Ухвала суду № 34453477, 01.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 жовтня 2013 року Справа № 908/43/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В.,суддів:Малетича М.М., Могил С.К., Панової І.Ю., Селіваненка В.П.,розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 05.08.2013у справі№ 908/43/13-гза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "РОМА, ЛТД"простягнення 286 375,59 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "РОМА, ЛТД" про стягнення 286 375,59 грн. пені за договором поставки № ОУ-803 від 02.04.2012.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2013 у справі № 908/43/13-г позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 6 115,07 грн. пені, 122,30 грн. витрат з оплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 908/43/13-г змінено рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2013 у справі № 908/43/13-г; позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 6 115,07 грн. пені, 5 727,51 грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви, 2 863,76 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги; відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 280 260,52 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 у справі № 908/43/13-г постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2013 у справі № 908/43/13-г, в якій просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 26.07.2011 у справі № 13/601 та від 04.08.2010 у справі № 25/470.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2013 у справі № 908/43/13-г, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення строків поставки товару у розмірі, розрахованому позивачем відповідно до умов договору, необхідно частково відмовити, оскільки пеня підлягає стягненню у меншому розмірі, який перераховано відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, приймаючи постанову від 04.08.2010 у справі № 25/470, на яку посилається заявник, та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку, а саме: про задоволення позовних вимог про стягнення пені за порушення строків поставки товару у розмірі, розрахованому позивачем відповідно до умов договору. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки вказаною нормою врегульована відповідальність за порушення грошового зобов'язання, в той час, як позивач просить стягнути пеню внаслідок прострочення поставки товару.

З огляду на викладене колегія суддів визнає, що зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Водночас постанова Вищого господарського суду України від 26.07.2011 у справі № 13/601, на яку також посилається заявник, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, про перегляд якої подано заяву не є подібними. Так предметом розгляду у справі № 13/601 є вимоги про стягнення пені у зв'язку з порушенням строків виконання робіт за договором підряду, в той час, як предметом розгляду у справі № 908/43/13-г є вимоги про стягнення пені за порушення строків поставки товару.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116,11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Допустити справу № 908/43/13-г до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ. Добролюбова Судді: М. Малетич С. Могил І. Панова В. Селіваненко