Ухвала суду № 34461768, 30.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мельник І.Г.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року справа №265/4297/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.08.2013 р. в справі № 265/4297/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 23.07.2009 р. звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні, перерахуванні державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 р. по 01.06.2009 р., зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 р. по 01.06.2009 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.2013 р. скасовані постанова Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14.01.2009 р. та постанова апеляційного суду Донецької області від 12.05.2011 р., справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.08.2013 р. позов задоволено частково, визнані неправомірними дії УПСЗН щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною, передбаченої ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, починаючи з 1 січня по 1 червня 2009 р., зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбаченої ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в розмірі прожиткового мінімуму для дитину віком до 6 років, починаючи з 01 січня по 01 червня 2009 р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначає, що в межах бюджетних асигнувань управління правильно виплачувало допомогу позивачу, виходячи з розмірів, встановлених Порядком призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 р.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є незастрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування , з 10.10.2006 р. отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, допомога виплачувалась відповідно до вимог Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі 130 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розміру допомоги до догляду за дитиною за період з 01.01.2009 р. по 01.06.2009 р., суд першої інстанції виходив з протиправності виплати допомоги в розмірі, який не відповідає розміру, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Предметом апеляційного оскарження є постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Розглядаючи справу у межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що підтверджується свідоцтвом про загальнообов'язкове державне соціальне страхування НОМЕР_1, виданим Пенсійним фондом України 18.12.2003 р. на ім'я ОСОБА_2 (прізвище змінено на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2, виданого Орджонікідзевським РАЦС Маріупольского міського управління юстиції 25.07.2006 р.), перебувала на обліку в УПСЗН як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої з 01.01.2009 р. по 01.06.2009 р. визначено відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2011 р., та який становив 130 грн. на місяць.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2011 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Відтак, у зв'язку з припиненням дії розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2009 р. статті 13 та 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» почали діяти у старій редакції, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 01.01.2009 р. позивач набула права на отримання допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Оскільки спір виник щодо виплати допомоги за 2009 р. особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зазначені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.08.2013 р. в справі № 265/4297/13-а залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.08.2013 р. в справі № 265/4297/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.