Постанова № 34459658, 18.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2428/13-а

18 жовтня 2013 року 17год. 40хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Костевич Т.О.

відповідача: представник Ситай М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Володимирецький молочний завод" до Кузнецовська об`єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Володимирецький молочний завод» (далі по тексту - Позивач, ПрАТ «Володимирецький молочний завод») звернулось до суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби правонаступником якої є Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - Відповідач, Кузнецовська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в січні 2013 року Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Володимирецький молочний завод» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року. За результатами перевірки складено відповідний акт за №76 /22/00446960 від 29.01.2013 р. (далі за текстом - Акт перевірки).

На підставі даного Акту були винесені податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток, по податку на доходу фізичних осіб. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та податковими повідомленнями рішеннями, при цьому зазначає, що при проведенні перевірки відповідачем не вірно застосовано норми Податкового кодексу України, які регулюють питання відображення в обліку операцій з переробки молочної продукції. Поряд з тим, зауважив, що висновки податкового органу про подання позивачем розрахунків за формою 1-ДФ не в повному обсязі та в перекрученому вигляді, також не відповідають дійсності.

Представник позивача з мотивів викладених у позові та письмових поясненнях в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав. В письмових запереченнях проти адміністративного позову посилається на пп.138.8.1. п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), відповідно до якого до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Кузнецовською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Позивача за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено відповідний акт за №76/22/00446960 від 29.01.2013 року.

На підставі даного Акту перевірки 11 лютого 2013 року Відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» в розмірі 59 075,00 гривень (в тому числі за основним платежем 39 650,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 825,00 грн.) за порушення Позивачем норм пп.138.8.1. п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139, п.54.1. ст.54 ПК України, п.11, п.12 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248.

№0000021740, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 6 576,64,00 гривень (в тому числі за основним платежем 3 211,09 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3365,55 грн.) за порушення Позивачем п.167.1 ст.167, ст.168, 176 ПК України.

№0000042200, яким до Позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1020,00 гривень за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, перевіркою встановлено завищення Позивачем валових витрат всього у сумі 166 037 грн., внаслідок порушення вимог пункту 138.8 статті 138 ПК України.

В розділі 3.1.2. Акту перевірки («Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування») встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 166 037,00 грн. в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 65 058 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 17 718 грн., за І квартал 2012 року в сумі 11 965 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 44 611 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 26 685 грн. при визначенні собівартості придбаної та реалізованої продукції.

Позивачем оскаржувалось донарахування податковим органом сум податкових зобов'язань, однак, як вбачається з рішення Міндоходів України від 01.06.2013 року «Про результати розгляду скарги», його скарги залишені без задоволення

Однак, з такою правовою позицією Відповідача, суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що основним видом діяльності Позивача є переробка, реалізація молока та молочної продукції, спреду солодко вершкового різної жирності, масла «Селянського», сиру «Російського», казеїну та ін..

Відповідно до пп. 138.8.1. п.138.1 ст.138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 із змінами і доповненнями «Собівартість реалізованої продукції (робіт, рослуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві».

Відповідно до пункту 12 П(С)БО №16 «Витрати» «До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному у пункті 11 Положення (стандарту)».

В той же час, Податковий кодекс України, зокрема його стаття 14, не містить визначення поняття «відходи».

За змістом ст.5 ПК України, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно із ст.1 Закону України «Про відходи», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Як встановлено судом та не заперечується Відповідачем, в процесі перероблення Позивачем молока, утворюються залишки матеріальних ресурсів, які частково (повністю) втратили свої споживчі якості як вихідного ресурсу, а саме: обезжирене молоко (обрат) та пахта. Відповідно до наказу директора ПрАТ «Володимирецький молочний завод» від 16.05.2011 року №33 п.7 встановлено вартість продукції в оцінці її можливого використання та складає: для знежиреного молока, пахти, сировотки 0,12 грн. ( в тому числі ПДВ-0,02 грн.).

Названі залишки матеріальних ресурсів не утилізуються Позивачем, а відповідно до вимог ДСТУ та ТУ, у відповідних пропорціях, використовуються для виробництва спредів, сирів, казеїну тощо у виробничих технологічних процесах для виробництва нормалізації сумішей вказаних продуктів, тобто використовуються у господарській діяльності Позивача в якості сировини для виробництва продукції, а відтак їх вартість включається до складу прямих матеріальних витрат підприємства відповідно до пп. 138.8.1. п.138.1 ст.138 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що отримані Позивачем внаслідок перероблення молока залишки матеріальних ресурсів не є відходами в розумінні наведених вище норм законодавства, оскільки використовуються ним для виробництва іншої готової продукції (сири, спреди тощо), а відтак не формують вартості зворотніх відходів на яку зменшується розмір прямих матеріальних витрат.

При цьому, суд зауважує, що Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку, на які покликається Відповідач, регламентують лише порядок оцінки зворотніх відходів, а не визначають їх сутність.

Крім того, формування складу витрат Позивачем кореспондує із формуванням ним складу доходів та, відповідно, визначення об'єкту оподаткування відповідно до пп.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України, за яким прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В акті перевірки (розділ 3.1.1. Доходи, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування) не встановлено їх завищення чи заниження, не встановлено і наявності залишків нереалізованої за звітний період (в якому не визнані витрати підприємства) продукції.

В той же час, представником податкового органу не доведено зворотнього, а відтак суд вважає, що визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств Позивачу є безпідставним та таким, що суперечить чинним нормам законодавства, оскільки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи (суті діяльності підприємства).

Що стосується питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період, судом встановлено, що кількість особових рахунків у періоді перевірки за даними податкових розрахунків за формою 1-ДФ: у 3 кваталі 2011 року - 179 працівників працювало за штатом; у 4 кварталі 2011 року - 167 працівників працювало за штатом; у 1 кварталі 2012 року - 136 працівників працювало за штатом; у 2 кварталі 2012 р. - 122 працівників працювало за штатом, 10 працівників працювало за сумісництвом; у 3 кварталі 2012 року -111 працівники працювали за штатом, 12 працівників працювало за сумісництвом.

Заробітна плата протягом перевіряємого періоду виплачувалася своєчасно. Заборгованість по заробітній платі станом на 30.09.2012 року становить 199 474,50 грн. (заробітна плата нарахована за вересень 2012року, термін виплати жовтень 2012року).

Тобто, у періоді, що перевіряється, заробітна плата працівникам виплачувалася у грошовій формі. Заробітна плата нараховується згідно штатного розпису, посадових окладів та годинних тарифних ставок за фактично відпрацьований час. Розмір середньомісячної заробітної плати на одного працівника, розрахованої за даними податкових розрахунків за формою 1-ДФ складає: у 3 кварталі 2011 року - 1084,06 грн; у 4 кварталі 2011 р - 709,43 грн , у 1 кварталі 2012 р - 610,98 грн, у 2 кварталі 2012 року - 807,95грн. , у 3 кварталі 2012р - 795,42 грн , що відповідає даним статистичної звітності.

Заробітна плата нараховується відповідно до заключених трудових договорів, графіків роботи, табелів виходу на роботу. Проте, перевіркою встановлено факти нарахування окремим працівникам підприємства, а саме заготівельникам молока, заробітної плати в розмірі меншому, ніж законодавчо-встановлений розмір мінімальної заробітної плати. При цьому заробітна плата нараховувалась від кількості заготовленої продукції.

В порушення пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.54.2 ст.54, п.168.1.1 168.1.2 ст.168 та п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб та несвоєчасну подачу платіжних доручень, а саме податок на доходи фізичних осіб сумі 5000,00 грн. по терміну перерахування липень 2012 року фактично перераховано і подано платіжне доручення №991 у серпні 2012 року. Заробітна плата при цьому підприємством виплачена своєчасно. Пеня згідно 129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями підприємством самостійно не нараховувалась.

Судом встановлено, що ПрАТ «Володимирецький молочний завод» не дотримано вимог Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями у випадку правильності обчислення, повноти й своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників, разових виплат з розрахункового рахунку та каси підприємства, у випадках закупки ТМЦ та отримання послуг у фізичних осіб, а саме: встановлено порушення:

- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 розділу І, пп.163.1.1 пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 розділу ІУ пп.165.1.24 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168 розділу ІУ, абз.А п.171.2 ст.171 розділу ІУ, абз.А п.176.2 ст.176 розділу ІУ, Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, Наказу ДПА України № 975 від 21.12.2010 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року № 1385/18680, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011року в сумі 3211,09 грн. у випадку виплати доходу громадянам за сільськогосподарську продукцію згідно актів закупівлі без оподаткування податком з доходів фізичних осіб, при цьому громадянами не надано податковому агенту довідки за формою 3 ДФ про своє право на отримання доходу з джерела його виплати без утримання податку.

Всього встановлено, що Позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 3211,09 грн.

-пп. «б» п.176.2 ст.176 розділу ІV Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р , «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010року №1020 , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року № 46/18784, по яких встановлено подача податкових розрахунків по формі 1-ДФ не в повному обсязі , з недостовірними відомостями, а саме:

- підприємство не відобразило виплати громадянам за сільськогосподарську продукцію (молоко) за ІІІ-ІV кв. 2011 р. - 148 (2011р.);

Таким чином відповідачем доведено, що перевіркою встановлено порушення вимог чинного законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 3211,09 грн., несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 5000грн.; подача податкових розрахунків по формі 1-ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями.

Що стосується питань дотримання вимог Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами і доповненнями, позивачем не спростовано висновків відповідача наведених у акті перевірки щодо незабезпечення роздрукування та зберігання звітних чеків встановлених пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. із змінами і доповненнями.

Тобто суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі ( із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій - пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. із змінами і доповненнями.

Судом встановлено, наявність порушення Позивачем вимог пунктів 6, 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. із змінами і доповненнями, а саме:

незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій, а саме: в КОРО №1702000595р/2 відсутній фіскальний звітний чек за №0247 та за №0258 ;

незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків, а саме: в КОРО №1702000595р/2 фіскальний звітний чек за №0248 за 29.07.2011р. роздрукований 30.07.2011р. о 17 год. 25 хв.

З огляду на викладене, Відповідачем правомірно застосовано, у відповідності до пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. із змінами і доповненнями, штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1020 грн.

Відтак, суд погоджується з Відповідачем в частині правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по податку на доходи фізичних осіб та податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за недотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0000012200, від 11 лютого 2013 року.

Водночас, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000021740 від 11 лютого 2013 року по податкового повідомлення-рішення форми «С» №0000042200 від 11 лютого 2013 року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним, таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому не підлягає скасуванню та в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000012200 від 11 лютого 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Приватне акціонерне товариство "Володимирецький молочний завод" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 594,75 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.