Рішення № 34450314, 22.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 911/3087/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця",

01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6,

до Фізичної особи - підприємця Делікатного Дмитра Петровича,

07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Тбіліський квартал, 1,49

про стягнення 17 303,64 грн.

за участю представників:

позивача - Мартова Т.В. (довіреність від 20.08.2013 № 3727-НЮ);

відповідача - Делікатний Д.М. (за паспортом від 11.07.1997 серії СК № 561690);

Федоров О.С. (довіреність від 11.09.2013 № 1384).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця Делікатного Дмитра Петровича (далі - відповідач) про стягнення 19 290,68 грн., з яких: 4 621,40 грн. - основний борг, 9 895,93 грн. - пеня, 162,65 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача утримання орендованого нерухомого майна від 08.08.2011 № 91-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.08.2013.

У судове засідання 27.08.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.08.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 12.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19381 від 12.09.2013) позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

У судовому засіданні 12.09.2013 оголошувалась перерва на 26.09.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20241 від 24.09.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов визнається частково, у розмірі 1 784,07 грн., з підстав, що викладені у відзиві.

У судовому засіданні 26.09.2013 оголошувалась перерва на 15.10.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 15.10.2013 оголошувалась перерва на 22.10.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22064 від 22.10.2013) відповідачем подано письмові пояснення, в яких позов визнається частково, у розмірі 831,18 грн., з підстав, що викладені у поясненнях.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22112 від 22.10.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 17 303,64 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 17 303,64 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У судовому засіданні 22.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог; відповідачем позов заперечений частково, з урахуванням визнання позовних вимог у розмірі 831,18 грн.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Делікатним Дмитром Петровичем (далі - орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 08.08.2011 № 91-11 (далі - Договір оренди), згідно якого орендодавець передав , а орендар прийняв в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно - частину підвалу в будівлі вокзалу ст. Славутич (далі - майно) площею 78,3 м2, розміщене за адресою: вул. Привокзальна, 102, м. Славутич, що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу - Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 ДТГО ПЗЗ (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 28.02.2011 і становить за незалежною оцінкою 143 264,27 грн. (пункт 1.1. Договору оренди).

Договір оренди підписаний уповноваженими представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим статями 628, 639, 759 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним у судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відносини сторін даного Договору оренди регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1 та 2 статті 1 цього закону, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до пункту 2.1. Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2. Договору оренди).

Факт передачі відповідачу нерухомого майна підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна, що належить до державної власності від 08.08.2011 (копія залучена до матеріалів справи).

Пунктом 10.1. Договору оренди строк його дії встановлений з 08.08.2011 по 06.08.2014. Зазначене узгоджується з приписами частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 5.11. Договору оренди, сторони дійшли згоди, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору орендар зобовязаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та компенсацію податку на землю.

На підставі пункту 5.11. Договору оренди, між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (далі - балансоутримувач, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Делікатним Дмитром Петровичем (далі - орендар, відповідач) укладено договір про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна від 22.08.2011 № ПЗ/БМЕУ-1-116472/НЮ (далі - Договір про відшкодування), згідно якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт орендованого державного майна, визначеного Договором оренди, а також утримання прилеглої території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за Договором про відшкодування.

Відповідно до пункту 2.2.3. Договору про відшкодування, орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на розрахунковий рахунок балансоутримувача майна. Вартість наданих послуг складає 826,31 грн. за місяць відповідно до розрахунку, який є невідємною частиною Договору (Додаток № 1).

Пунктом 5.1. Договору про відшкодування, строк його дії встановлений з 08.08.2011 по 06.08.2014. Чинність Договору про відшкодування припиняється внаслідок припинення Договору оренди (пункт 5.5. Договору).

Договір спрямований на отримання відповідачем права на користування нежитловими приміщеннями, що, в свою чергу, породжує його обов'язок сплачувати плату за користування орендованим комунальним майном, вартість комунальних послуг, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання.

З огляду на матеріали справи, на час існування спірних правовідносин сторін, Договір про відшкодування діяв та припинив свою дію 31.05.2013, на підставі підписання між позивачем та відповідачем іншого договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та компенсацію податку на землю від 01.06.2013 до Договору оренди, яким сторони змінили розмір щомісячного платежу за надані балансоутримувачем послуги. Вказане не заперечується сторонами.

Однак, як встановлено судом за наявними матеріалами справи, відповідач, починаючи з серпня 2011 року по червень 2011 року, неналежним чином виконував взяті на себе грошові зобов'язання за Договором про відшкодування.

Позивачем подане клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку зі зменшенням періоду нарахування заборгованості з серпня 2011 року по травень 2013 року, у зв'язку із врахуванням строку дії Договору.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 17 303,64 грн., виходячи з якої і вирішується спір. Розрахунок вказаних вимог додано до матеріалів справи.

У результаті порушення орендарем зобов'язань за Договором про відшкодування, за ним утворилася заборгованість з оплати за період з серпня 2011 року по травень 2013 року за послуги, що надані, в сумі 17 303,64 грн.

З огляду на приписи пункту 2.2.3 Договору про відшкодування, строк оплати вартості послуг, що надані, за спірний період є таким, що настав.

Як передбачено абзацем 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

До матеріалів справи не додано доказів здійснення відповідачем повного розрахунку з позивачем за Договором про відшкодування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що за його власним розрахунком сума заборгованості становить 831,18 грн., проте, судом вказане не приймається до уваги, оскільки, доказів правомірності контррозрахунку відповідача суду не подано, а розрахунок позивача, за вищевикладеними висновками суду, відповідає умовам Договору про відшкодуваня та наявним матеріалам справи.

Разом з тим, судом досліджено твердження відповідача стосовно того, що частину послуг за Договором про відшкодування відповідач виконує особисто, про що ним зазначено у листі від 15.10.2011, що адресований позивачеві, та на підставі чого, в односторонньому порядку відповідач відмовлявся від Договору про відшкодування та просив його розірвати. За результатами розгляду вказаного листа, позивач листом від 17.02.2012 № БМУ-1-6/335 повідомив відповідача про те, що підставою для розірвання Договору про відшкодування може бути належним чином доведене невиконання позивачем хоча б одного з його зобов'язань та зазначив, що на підставі пункту 5.3. Договору оренди, відповідач зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі, податку на землю, незалежно від наслідків господарської діяльності; відсутні факти невиконання балансоутримувачем зобов'язань за Договором про відшкодування; відповідач відшкодовує позивачу лише втрати, що зазначені в Додатку № 1 до Договору про відшкодування, в яких відсутні спірні зобов'язання з постачання електричної енергії, води та ін.

Суд, дослідивши подані листи, дійшов висновку, що вказані твердження відповідача не спростовують висновків суду про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором про відшкодування, з огляду на те, що сторони в пункті 5.3. Договору про відшкодування передбачили, що за ініціативою однієї із сторін Договір про відшкодування може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а, з огляду на те, що відповідачем не обґрунтовано підстави для розірвання Договору про відшкодування та не подано доказів розірвання його в судовому порядку, суд вважає безпідставним посилання на те, що Договір про відшкодування розірваний відповідачем в односторонньому порядку.

Разом з тим, відповідачем заперечено позовні вимоги тим, що між сторонами існує договір про відшкодування витрат на комунальні послуги від 01.01.2012 № 1, тому враховуючи два підписаних між сторонами договори про відшкодування витрат, позивачем нараховано подвійну плату за водопостачання. Проте, суд звертає увагу на те, що приміщення за договором про відшкодування витрат на комунальні послуги від 01.01.2012 № 1 знаходиться за адресою: Привокзальна площа, 1, а приміщення загальною площею 78,3 м2 за Договром про відшкодування - вул. Привокзальна, 102, що не дає підстав суду співставляти вказані договори та об'єми витрат на комунальні послуги, що в них вказані.

Суд не бере до уваги і заперечення відповідача проте, що між сторонами відсутні підписані акти прийому-передачі надання послуг за Договором про відшодування, з огляду на те, що сторонами пунктом 2.2.3. Договору про відшкодування чітко передбачений порядок розрахунку за надані послуги та такої підстави розрахунку, як підписання акту прийому-передачі наданих послуг, Договором про відшодування не передбачено.

З огляду на матеріали справи, доводи представників сторін та аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, як це передбачено частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України.

Абзацом 1 частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, станом на день розгляду справи, відповідач договірні зобов'язання зі сплати витрат на утримання орендованого майна не виконав, доказів оплати суду не надав, доводів позовної заяви не заперечив, позовна вимога про стягнення з відповідача 17 303,64 грн. основного боргу, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Делікатного Дмитра Петровича (07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Тбіліський квартал, 1,49, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 2870408656) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04713033) 17 303 (сімнадцять тисяч триста три) грн. 64 коп. основної заборгованості та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук