Ухвала суду № 34452269, 16.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10570/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 року № 5126551601, № 5226552202 та № 000051702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та скасував їх. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 27 червня 2013 року № 5126551601 за порушення пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 ПК України позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 978 860,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4 783 088,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 195 772,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 27 червня 2013 року № 51226552202 за порушення пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, пп. 135.5.15 п. 135.5, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 794 474,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5 732 848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 626,00 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 27 червня 2013 року № 000051702 за порушення пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ТОВ позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 124 891,00 грн., в тому числі за основним платежем - 100 690,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 201,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 06 червня 2013 року №553/22.5/32162871 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 року по 31.12.12 року.

Порушення вимог податкового законодавства на думку апелянта, полягає в наступному: ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» продавали фізичним особам квартири, і не утримали податок на доходи фізичних осіб з додаткового доходу, що утворився внаслідок оплати фізичними особами вартості квартир за заниженими цінами; при цьому знижкою відповідач вважає різницю між вартістю квартир, зазначеної в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, та вартістю придбання таких квартир.

Зазначені висновки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Так, ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», як компанія з управління активами, що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд», на підставі договорів купівлі-продажу від 04 листопада 2009 року придбали у ТОВ «Незалежна інвестиційна агенція», ДП «ЛД-Україна», ТОВ «Паритет-П» та ТОВ «Центр управління проектами - Буча» цільові іменні облігації, емітентом яких є ТОВ «Сім-Інвест».

04 листопада 2009 року між ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», (інвестор) та ТОВ «Сім-Інвест» (забудовник) укладено договір про участь у будівництві № 1/11-09А, за умовами якого інвестор зобов'язується повністю оплатити вартість повного пакету облігацій за договором купівлі-продажу облігацій, а також пред'явити такий повний пакет облігацій для погашення забудовнику, а забудовник зобов'язується збудувати об'єкт нерухомості у складі житлового комплексу (м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 16) та передати його інвестору в погашення повного пакету облігацій.

Відповідно до п. 3.3 вказаного договору погашення повного пакету облігацій відбувається шляхом передачі інвестору об'єкта нерухомості у власність; в момент погашення повного пакету облігацій забудовник за актом прийому-передачі передає інвестору збудований об'єкт нерухомості, що є передумовою та підставою для оформлення та реєстрації за інвестором первісного прав на об'єкт нерухомості.

Позивачем пред'явлено для погашення цільові іменні облігації емітента ТОВ «Сім-Інвест», який погасив цільові іменні облігації житловими приміщеннями (квартирами), що підтверджується актом здачі-приймання об'єкта нерухомості від 30 серпня 2010 року згідно договору від 04 листопада 2009 року про участь у будівництві № 1/11-09А, та випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 500012 за 30 серпня 2010 року, відповідно до якої цінні папери ТОВ «Сім-Інвест» списані з рахунку в цінних паперах.

Сторонами не заперечується те, що відповідно до довідки про вартість чистих активів станом на кінець 2010 року в активи ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд» включено квартири, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 16; протягом 2011-2012 років реалізовано ряд квартир, включених до активів ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд» фізичним та юридичним особам; кошти за реалізовані квартири отримано на рахунок ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», яке діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд».

В свою чергу, помилковими є доводи апелянта з приводу того, що оскільки оплата за отримані квартири здійснювалась не за рахунок коштів інституту спільного інвестування - ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд», натомість була оплата за цінні папери (цільові облігації ТОВ «Сім-Інвест»), а кошти ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд» перераховувались в якості оплати попереднім власникам облігацій - ТОВ «Незалежна інвестиційна агенція», ДП «ЛД-Україна», ТОВ «Паритет-П» та ТОВ «Центр управління проектами - Буча», тому вказані операції не були оплачені за рахунок коштів інститутів спільного інвестування, що виключає можливість застосування підпункту 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 ПК України.

При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Згідно підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За визначенням пункту 1 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" активи інституту спільного інвестування (далі по тексту - ІСІ) - це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

У свою чергу кошти спільного інвестування, відповідно до визначення пункту 9 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", це кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ). Ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією.

Аналіз наведених правових норм вказує, що доходи від проведення операцій з активами ІСІ, у тому числі в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, не враховуються для визначення об'єкта оподаткування

З матеріалів справи слідує, що цільові іменні облігації ТОВ «Сім-Інвест» придбані позивачем за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд» за рахунок коштів ІСІ, а тому, з огляду на положення п. 1 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» є активами ІСІ.

Операції з погашення цільових іменних облігацій ТОВ «Сім-Інвест» фактично є обміном цих облігацій на нерухомість, тобто обміном одних активів ІСІ (облігації) на інші (нерухомість), який здійснено за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд».

Отже, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що отримані позивачем доходи від продажу нерухомості за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд», не повинні враховуватись для визначення об'єкта оподаткування згідно приписів пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 ПК України.

Таким чином, наведене вище спростовує послання апелянта на порушення позивачем підпункту 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 та підпункту 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 ПК України.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує, що в порушення підпункту 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України позивач не включив до складу доходів доходи, отримані від операцій з міни векселя, у зв'язку з тим, що векселі не можуть бути активами ІСІ.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що 24 грудня 2012 року між позивачем, який діє за рахунок та в інтересах пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Інфініті Преміум», та ТОВ «Мега Пром» укладено договір № БВ-616/12-12 обміну цінних паперів, предметом якого є міна простого векселя серії АА2047130, вартістю 1 173 832,00 грн., векселедавець - ПАТ «Завод твердих сплавів» на прості векселі ТОВ «Арго-Лізинг» та ТОВ «Мірамакс» у кількості 6 штук на загальну суму 1 173 832,00 грн.

Пункт 1 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (далі - Закон) визначає активи інституту спільного інвестування (далі по тексту - ІСІ) як сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Відповідно до пункту 7 ст. 3 Закону інститут спільного інвестування (ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.

Частина 1 ст. 30 Закону передбачає, що діяльність компанії з управління активами може бути обмежена у випадках, передбачених законом.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 30 Закону компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права придбавати за рахунок активів ІСІ векселі, похідні (деривативи), цінні папери ІСІ відкритого типу, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Комісії.

У той же час ч. 3 даної правової норми встановлено, що обмеження діяльності компанії з управління активами, передбачені пунктами 3, 5, 6, 8, 10 і 14 частини другої цієї статті, не поширюються на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

За ч. 5 ст. 34 Закону до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Таким чином, векселі можуть входити до складу активів венчурного фонду, як ІСІ, що прямо передбачено чинним законодавством, зокрема - Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

ПЗНВІФ «Інфініті Преміум» є венчурним фондом, що дозволяє йому мати у складі своїх активів векселі.

Колегія суддів пристає на правову позицію суду першої інстанції, що Закон України «Про інвестиційну діяльність» не регулює відносин у сфері діяльності ІСІ та не визначає складу активів ІСІ, а, отже, не може бути застосований до спірних правовідносин.

За таких підстав законним та обґрунтованим є висновок Окружного адміністративного суду м. Києва, що вартість придбаних позивачем в результаті обміну простих векселів ТОВ «Арго-Лізинг» та ТОВ «Мірамакс» не є доходом від операційної діяльності. Наведене свідчить про безпідставність посилань апелянта на порушення позивачем пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України.

З матеріалів справи також вбачається, що протягом IV кварталу 2011 року позивач, що діє від імені та за рахунок ПЗНВІФ «Інфініті Преміум», ПЗНВІФ «Універсальний» та ПЗНВІФ «Прем'єрний», отримав грошові кошти від продажу простих іменних акцій, емітентом яких є ВАТ «Агромашбуд».

Апелянт вважає, що визнання ВАТ «Агромашбуд» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури позбавляє емітовані ним акції статусу цінного паперу, товару та, відповідно, активу ІСІ.

Проте такі доводи не ґрунтується на нормах чинного законодавства, які регулюють обіг цінних паперів.

Виходячи з правових приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Частина 1 ст. 6 даного Закону визначає акцію як іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно ч. 10 ст. 6 вказаного Закону реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

За ч. 2 ст. 47 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій установлює Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року № 222 (далі - Порядок).

Вказане Положення пов'язує скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій з фактом припинення діяльності акціонерного товариства або з нерозміщенням акцій, відмовою від розміщення або незатвердженням результатів розміщення.

Відповідно до пунктів 1.4-1.6 розділу ІІ Порядку передбачено, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій; починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено; дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Аналіз наведених норм законодавства у їх сукупності свідчить, що обіг акцій дозволений після реєстрації звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій та діє до моменту опублікування інформації про зупинення обігу акцій, акції зберігають статус цінних паперів до скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків таких акцій.

Між тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про скасування реєстрації випусків акцій ВАТ «Агромашбуд» та анулювання свідоцтва про реєстрацію випусків таких акцій або обмеження їх обігу.

Судом першої інстанції також правильно зауважено, що наведені відповідачем підстави щодо визнання банкрутом ВАТ «Агромашбуд» не позбавляють правового значення емітованих ним акцій, реєстрація випуску яких проведена у встановленому порядку.

Отже, доходи від продажу акцій ВАТ «Агромашбуд», отримані позивачем від імені та в інтересах ПЗНВІФ «Інфініті Преміум», ПЗНВІФ «Універсальний» та ПЗНВІФ «Прем'єрний», є доходами від проведення операцій з активами ІСІ, не включаються до складу доходів ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», як доходи з інших джерел.

Таким чином доводи апелянта про порушення позивачем підпункту 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в апеляційному порядку.

Щодо правомірності збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб апеляційна інстанція вважає за необхідне відмітити слідуюче.

Протягом 2011-2012 років позивач продав фізичним особам за договорами купівлі-продажу об'єкти нерухомості - дев'ять квартир за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, 8.

Апелянт вважає, що фізичні особи придбавали квартири за заниженими цінами, виходячи з того, що вартість квартир за договором є нижчою, ніж їхня вартість згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, а різниця між цими величинами є додатковим благом, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та з якого позивач, як податковий агент, має утримати відповідні суми податку.

Проте, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті;

За визначенням пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичних осіб-покупців квартир може бути включене додаткове благо у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) відповідних квартир.

Підпункт 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 172.3 ст. 172 ПК України дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), визначається Кабінетом Міністрів України (п. 172.11 ст. 172 ПК України.

Відповідно до п.п. 2 та 3 Тимчасового порядку визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1103, визначено, що дія цього порядку поширюється, зокрема на земельні поліпшення (об'єкти малоповерхового житлового будівництва, у тому числі дачного та садибного типу, а також їх частини, об'єкти багатоповерхового житлового будівництва, а також їх частини, об'єкти нежитлового фонду, а також їх частини, об'єкти незавершеного будівництва; визначення оціночної вартості здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, для земельних поліпшень - суб'єктами господарювання, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що, визначаючи можливий отриманий дохід у вигляді суми знижки з вартості квартири, слід виходити із рівня ціни, визначеної сторонами договору, але не нижче оціночної вартості відповідної квартири, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.

З матеріалів справи слідує, що позивач в операціях з продажу квартир діяв як компанія з управління активами ІСІ.

У відповідності до положень ст. 37 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» незалежний оцінювач майна ІСІ - це суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який здійснює оцінку нерухомого майна під час його придбання або відчуження в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

На підставі наявних у справі матеріалів можна зробити висновок, що на кожну продану квартиру за адресою: місто Запоріжжя, вул. Рельєфна, 8, є звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Фінансова компанія «Титан», а ціна кожної квартири, яка визначена у договорах купівлі-продажу, є вищою за оціночну вартість квартири. Доказів, які б підтверджували, що ціна квартир згідно договорів купівлі-продажу не відповідає рівню звичайних цін або є нижчою від оціночної вартості, відповідачем не надано.

Посилання апелянта на ціну квартир згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно не заслуговують на увагу, оскільки ні ПК України, ні інший акт законодавства не встановлюють, що відомості такого Реєстру використовуються з метою оподаткування, а деякі витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно взагалі не місять інформації про вартість квартири.

Наведене вище дає судовій колегії підстави прийти до однозначного висновку про відсутність підстав вважати, що ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» продали квартири за заниженими цінами і, що фізичні особи-покупці отримали додаткове благо у вигляді знижки, що виключає необхідність утримання позивачем відповідних сум податку на доходи фізичних осіб із суми непідтверджених знижок.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції, що сума грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2013 року № 000051702 визначена протиправно

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.