Постанова № 34450542, 30.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.10.2013 р. справа №905/5001/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.

за участю представників сторін: від позивача:Мамедова О.Л. довіреністьвід відповідача:Апонащенко С.С. довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід23.08.2013р.по справі№ 905/5001/13 (суддя: Захарченко Г.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ», м. Донецьк простягнення 36' 036,12 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС», м. Київ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ», м. Донецьк (далі - «Відповідач») 94' 187,38 грн., яка складається з 59' 000,00 грн. - основної заборгованості, 4403,01 грн. - пені, 29' 896,64 грн. - штрафу, 887,73 грн. - 3% річних.

Позивач неодноразово подавав заяви про збільшення та уточнення позовнихї вимог, заявою від 23.08.2013р. остаточно визначився з сумою позовних вимог, зменшив їх розмір та просив стягнути з відповідача 29' 896,64 грн. - штрафу, 5102,25 грн. - пені, 1' 037,23 грн. - 3% річних, у зв'язку з чим у подальшому справа розглядалася в межах заявлених сум, що не порушує вимоги статті 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.08.2013року у справі № 905/5001/13 позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме: стягнуто з Відповідача на користь Позивачаштраф у сумі 29' 896,64грн., пеню в сумі 5' 100,36грн.; 3% річних у сумі 1' 037,23грн.; судовий збір в сумі 1' 720,41грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення суми пені у розмірі 4' 462,73 грн., 3% річних у розмірі 902,09 грн. та штрафу у повному обсязі.

Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а не повне дослідження матеріалів та доказів по справі привело до невірно зроблених висновків.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, у судовому засіданні звернувся з заявою щодо зменшення розміру неустойки.

Колегією суддів у задоволенні заяви про зменшення розміру неустойки відмовлено, у зв'язку з необгрутованістю.

Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню. Втім, рішення господарського суду, у зв'язку із неправильним розрахунком сум річних, пені, і як наслідок суми судового збору - таким, що підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 11.12.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ", як покупцем, укладений договір поставки №11122012 (далі - договір), за яким продавець зобов'язується поставляти покупцеві товари відповідно до рахунків (специфікацій), що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 найменування, асортимент, кількість товарів їх ціна та строки поставки вказуються у рахунках (специфікаціях).

Покупець зобов'язується оплатити на протязі 30 календарних діб рахунком (специфікацією) повну вартість товарів, що були поставлені на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем, шляхом переказу грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок продавця (п.2.3 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, у випадку порушень терміну постачання Продаваць сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.4.3 договору, у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 20% та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 календарних місяців (п.3.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписані та скріплені печатками специфікації: № 1 від 14.12.12р. на суму 90405,00грн., №2 від 17.01.13р. на суму 57103,20грн. та №3 від 08.02.13р. на суму 51975,00грн., в яких погоджено найменування товару, кількість, виробник, ціна за одиницю товару, сума та термін постачання.

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних: №ЕК-0003607 від 25.12.12р., №Е-3607/1 від 09.01.13р., №Е-81/1 від 18.01.13р., №Е-81 від 17.01.13р., №Е-262 від 11.02.13р. продавцем передано, а покупцем отримано товар на загальну суму 199483,20грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на вищевказаних накладних та довіреностями на отримання цінностей.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 73-75, 78-80).

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань призвело виникнення боргу у розмірі 59' 000,00 грн., які відповідач сплатив впродовж розгляду справи.

В обґрунтування вимог позову Позивач послався на факт неналежного виконання Відповідачем умов договору, що також призвело до нарахування додаткових сум, як наслідків порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що за своєю правовою природою договір № 11122012 від 11.12.2012р. - є договорами поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Матеріали справи не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Тому суд вважає, що продукція за договором була поставлена відповідачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пункті 2.3 договору.

З урахування вище наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на день звернення позивача з позовом за відповідачем існувала заборгованість за договором у розмірі 59' 000,00 грн.

Виходячи з матеріалів між сторонами був підписаний договір за № 11122012 від 11.12.2012р., однак видаткові накладні містять підставу з зазначенням договору № 111212 від 11.12.2012р..

Цей факт колегія суддів вважає технічною помилкою при оформленні документів, адже, товар, якій був предметом за договором № 11122012 від 11.12.2012р. та укладеними специфікаціями до нього співпадають з товаром відображеним у видаткових накладних: №ЕК-0003607 від 25.12.12р., №Е-3607/1 від 09.01.13р., №Е-81/1 від 18.01.13р., №Е-81 від 17.01.13р., №Е-262 від 11.02.13р.

29.07.2013р. платіжним дорученням №1304 та згідно з випискою банку від 22.08.2013р. відповідач здійснив оплату на загальну суму у розмірі 59' 000,00 грн. (53351,48 + 5648,52 ).

З пояснень Позивача та - дій Відповідача, дослідивши видаткову накладну №Е-1158 від 27.05.2013р., рахунки на оплату по замовленням № Е-1158 від 27.05.2013р. на суму 5' 670,00 грн. (а.с.109) та №Е-1327 від 13.06.2013р. на суму 5' 648,52 грн. (а.с.112), платіжні доручення № 1205 від 27.05.2013р. (а.с.77) та № 1245 від 17.06.2013р. (а.с.76), колегія суддів приходить до висновку, що поставка за рахунками № Е-1158 від 27.05.2013р. та № Е-1327 від 13.06.2013р. була здійснена не на підставі договору № 11122012 від 11.12.2012р., а відповідно до статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

Перевіривши нарахування пені та 3% річних, з урахуванням п.2.3 договору та часткових виплат відповідачем сум заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню підлягає сума пені у розмірі 5' 042,98 грн. та 3% річних у розмірі 1' 025,41 грн.

Розрахунок зазначених сум зроблений місцевим господарським судом при неповному урахуванні норм діючого законодавства. Тому рішення у цій частині підлягає зміні.

Відносно штрафу колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого суду щодо необхідності його стягнення з Відповідача у розмірі 29' 896,64 грн. та - відсутнісності підстав для його зменшення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 43, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ», м. Донецьк - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.08.2013 року по справі № 905/5001/13 змінити в частині стягнення суми пені, 3% річних та судового збору за звернення з позовною заявою.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«…Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" (код ЄДРПОУ 36616901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (код ЄДРПОУ 37502259) штраф у сумі 29' 896,64 грн.; пеню в сумі 5' 042,98 грн., 3% річних в сумі 1' 025,41 грн., судовий збір в сумі 1' 717,11 грн.».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (код ЄДРПОУ 37502259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД РУДНИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ" (код ЄДРПОУ 36616901) 1,7 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази, оформивши їх згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС