Рішення № 34454803, 06.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Лях М.Ю.

Доповідач Гусєв В.В.

Категорія 28

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Постолової В.Г.

суддів Биліни Т.І., Гусєва В.В.,

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Донецька від 28 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1, пізніше уточнивши позовні вимоги, де посилалась на те, що в березні 2009 року вона уклала з ОСОБА_1 усний договір побутового підряду про надання послуг з проведення ремонтно-будівельних робіт будинку АДРЕСА_1. У виконання договору вона передала відповідачу 120000 гривень, після чого ОСОБА_1 особисто з працівниками приступив до виконання робіт. Відповідач частково виконав роботи, розкрив дах будинку та улаштував фронтони, однак в результаті недобросовісного виконання робіт при перекритті покрівлі провисла стеля, попадали фронтони будинку. Виконана прибудова до будинку внаслідок недотримання вимог термоізоляції промерзає, тому не придатна до користування. Для виправлення становища вона звернулась до відповідача, який відповів відмовою, у зв'язку з чим вона була вимушена придбати будівельні матеріали та понести витрати на оплату працівникам. Згідно висновку експертного дослідження від 07 грудня 2009 року відповідачем ОСОБА_1 порушено норми п.п.6.16-6.20 «СНиП 11 -22-81 «Кам*яні та армокам*яні конструкції» Розмір матеріальної шкоди, що завдана позивачу руйнуванням фронтонів становить 12545 гривень, вартість будівництва покрівлі будинку, що виконано відповідачем становить 42241 гривня, а також вартість матеріалів становить 26540 гривень, що входять в суму 42241 гривня. Просила стягнути з відповідача спричинену матеріальну та моральну шкоду, а також витрати понесенні за надання юридичної допомоги та проведення експертиз.

Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 28 січня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 121660,24 гривні, в рахунок повернення за проведення експертизи 2300 гривень, витрати на юридичну допомогу в розмірі 2500 гривень та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що між сторонами було укладено змішаний договір підряду, який містить умови договору будівельного підряду та договору побутового підряду. ОСОБА_1 наполягає на тому, що не виконував ніяких будівельних робіт у позивача, робітників для виконання робіт не наймав, бо їх наймала сама ОСОБА_2 За домовленістю з позивачем він виконував лише матеріально-технічне забезпечення будівництва.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено змішаний договір підряду, який містить умови договору будівельного підряду та договору побутового підряду, сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов майбутніх правовідносин, а саме предмету, ціни та обсягу виконаних робіт, строку початку та закінчення будівельних робіт. При цьому, відповідачем позивачу завдано збитків у зв'язку з неякісним ремонтом, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, який здійснює роздрібну торгівлю будівельними матеріалами. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в березні 2009 року була укладена усна угода, за якою відповідач зобов'язався у строк до кінця 2009 року провести ремонтно-будівельні роботи будинку АДРЕСА_1, а саме заміну даху та його переобладнання під мансарду, на виконання яких відповідач отримав у позивачки 75000 гривень на придбання будівельних матеріалів та 21300 гривень за виконання робіт. У зв'язку із необхідністю виконання робіт до початку холодів, зобов'язання у вказаний строк відповідачем не виконано, в листопаді 2009 року роботи були припинені.

З висновку експерта № 01.11.12 від 19 листопада 2012 року вбачається, що вартість поновлювального ремонту даху (розмір матеріальної шкоди), вказана при вирішенні питання 2 у висновку експертного дослідження № 05.12.09 від 07 грудня 2009 року, індексована станом на 20 листопада 2012 року, складає 15743 гривні. Вартість будівництва даху, при вирішенні питання 4 у висновку експертного дослідження, індексована станом на 20 листопада 2012 року складає 53011 гривень ( а.с.221-222).

З пояснень позивача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вбачається, що після укладання ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_1 усної угоди на виконання робіт, відповідач отримав від позивача гроші, на які частково закупив будівельні матеріали та особисто, разом з найнятими ним працівниками приступив до виконання робіт. Свідками беззаперечно підтверджено, що за виконання робіт з ними розраховувався безпосередньо відповідач.

З дослідженої в судовому засіданні калькуляції отриманих та витрачених грошей, складеної особисто відповідачем вбачається, що з березня 2009 року ОСОБА_1 отримав від позивача 75000 гривень, з яких 58855 гривень було витрачено на закупку будівельних матеріалів, 15300 гривень було отримано за виконану роботу та 6000 гривень взято особисто на заробітну плату за договором (а.с.104).

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала, що зазначена калькуляція була складена відповідачем ОСОБА_1 особисто і відповідає дійсності.

Апеляційний суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини характерні для договору побутового підряду, що регулюється параграфами 1, 2 глави 61 ЦК України.

У відповідності до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

Згідно з ст. 846 строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Отже, законодавець не обмежує сторін в доказуванні укладення та виконання умов договору побутового підряду певними доказами (зокрема, актами прийому-передачі виконаних робіт) та допускає подання будь-яких доказів в обґрунтування досягнення згоди та фактичного виконання умов зазначеного договору.

Крім того, договір підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Правовідносини щодо виконання робіт (надання послуг) регулюються положеннями статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, право замовника на розірвання договору чи відмову від нього в цілому передбачено чинним законодавством.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не виконував будь-яких робіт з ремонту будинку, а лише здійснював закупку будівельних матеріалів, а тому відсутні умови укладання побутового підряду, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вони суперечать дослідженим в судовому засіданні доказам.

Між тим, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновком суду першої інстанції в частині стягнутої матеріальної шкоди. Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував розмір грошових сум, які підлягають стягненню з позивача та відповідача.

Відповідно до 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Отже суд, розглядаючи такий позов, повинен повно та всебічно встановити обставини, на які посилаються сторони, щодо суми укладеного договору, отриманих відповідачем грошей та їх використання, і ці обставини повинні бути доведеними належними та допустимими доказами відповідно до ст. 60 ЦПК України.

Однак, суд першої інстанції на дані вимоги уваги не звернув та зробив висновки лише на поясненнях позивача, без урахування усіх досліджених в судовому засіданні доказах.

Позивач не заперечувала, що при передачі грошей відповідачу письмові документи між ними не складались, будь-яких витрат на закупку будівельних матеріалів вона особисто не робила.

Проте, стягуючи з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 60256,30 гривень, суд першої інстанції зазначив, що зазначена сума підтверджується наданими позивачем товарними чеками та накладними на придбання матеріалів для реконструкції будинку.

В судовому засіданні встановлено, що будівельні матеріали купував відповідач, дана обставина сторонами не заперечується.

Представник відповідача не заперечувала, що ОСОБА_1 отримав від позивача 75000 гривень, з яких 58855 гривень витратив на закупку будівельних матеріалів. При цьому, як ствердила позивач ОСОБА_2, претензій щодо придбаного товару у неї не було.

Сторонами не заперечувалось, що відповідачем виконувались і інші роботи по ремонту будинку, на що використовувались придбані будівельні матеріали, однак позивачем належних доказів про наявність або відсутність недоліків виконаної роботи суду не надано.

За таких підстав, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача зазначену суму в розмірі 60256,30 гривень.

Крім того, позивач ОСОБА_2 не навела суду доказів, які б свідчили про витрачені кошти на придбання нею будівельних матеріалів та оплату праці робітникам для будівництва покрівлі будинку.

Оскільки між сторонами виникли правовідносини щодо договору побутового підряду, які регулюються як нормами ЦК України, так і нормами Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Апеляційний суд вважає, що з врахуванням висновків експертизи та досліджених доказів, ОСОБА_2 має право на стягненням на її користь з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 62003,94 гривні, а саме 15743 гривні - вартість поновлювального ремонту даху, 16145 гривень - остаток коштів після придбання відповідачем будівельних матеріалів ( 75000 - 58855 = 16145), 15300 гривень - сума отримана відповідачем за виконання робот, 6000 гривень - заробітна плата відповідача, 6815,94 гривні - вартість пошкоджених віконних блоків, 2000 гривень - витрати за проведення експертного дослідження.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами позивача про необхідність придбання газового котла вартістю 9075 гривень, елементу димоходу вартістю 875 гривень та витрат, пов*язаних з установкою газового котла в розмірі 1250 гривень, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов*язані зі сплатою за проведення експертизи в розмірі 300 гривень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачці було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Однак, з таким висновком погодитися не можна.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зазначені у вказаній статті.

Ст. 872 ЦК України, яка встановлює права замовника в разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду, не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, який теж поширюється на відносини, що виникають з договору побутового підряду, споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що моральна шкода заподіяна позивачці переживаннями, що настали через незаконні дії виконавця робіт за договором побутового підряду, а не небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами). Сам укладений сторонами усний договір побутового підряду такого правового наслідку неналежного виконання робіт підрядником як відшкодування моральної шкоди також не передбачає.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Висновки суду першої інстанції в частині стягнення компенсації за надання правової допомоги ґрунтуються на матеріалах справи, а тому є законними та обґрунтованими.

Всі інші доводи скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків.

Оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального закону, апеляційний суд вважає рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди змінити, в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвали нове рішення, яким вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково, в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Донецька від 28 січня 2013 року в частині стягнення матеріальної шкоди змінити, в частині стягнення моральної шкоди скасувати з постановленням нового рішення в цій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 62003,94 гривні, витрати за проведення експертизи в розмірі 300 (триста) гривень, а всього в розмірі 623003,94 гривні.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 623 гривні.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: