Ухвала суду № 34462337, 08.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3534/12 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Рент-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові ДПС у якому просив скасувати пдаткові повідомлення-рішення № 0004272320 та № 0004282320 від 05.11.2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 20.11.2012 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові ДПС - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення № 2642 від 04.10.2012 співробітниками ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Peнт Сервіс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 рожу при проведенні господарських операцій з ПП «Крузо» та за грудень 2011 року, січень та березень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Хозстройсервіс», а також за грудень 2011 року та березень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Рокко», та з питань достовірності, повноти нарахування податку на прибуток при проведенні господарських операцій з вищевказаними контрагентами за відповідні періоди.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем було складено акт від 17.10.2012 № 21 13/22/36823535, в якому зафіксовано порушення позивачем:

-ст. 185. ст.188 п. 198.2. п. 198.6 сі. 198. п. 200.1. п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму13989 гри та завищено податку на Додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 11058 грн.;

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137. п. 138.1 ст. 138. пп. 139.1,9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на Прибуток на загальну суму 3096 грн. за 1 півріччя 2012 року та занижено податок на прибуток в сумі 20 грн. за 2-4 квартали 2011 року.

На підставі Зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004272320 від 05.11.2012 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3881 грн. з яких за основним платежем 3076 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 805 грн., а також № 0004282320 від 05.11.2012року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6198 грн. з яких за основним платежем - 2931грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 262 грн.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послу вартісною характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «Рент Сервіс» є інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, неспеціалізована оптова торгівля, установлення та монтаж машин і устаткування, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичною устаткування, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наявної в матеріалах справи.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична га інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документ.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ПП «Рент Сервіс» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентами ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та з ТОВ «Рокко».

Так, 01.08.2011 року між ПП «Рент Сервіс» (Покупець) та ПП «Крузо» (І продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 75, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу ПП «Крузо» було поставлено товар позивачу, про що свідчать видаткові накладні та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата товару за вищевказаними податковими та видатковими накладними підтверджується платіжними дорученнями, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Крім того, 21.10.2011 року між ПП «Рент Сервіс» (Покупець) та ТОВ «Хозстройсервіс» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 95, за умовами якою Продавець зобов'язується передати їй у власність Покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Хозстройсервіс» було поставлено позивачу товар, про що свідчать видаткові накладні та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата товару за вищевказаними податковими та видатковими накладними Підтверджується платіжними дорученнями, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Також, між ПП «Рент Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Рокко» (Виконавець) 20.10.2011року було укладено договір про падання послуг №16, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати послуги з ремонту та обслуговування комп'ютерної техніки та торгівельного обладнання, засобів зв'язку, монтаж та налаштування локальної обчислювальної мережі, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

На виконання умов вказаного договору TOB «Рокко» виконало роботи для ПП «Рент Сервіс» і а надало останньому послуги, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені та підписані сторонами договору та податкові накладні, копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Оплата товару за вищевказаними податковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджується платіжними дорученнями, копії яких є в матеріалах справи.

Отже, правовідносини за спірними правочинам в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковиму обліку позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки твар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб, копіями свідоцтв про реєстрацію платників податків на додану вартість та не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 5 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія дійшла висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні Документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування Податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до и. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг і вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця замовника на банківський рахунок платника

податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання

товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі

відсутності такої - дата інкасації готівки у банківської установі, що обслуговує платника

податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної

декларації, що засвідчує факт перегинання митного кордон) України, оформлена відповідно

до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує

факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникли у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такою звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податковою кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 Податковою кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту;

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, видані ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм ст.ст. 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податковою обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко» відповідач посилається на:

- акт перевірки № 5859/372/23-206/31846034 від 21.12.2011 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Крузо» з питання дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового кредиту та податкових зобов'язань по деклараціям з податку на додану вартість за період червень-жовтень 2011 року (щодо правовідносин з ТОВ «Чайна Таун Трейдінг Хауз»), що надійшов від ДПІ у м. Дніпродзержинськку листом № 46998/ 7/ 23-215 від 22.12.2011 року;

- довідку № 73 /224/ 31154791 від 20.07.2012 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Антарес конференс груп» їх реальності та повноти відображення в обліку за період за грудень 2011 року, березень 2012 року, що надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 15282/7/22-421 від 20.07.2012 року;

- довідку № 20/224/31154791 від 28.05.2012 про результати проведення зустрічної звірки TOB «Хозстройсервіс» щодо документального під твердження господарських відносин із ТОВ ТД «Домінант» їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року, що надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 10448 /7/ 22-421 від 11.06.2012року;

- довідку № 102/224/32218976 від 01.08.2012 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Антарес конференс груп» їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року, березень 2012 року, що надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська листом № 225/7/22-421 від 02.08.2012 року.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5,6 ст. 203 ЦК України, недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може су перечити, зокрема, моральним засадам суспільства, п. 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочин). Зокрема зміст правочин) не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочин) мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчиняіпся у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 620 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправною умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у його контрагентів (та тим паче у контрагентів ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко») основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, судова колегія вважає необґрунтованимим оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Також, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ПП «Крузо», ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «Рокко» та здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності представниками відповідача суду не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до вмсновку, що відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

На час прийняття рішення по даній справі, відомостей щодо наявності вироку суду по кримінальній справі, яким би було надано правову оцінку діям контрагентів ПП «Крузо», TOB «Хозстройсервіс» та ТОВ «Рокко», що набрав законної сили, відповідачем колегії суддів надано не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаною правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, то підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховною Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розі ляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Оскільки вказаний факт не був спростований відповідачем та враховуючи все вищевикладене, колегія судів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.