням позивачем товарів народного вжитку згідно укладених договорів купівлі-продажу №9-Т від 30.04.2012 року, №1-Т від 04.01.2012 року.

Окрім того, в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних, товаротранспортних накладних, банківської виписки про оплату позивачем придбаних товарів, які в сукупності документально підтверджують здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «ТК «Факторія»» у серпні 2012 товарів визначеного найменування, кількості, ціни, а також підтверджують правильність і повноту нарахування ПДВ за вказаний період у сумі 146979 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, договори №9-Т від 30.04.2012 року та додаткова угода №1 від 07.05.2012, №1-Т від 04.01.2012 року в судовому порядку не оспорювались, недійсними або фіктивними судом не визнавались, а їх умови не суперечать чинному національному законодавству та не порушують публічних інтересів держави і суспільства, тому відсутні законні підстави вважати такі правочини нікчемними згідно із ст. 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є або придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, або сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Факторія»», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «ТК «Факторія»» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та мало індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентам ТОВ «ТК «Факторія»», яке на момент здійснення господарської діяльності було зареєстровано як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Файдюк В.В.

Повний текст виготовлено: 22.10.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Файдюк В.В.