Ухвала суду № 34461731, 30.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року справа №805/10886/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представників позивача Ярмак Я.О., Бабенко Т.О.

представників відповідача Авдієнка О.П., Іващенка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. в справі № 805/10886/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів України у Донецькій області (далі - ДПІ в Калінінському районі м. Донецька) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001282201 від 17.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 67751 грн. та № 0001272001 від 17.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 58231 грн., в обґрунтування якого зазначило, що за наслідками проведення позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Сєлєн» за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2012 р., оформленої актом № 2683/22-1/35398202 від 02.07.2013 р., відповідачем 17.07.2013 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001272001 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 58231 грн., в тому числі за основним платежем - 50463 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7768 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001282001, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 67751 грн., з яких за основним платежем - 45167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22584 грн.

Позивач вказує на протиправність висновків акту перевірки про відсутність підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Сєлєн», зазначає про фактичне виконання господарських операцій та їх підтвердження первинними документами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. позовні вимоги задоволені, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 р. № 0001282001 та № 0001272001.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні норм Податкового кодексу України в частині не взяття до уваги встановлення органом державної податкової служби того факту, що первинні та податкові документи, що мають підтверджувати факт здійснення господарських операцій ПП «Сєлєн» з позивачем, не виписувались керівником підприємства, діяльність контрагентом не здійснювалась, що підтверджується поясненнями директора та засновника ПП «Сєлєн» ОСОБА_6 щодо реєстрації ним підприємництва за грошову винагороду та нездійснення ним діяльності як керівника підприємства. Відсутність реального характеру господарських операцій дає підстави для висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по цим господарським операціям.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.09.2007 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 35398202, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100067960, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька.

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Кендітренд» щодо взаємовідносин з ПП «Сєлєн» за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складений акт № 2683/22-1/35398202 від 02.07.2013 р. Перевіркою встановлені порушення позивачем п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 207 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових насідків; п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45167 грн., в тому числі за жовтень 2011 р. в сумі 3070 грн., за листопад 2011 р. в сумі 13055 грн., за грудень 2011 р. в сумі 14246 грн., за січень 2012 р. в сумі 14796 грн.; п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 50463 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. в сумі 34927 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 15536 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Калінінському районі м. Донецька 17.07.2013 р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001282201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 67751 грн., в тому числі за основним платежем - 45167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22584 грн., та № 0001272201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 58231 грн., в тому числі за основним платежем - 50463 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7768 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання є висновок відповідача про недійсність первинних документів, що мають підтверджувати факт здійснення господарських операцій з ПП «Сєлєн», оскільки вони не виписувались, не підписувались директором підприємства, діяльність підприємства не здійснювалась. Такий висновок податковим органом зроблений на підставі отриманих пояснень директора та засновника ПП «Сєлєн» ОСОБА_6, відповідно до яких в літку 2011 р. він зареєстрував на себе підприємство за грошову винагороду, діяльність від імені підприємства не здійснював, документів не підписував, уставний фонд не формував та ніякого відношення до діяльності підприємства не має.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій та їх підтвердження належними первинними документами.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про відсутність правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання є правомірним, з огляду на наступне.

В акті перевірки, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, органом державної податкової служби зазначено, що позивачем валові витрати та податковий кредит у періоді, що перевірявся, сформовані по господарським операціям з ПП «Сєлєн». Також в акті перевірки зазначено, що свідоцтво платника податків ПП «Сєлєн» анульовано з 06.07.2012 р. на підставі рішення № 3 від 06.07.2012 р. у зв'язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність підприємства за його місцем знаходження.

Судовою колегією встановлено, що між ТОВ «Кендітрйд» та ПП «Сєлєн» укладений договір від 25.10.2011 р. № 1а про надання транспортно-експедиторських послуг, за умовами якого ПП «Сєлєн» зобов'язується здійснити поставка товару власним транспортом. Оплата проводиться протягом п'яти банківських днів після підписання актів виконаних робіт. Розрахунки за послуги проводяться в безготівковому порядку платіжними дорученнями. За згодою сторін можливий інший вид розрахунку.

На виконання умов даного договору ПП «Сєлєн» здійснено надання послуг ТОВ «Кендітрейд» з перевезення товару. Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами: рахунками, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними документами.

Вартість отриманих позивачем від ПП «Сєлєн» транспортно-експедиторських послуг за договором № 1а від 25.10.2011 р. з урахуванням податку на додану вартість повністю оплачена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Придбані позивачем транспортно-експедиторські послуги використані позивачем у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Так, позивачем придбавались кондитерські вироби за договором купівлі-продажу продукції №54 від 14.03.2011 р., укладеним між ДП «КП «РОШЕН» і ТОВ «Кендітрейд», які в подальшому позивачем реалізовувались іншим суб'єктам господарювання. Перевезення продукції від ДП «КП «РОШЕН» позивачу здійснювалось за договором №08/06-08 від 01.06.2008 р. про транспортне обслуговування, який укладений між позивачем і ТОВ «Кондитер-транс». Виконання цих договорів підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними, де автопідприємство - ТОВ «Кондитер-транс», замовник (платник) ТОВ «Кендітрейд», вантажовідправник ДП «КП «РОШЕН», вантажоодержувач також ТОВ «Кендітрейд».

Перевезення до покупців придбаних позивачем товарів здійснювалось саме ПП «Сєлєн». При цьому, як вбачаться з обставин справи, ПП «Сєлєн» перевезення здійснювалось транспортними засобами, залученими за договорами оренди транспортних засобів від 01.01.2011 р. між ПП «Сєлєн» і фізичною особою ОСОБА_7, від 01.01.2011 р. між ПП «Сєлєн» і фізичною особою ОСОБА_8

Реалізація придбаного товару позивачем також підтверджується видатковими накладними, копіями чеків, які підтверджують реалізацію товару.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.04.2011 р., витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Колегією суддів встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, роздрібна торгівля хлібобулочними, борошняними та цукровими кондитерськими виробами.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, в яких перевізником зазначено ПП «Сєлєн», а вантажовідправником - ТОВ «Кендітрейд», ПП «Сєлєн» перевозились кондитерські вироби.

Відтак, господарські операції з ПП «Сєлєн» з надання позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення раніше придбаних кондитерських виробів оптовим покупцям безпосередньо пов'язані з основним видом діяльності позивача - оптовою торгівлею кондитерськими виробами, ці послуги використані позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, тому витрати позивача з придбання транспортних послуг є валовими витратами (витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в даному випадку, витратами операційної діяльності).

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Оплата позивачем за придбані у контрагента послуги здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок постачальника послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

Приведені вище обставини свідчать про відсутність правових відстав для висновку про заниження позивачем податку на прибуток, що обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001272201 про збільшення ТОВ «Кендітрейд» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Оскільки формування валових витрат позивачем по господарським операціям з ПП «Сєлєн» підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні валових витрат, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Правомірність формування валових витрат позивача обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з ПП «Сєлєн».

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини в частині формування податкового кредиту з 01.01.2011 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані ПП «Сєлєн» позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказану в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням послуг підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем послуг у ПП «Сєлєн» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи (податковими накладними, рахунками за надання послуг, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними, іншими бухгалтерськими документами, розрахунковими документами) підтверджено фактичне отримання позивачем послуг, оплату позивачем як отримувачем послуг сум податку на додану вартість в ціні послуг постачальнику, яка включена до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо недоведеності фактичного здійснення господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ПП «Сєлєн», непідтвердження виконання господарських операцій належними первинними документами, незнаходження підприємства за юридичною адресою, що, на думку податкового органу, вказує на те, первинні документи, видані цим підприємством, видані невідомою особою, а господарська угода, укладена позивачем з ПП «Сєлєн», не спричинила реального настання правових наслідків.

Відповідач при цьому посилається на отримані пояснення директора та засновника ПП «Сєлєн» ОСОБА_6, відповідно до яких він влітку 2011 р. зареєстрував на себе за грошову винагороду підприємство, діяльність від імені підприємства не здійснював, документів не підписував, уставний фонд не формував та ніякого відношення до діяльності підприємства не мав.

На час виконання договору між ПП «Сєлєн» та позивачем постачальник послуг здійснював господарську діяльність, не визнавався банкрутом, не ліквідований, був платником податку на додану вартість.

Анулювання свідоцтва ПП «Сєлєн» як платника податку на додану вартість 06.07.2012 р. не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки анулювання здійснено в липні 2012 р., що підтверджує, що на час здійснення спірних господарських операцій це підприємство здійснювало господарську діяльність та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що директором ПП «Сєлєн» ОСОБА_6 податкові накладні не виписувались, оскільки надані податковим органом на підтвердження цього докази (пояснення ОСОБА_6.) не є належними доказами у розумінні ст. 70 КАС України.

Зазначені обставини спростовують доводи податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування за спірною господарською операцією.

Відповідачем не спростований факт того, що ПП «Сєлєн» на момент укладання договору та складання податкової накладної включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало статус платника податку на додану вартість, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих позивачу ПП «Сєлєн», є правомірним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. в справі № 805/10886/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2013 р. в справі № 805/10886/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 30.10.2013 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

ОСОБА_9