Постанова № 34459491, 28.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3330/13-а

28 жовтня 2013 року 10год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Борак Сергій Анатолійович, Бороденко Олександр Феодосієвич,

відповідача: представник Федченко Олександр Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига" до Львівської митниці Міністерства доходів та зборів України про визнання нечинними та протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Єврошпон-Смига" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Міністерства доходів та зборів України про визнання дій нечинними та протиправними, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, рішення про визначення та коригування митної вартості товару із зобов'язанням проведення митного оформлення товару згідно вимог контракту та поданої митної декларації.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали та просили задовольнити повністю. Суду пояснили, що позивачем було подано до митного органу декларацію № 209020000.2013.001978 від 21.08.2013 року, якою задекларовано імпорт товару: шпон на загальну митну вартість 18 870, 62 євро, або 201 995, 70 грн., визначену за ціною договору, сума митних платежів складала 42 199, 12 грн. Карткою відмови № 209020000/2013/00013 від 27.08.2013 року в прийнятті митної декларації та оформленні випуску товарів позивачу відмовлено. При поданні скарг за вих. № 591 від 30.08.2013 року в Міндоходів України та № 592 від 30.08.2013 року на ім'я керівника Львівської митниці посадові особи митного органу проігнорували вимоги ст. 53, ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України, в митному оформленні митної декларації було відмовлено без вказання правових причин та підстав, передбачених законодавством, а відповідач продовжує наполягати на сплаті 73 035, 11 грн. митних платежів, що практично дорівнює половину вартості товару без надання належних правових розрахунків утворення даної суми платежу. При цьому як еталон вартості товарів було використано довідкову базу митного органу, яка законодавчо не закріплена, та обов'язковість її застосування не передбачена законодавством.

Відповідач Львівська митниця Міндоходів позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в письмовому запереченні. Зокрема, пояснив, що 21.08. 2013 року "Єврошпон-Смига" подано до митного оформлення документи на товар "Шпон деревини тропічної породи макоре, не струганий, не шліфований, немає торцевих з'єднань" (МД № 209020000/2013/001978). За результатами здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було виявлено, що задекларована митна вартість товару значно відрізняється від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Під час розгляду документів було виявлено, що в інвойсі від 11.06.2013 року відсутні умови оплати, що суперечить п. 2.1 контракту від 31.05.2013 року № 3105. У пакувальному листі до інвойсу від 11.06.2013 року № 1106 вказано, що оплата здійснюється через 10 днів з дати відвантаження зі складу постачальника (тобто 29.06. 2013 року відповідно до дати CMR). Однак, банківські платіжні документи до митного оформлення подані не були.

На вимогу Львівської митниці було надано наступні додаткові документи: прайс-лист продавця товару, висновок Львівської ТПП від 27.08. 2013 року № 19-09/1138, специфікацію до інвойсу № 1106 від 11.06. 2013 року. У наданому декларантом висновку Львівської ТПП обраний метод оцінки (на основі додавання вартості, другорядний метод пункт г) не відповідає описаній методиці. Також з висновком відсутні документи, на які ТПП посилається, що не дозволяє впевнитися у правильності розрахунку та суперечить ч. 2 ст. 52 та пп. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України. Оскільки розбіжності не були усунені і після додання додаткових документів, то декларанта було повідомлено щодо невизнання митної вартості за ціною договору.

Митним кодексом України (ст. 57) визначено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультації між декларантом та митним органом. Також у ході проведення консультації здійснюється обмін наявною інформацією, у митного органу була інформація щодо митного оформлення (цінова база даних ПІК "Цінова інформація про визначення митної вартості" МД № 209120000/3/822055 від 25.06.2013 року). З причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, посадові особи Львівської митниці не мали змоги застосувати методи визначення митної вартості № 2 та № 3.

Метод визначення митної вартості № 4 не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень частини 2, 3 статті 62 Митного кодексу України. Метод визначення митної вартості № 5 не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до статті 63 Митного кодексу України.

Застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 1-5, посадові особи митниці, відповідно до статті 64 визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод № 6). Цей метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органами митних вартостях.

Отже, митницею послідовно застосовувались методи визначення митної вартості. У зв'язку із неможливістю застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, митна вартість у рішенні була визначена із застосуванням методу 2в (ст. 60 Митного кодексу України). В графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до наказу Мінфіну "Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 року № 598 зазначена інформація та джерела, які використовувались митним органом, а саме "Коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД № 209120000/2013/822055 від 25.06.2013 року".

Таким чином, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Єврошпон-Смига" Львівській митниці було подано митну декларацію № 209020000/2013/001978 від 21.08. 2013 року (а.с. 8) з комплектами документів на товар, заявлений до митного оформлення, а саме:

№ 1 шпон деревини тропічної породи макоре, неструганий, нешліфований, не має торцевих з'єднань. Категорія ВВ, ВВ-, МАКОРЕ вузький тов. розміри 0,5-0,55 мм.*120-400*2600*3400, кількість 24580, 29 м2, 12, 55 м3. Код згідно УКТ ЗЕД 4408398500, країна походження Гана.

№ 2 шпон деревини тропічної породи абачі D-040-5442 (шпон реконструйований) струганий, нешліфований, не має торцевих з'єднань, розміри товщ. 0,5 мм.*640*2200 ширина 640 мм., довжина 2200 мм., кількість 500 м 2, 0,25 м 3. Код згідно УКТ ЗЕД 4408392100, країна походження Італія.

№ 3 шпон деревини тропічної породи абачі "Венге 5003 Q" (шпон реконструйований) струганий, нешліфований, не має торцевих з'єднань, розміри товщ. 0,5 мм.*640*2200 ширина 640 мм., довжина 2200 мм., кількість 1441,57 м2, 0,720785 м 3. Код згідно УКТ ЗЕД 4408392100, країна походження Китай.

Зазначений товар імпортовано на підставі зовнішньоекономічного контракту від 31.05. 2013 року № 3105, укладеного ПрАТ "Єврошпон-Смига", Україна, з Закритим акціонерним товариством "Вудсток", Російська Федерація (а.с. 10-12). Відповідно до умов контракту найменування, кількість, ціна, спосіб доставки, строк поставки товару, форми розрахунків та порядок оплати товару встановлюються на кожну партію окремо і зазначаються в рахунку (інвойсі) (п. 2.1). Ціна товару включає в себе вартість упаковки, маркеровки та вантажних робіт на автотранспорт Покупця (п. 2.2). Поставка товару здійснюється на умовах FCA - Московська область, Міський округ Химки, мкр. Подрезково, вул. Центральна, стр. 2/5 (відповідно Incoterms-2010) (п. 2.3). Оплата товару здійснюється банківським переказом на рахунок Постачальника в Євро. (п. 2.4).

Для підтвердження митної вартості товару, визначеної за ціною договору, при поданні митної декларації 21.08. 2013 року позивачем були надані митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 31.05. 2013 року № 3105; СМR № 464383 від 26.06. 2013 року (а.с. 90); рахунок-фактура № 559 від 02.07. 2013 року про транспортні витрати (а.с. 34); рахунок-фактура (інвойс) № 1106 від 11.06. 2013 року (а.с. 13); пакувальний лист від 11.06. 2013 року (а.с. 35); сертифікат походження товару № 3170002003 від 20.06. 2013 року; митна декларація країни відправлення № 10113080/0107113/0011832 від 01.07. 2013 року.

При митному оформленні вантажу виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, а тому посадовою особою митного органу було витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та подано відповідний запит до відділу митних платежів (а.с. 85, 87).

На вимогу митниці щодо надання додаткових документів ПрАТ "Єврошпон-Смига" надіслано:

- прайс-лист продавця товару (а.с. 14);

- специфікації на товар;

- висновок Львівської торгово-промислової палати про якісні та вартісні характеристики товару № 19-09/1138 від 27.08. 2013 року (а.с. 22-33).

Разом з тим, суду слід зазначити, що надані позивачем додаткові документи на спірні рішення митного органу не вплинули.

27.08. 2013 року митним органом прийнято рішення щодо коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/000019/2 (а.с. 8-9), в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, у зв'язку з не поданням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах 2-3 статті 53 Митного кодексу України (відсутні платіжні документи, надані документи не містять належної інформації).

Крім того, митним органом винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209000003/2013/00013 (а.с. 6-7), в якій повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації з причин неможливості завершення митного оформлення по причині внесення змін у гр. 12. 45. 46. 44 митної декларації в зв'язку з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару від 27.08. 2013 року № 209000003/2013/000019/2 ( ст. 55 МКУ, ПКМУ від 21.05. 2012 року № 450).

Згідно ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст.52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Згідно ч. 1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

В силу положень ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 МК України).

Із системного аналізу вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно інвойсу № 1106 від 11.06. 2013 р. (а.с. 36) ПрАТ "Єврошпон-Смиига" було замовлено шпон в кількості 26521,86 м 2 на 9 одноразових паллетах на суму 18870,65 євро.

Слід зазначити, що загалом для підтвердження заявленої митної вартості товару ПрАТ було надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 31.05. 2013 року № 3105; СМR № 464383 від 26.06. 2013 року (а.с. 90); рахунок-фактура № 559 від 02.07. 2013 року про транспортні витрати (а.с. 34); рахунок-фактура (інвойс) № 1106 від 11.06. 2013 року (а.с. 13); пакувальний лист від 11.06. 2013 року (а.с. 35); сертифікат походження товару № 3170002003 від 20.06. 2013 року; митна декларація країни відправлення № 10113080/0107113/0011832 від 01.07. 2013 року.

Суд вважає, що надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність кількості та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Відповідачем безпідставно вказано не те, що інвойс не відповідає п. 2.1, що виключає можливість визначити митну вартість товару за першим методом, оскільки всі складові митної вартості товару перераховані у вказаному пункті були підтверджені іншими документами, зокрема СМR № 464383 від 26.06. 2013 року, рахунком-фактурою № 559 від 02.07. 2013 року про транспортні витрати, пакувальним листом від 11.06. 2013 року, сертифікатом походження товару № 3170002003 від 20.06. 2013 року та митною декларацією країни відправлення № 10113080/0107113/0011832 від 01.07. 2013 року.

Щодо відсутності платіжних документів, то п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України визначено подачу банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару лише у разі сплати рахунку. На момент митного оформлення рахунок сплачено не було, що підтверджено поясненнями представника позивача та не заперечувалося представником відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Судом встановлено, що митна вартість товарів визначена відповідачем за резервним методом на основі раніше визнаних митницею митних вартостей, а саме за ВМД № 209120000/2013/822055 від 25.06. 2013, оформленою Львівською митницею (а.с. 100-102). Разом з тим, будь-які відомості щодо сортності товару, оформленого митницею, та його співвідношення з сортом товару, імпортованого позивачем, відсутні. За таких обставин суд вважає необгрунтованим застосування в спірних правовідносинах митної вартості, раніше визнаної митним органом, відносно товару, імпортованого позивачем.

Крім цього, суд звертає увагу нате, що згідно ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

У відповідності до ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоекономічні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Згідно ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоекономічного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоекономічні) ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

В силу п. 5 ст. 19 ГК України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю забороняється.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовують вільні контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

З огляду на викладене, сумніви митного органу щодо митної вартості товару який декларувався позивачем є безпідставними, оскільки сторони зовнішньоекономічної діяльності вправі визначати вільні ціни, а відсутність платіжних документів не може бути підставою, що вказує на ознаки недостовірності заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що аналіз законодавчих положень щодо визначення митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого (основного) до шостого (резервного)) визначення митної вартості.

Вказана позиція суду узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 21.01. 2011 року у справі № 21-56а10, постановою від 06.02. 2012 року у справі № 21-418а11.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Виходячи із наведеного, вбачається, що позивачем було надано митному органу усі документи, що повністю підтверджували митну вартість, яка ним заявлена, а тому відповідач був зобов'язаний в силу вимог ст.ст. 57, 58 МК України прийняти рішення про можливість застосування митної вартості товарів, заявленої позивачем.

Також, митним органом в своєму рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів та картці відмови в прийнятті митної декларації, жодним чином не було обґрунтовано із посиланням на подані декларантом документи (окрім відсутності в інвойсі умов оплати, яке не відноситься до складових митної вартості) неможливість застосування першого методу визначення митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ПрАТ "Єврошпон-Смига" щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості № 209000003/2013/000019/2 від 27.08. 2013 р. та картки відмови у митному оформленні товару № 209020000/2013/00013.

Вирішуючи позовну вимогу в частині визнання протиправними дій Рівненської митниці щодо прийняття спірних рішень, суд враховує, що юридичні наслідки для позивача виникли на підставі рішення про коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митних декларацій, а не внаслідок дій відповідача щодо прийняття таких рішень. Разом з тим, позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення Львівською митницею процедури прийняття вказаних рішень. За таких обставин суд вважає, що безпосередньо діями відповідача права та законні інтереси позивача порушені не були, а відтак позов в обумовленій частині до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 509 грн. 84 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 6057 від 27.09. 2013 р. (а.с. 43).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08. 2013 р. № 209000003/2013/000019/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209020000/2013/00013 - визнати протиправними та скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 509 (п'ятсот дев'ять) грн. 84 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.