Ухвала суду № 34462488, 08.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3802/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Буд Інвест» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.04.2012 № 0000712300 та від 10.04.2012 № 0000722300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 04.10.2012 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, у березні 2012 року посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «СВ Буд Інвест» податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Фірма «Володар» у квітні та липні 2011 року, за результатами якої складено акт від 23.03.2012 № 250/22-00/36076116 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки посадовими особами податкового органу зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 138.2 статті 138 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 3833 грн. 33 коп. і липень 2011 року на суму 8200 грн. 00 коп. та валових витрат за II квартал 2011 року на суму 19166 грн. 67 коп. і III квартал 2011 року на суму 41000 грн. 00 коп. у зв'язку з виконанням правочинів з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар» послуг, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за квітень і липень 2011 року на загальну суму 12033 грн. 33 коп. та податку на прибуток підприємств за II- III квартали 2011 року на суму 13838 грн. 34 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.04.2012 № 0000712300 та 10.04.2012 № 0000722300, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 6 та 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 12034 грн. 33 коп., з яких: 12033 грн. 33 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 13838 грн. 34 коп., з яких: 13838 грн. 34 коп. - за основним платежем; 0 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Відповідна до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

У свою чергу, порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з приписами статті 134 розділу III Податкового кодексу України, об'єктом оприбуткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При цьому, витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податковим кредитом в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень і липень 2011 року на загальну суму 12033 грн. 33 коп. та податку на прибуток підприємств за II- III квартали 2011 року у загальному розмірі 13838 грн. 34 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - ПП «Фірма «Володар», що здійснювались ним як постачальником послуг.

Під час перевірки податковим органом виявлено, що у квітні 2011 року позивачем було укладено з ПП «Фірма «Володар» договір підряду від 01.04.2011 № 67/04, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати доручені позивачем роботи з ремонту будівель, що належать ЗАТ «ІКС 5 Рітейл груп Україна», а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

26.04.2011 та 15.07.2011 між ПП «Фірма «Володар» та позивачем підписано акти виконаних робіт згідно з договором підряду від 01.04.2011 № 67/04, відповідно до яких позивач прийняв виконані ПП «Фірма «Володар» роботи, пов'язані зі зведенням даху на прибудові до рампи, ремонтом торгового залу, підлоги та стін в кабінеті СБ і торговому залі, ремонтом стін і клумби на ґанку, а також переобладнанням зони орендарів, та оцінив їх вартість за узгодженими з контрагентом протоколами договірних цін від 26.04.2011 і 15.07.2011 на загальну суму 72200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 12033 грн. 33 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни виконаних робіт, ПП «Фірма «Володар» було виписано податкові, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплату за придбані послуги здійснено позивачем 27.04.2011 та 15.07.2011 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 72200 грн. 00 коп. на рахунки ПП «Фірма «Володар», про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень № 84 від 15.07.2011року та № 43 від 27.04.2011 року.

Витрати у сумі 60166 грн. 67 коп., понесені ТОВ «СВ Буд Інвест» на придбання робіт, виконаних ПП «Фірма «Володар», та податок на додану вартість у сумі 12033 грн. 33 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до валових витрат за II - III квартали 2011 року та до податкового кредиту підприємства за квітень і липень 2011 року.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочину позивача з його контрагентом ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово-господарської діяльності постачальника послуг.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області встановлено, що ПП «Фірма «Володар» за юридичною адресою не знаходиться та не має достатніх виробничих потужностей та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

Так, згідно з висновком почеркознавчого дослідження від 28.09.2011 № 617, підпис в договорі про визнання електронних документів від 29.04.2011, укладеному між ПП «Фірма «Володар» та ДПІ у Вишгородському районі Київської області, виконано не директором та засновником ПП «Фірма «Володар» ОСОБА_2, а іншою невідомою особою.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що ПП «Фірма «Володар» діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов'язану з продажем товарно - матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, у зв'язку з чим правочини, укладені з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Відтак, відповідач вважає, що валові витрати у сумі 60166 грн. 67 коп. та податковий кредит у сумі 12033 грн. 33 коп. сформовано позивачем за правочином. що фактично не здійснювався, а відтак позивач не мав на меті використовувати виконані на його користь ремонті роботи в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкові зобов'язання ТОВ «СВ Буд Інвест» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані звітні періоди, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Відповідно до статті пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати можуть бути віднесені до витрат підприємства для зменшення його доходу в цілях оподаткування податком на прибуток за умови дотримання вимог статей 138, 140-141 Податкового кодексу України та за відсутності перешкод, визначених статтею 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу. протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення позивачем господарської операції з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виконання господарського зобов'язання за договором підряду від 01.04.2011 № 67/04 ПП «Фірма «Володар» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, контрагент позивача у квітні та липні 2011 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

У свою чергу, повноваження посадової особи ПП «Фірма «Володар» Шолохова A.B. на підписання податкових накладних від 26.04.2011 № 149, 26.04.2011 № 150, 26.04.2011 № 151 та 15.07.2011 № 138 підтверджуються наказом від 06.08.2010 № 2 «Про призначення на посаду заступника директора», яким вказаній особі надано право підписувати фінансово - господарські документи підприємства, у тому числі податкові накладні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у суб'єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних та актів виконаних робіт, є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Висновок податкового органу про нікчемність правочину грунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання ПП «Фірма «Володар» на користь позивача ремонтних робіт та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем виконаних ПП «Фірма «Володар» ремонтних робіт свідчать також складені сторонами правочинів акти виконаних робіт, які містять повну інформацію про надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.

Крім того, вказані вище послуги були використані ТОВ «СВ Буд Інвест» під час виконання ним ремонтних робіт на користь ЗАТ «ІКС 5 Рітейл груп Україна» відповідно до умов укладених ними договорів від 01.04.2011 № 11, 12.04.2011 № 13, 12.04.2011 №14 та від 12.07.2011 №27.

Так, згідно з даними додатків до вказаних договорів (протоколи договірної ціни) та актів приймання виконаних ремонтних робіт, вбачається, що надання ПП «Фірма «Володар» вказаних послуг проводилось на замовлення позивача на об'єктах ЗАТ «ІКС 5 Рітейл груп Україна».

Слід також зазначити, що відповідно до умов договору підряду від 01.04.2011 № 67/04, укладеного позивачем з його контрагентом, сторонами правочину визначено, що ПП «Фірма «Володар» має право залучати до виконання ремонтних робіт, передбачених цим договором, інші субпідрядні організації.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відсутність у ПП «Фірма «Володар» достатніх виробничих потужностей та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядні договори, договори оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення ПП «Фірма «Володар» та провадження ним фіктивного підприємництва, представником відповідача колегії суддів надано не було.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 10.04.2012 року № 0000712300 та 10.04.2012 року № 0000722300, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 12034 фн. 33 коп., з яких: 12033 гри. 33 коп. - за основним платежем; 1 гри. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 13838 грн. 34 коа, з яких: 13838 грн. 34 коп. - за основним платежем; 0 гри. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.