Рішення № 34450282, 22.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2013 Справа № 905/5806/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фірми «Дельта - С» ЛТД, смт. Комсомольське, Харківська область

до відповідача: Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка, Донецька область

про стягнення 58 469грн. 74коп.

за участю представників:

від позивача: Горін О.В.- представник за довіреністю від 01.07.2013р.

від відповідача: представник не з'явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.10.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №3) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фірма «Дельта - С» ЛТД, смт. Комсомольське, Харківська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Костянтинівського державного хімічного заводу, м. Костянтинівка, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №179 від 14.06.2011р. у сумі 30 631грн. 16коп., інфляційних втрат у сумі 402грн. 50коп., 3% річних у сумі 1 778грн. 06коп., пені у сумі 21 633грн. 01коп. та штрафу у сумі 4 025грн. 01коп., всього 58 469грн. 74коп.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України; ст. 22, 73, 179, 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні 17.09.2013р. зазначив про порушення справи про банкрутство Костянтинівського державного хімічного заводу ухвалою господарського суду Донецької області від 01.04.2013р.

У судовому засіданні 22.10.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, крім того, надав заяву від 22.10.2013р., в якій відмовився від вимоги щодо стягнення з відповідача господарських витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 2 000грн. Судом прийнято до уваги вказану заяву позивача.

Представник відповідача у судове засідання 22.10.2013р. не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, однак про дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого листа з відміткою про його отримання 08.10.2013р.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Костянтинівським державним хімічним заводом (далі-замовник) та Фірмою «Дельта - С» ЛТД (далі-виконавець) був укладений договір №179 від 14.06.2011р. (далі-договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання у 2011 році виконати замовникові ремонт двигунів, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

Загальна вартість робіт, як домовились сторони у п. 3.1 договору, складає 577 972грн. 82коп., у т.ч. ПДВ у сумі 115 594грн. 56коп.

Оплата робіт відповідно до п. 4.1 договору здійснюється замовником після підписання акта КБ-2в та довідки КБ-3 з відстрочкою платежу на 31 календарний день.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується наступними актами здачі-приймання виконаних робіт: №2 за листопад 2011р. на суму 31 995грн. 04коп., у т.ч. ПДВ - 5 332грн. 51коп.; №3 за листопад 2011р. на суму 10 398грн. 20коп., у т.ч. ПДВ - 1 733грн. 03коп.; №4 за листопад 2011р. на суму 2 383грн. 37коп., у т.ч. ПДВ - 397грн. 23коп.; №5 за листопад 2011р. на суму 2 639грн. 84коп., у т.ч. ПДВ - 439грн. 97коп.; №6 за листопад 2011р. на суму 10 083грн. 71коп., у т.ч. ПДВ - 1 680грн. 62коп. Крім того, сторонами було підписано підсумковий акт №1 здачі-приймання виконаних робіт, сума якого дорівнює 57 500грн. 16коп., вказаний акт складається з загальної вартості виконаних робіт у листопаді 2011р. згідно актів №2-№5. Також сторонами було підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт /та затратах/ за листопад 2011р. від 30.11.2011р. (форма КБ-3) на суму 57 500грн. 16коп., у тому числі ПДВ 9 583грн. 36коп.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що, суд дійшов висновку, що роботи за договором були виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі.

За результатами виконання договору позивачем також були складені наступні податкові накладні №75 від 04.11.2011р. на суму 10 083грн. 71коп., у т.ч. ПДВ 1 680грн. 62коп., №74 від 04.11.2011р. на суму 2 639грн. 84коп., у т.ч. ПДВ 439грн. 97коп., №73 від 04.11.2011р. на суму 2 383грн. 37коп., у т.ч. ПДВ 397грн. 23коп., №72 від 04.11.2011р. на суму 10 398грн. 20коп., у т.ч. ПДВ 1 733грн. 03коп., №71 від 04.11.2011р. на суму 31 995грн. 04коп., у т.ч. ПДВ 5 332грн. 51коп. (за першою з подій - виконання робіт).

При цьому, суд звертає увагу, що з огляду на дати складання податкових накладних, враховуючи приписи ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу щодо дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та дати виписування податкової накладної, датами фактичного складання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт у листопаді 2011р. є 04.11.2011р.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем за договором підряду №179 від 14.06.2011р. за листопад 2011 року були належним чином виконані підрядні роботи з ремонту двигунів на загальну суму 57 500грн. 16коп. з ПДВ, які відповідачем були прийняті в повному обсязі.

Відповідачем, в свою чергу, у виконання умов договору в якості сплати вартості виконаних робіт на користь позивача були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 26 869грн. з ПДВ. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 18.04.2012р. на суму 5 869грн., від 04.05.2012р. на суму 15 000грн., від 07.06.2012р. на суму 1 000грн., від 19.06.2012р. на суму 5 000грн.

Решту вартості послуг у сумі 30 631грн. відповідачем станом на час розгляду справи сплачено не було, що відповідачем не заперечується.

Несплата замовником вартості робіт за договором й стала підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом, розглядаючи який, господарський суд виходить з наступного.

Проаналізувавши укладений сторонами договір №179 від 14.06.2011р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних робіт.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем відповідно до п. 4.1 договору з відстрочкою платежу на 31 календарний день після підписання акта КБ-2в та довідки КБ-3, тобто, до 06.12.2011р. включно. Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги, судом враховано наступне.

За даними листа судді господарського суду Донецької області Лейби М.О. №06-11/38-202 від 03.10.2013р., ухвалою суду від 10.04.2013р., за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі №905/2136/13 про банкрутство Костянтинівського державного хімічного заводу внаслідок його фінансової неспроможності; введений мораторій на задоволення вимог кредиторів; введена процедура розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 03.08.2013р. та розпорядником майна призначений Льовів А.П.; вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу господарського суду Донецької області від 10.04.2013р. у справі №905/2136/13 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Донецької області від 10.04.2013р. про банкрутство Костянтинівського державного хімічного заводу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 04.09.2013р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 10.04.2013р. у справі №905/2136/13 скасовано; справу №905/2136/13 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області на стадію вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.10.2013р. провадження у справі про банкрутство Костянтинівського державного хімічного заводу припинено.

З урахуванням викладеного, враховуючи приписи ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 22.03.2013р. №155-VII, що чинна на час порушення справи про банкрутство, якщо провадження у справі про банкрутство припинено, позов розглядається по суті.

На підставі зазначеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №179 від 14.06.2011р. у сумі 30 631грн. 16коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 778грн. 06коп. та інфляційних втрат у сумі 402грн. 50коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 01.01.2012р. по 08.07.2013р., суд дійшов висновку про методологічну невірність розрахунку, що пов'язано з неврахуванням того, що 2012 рік є високосним та містить не 365, а 366 днів, а також неврахуванням того, що 18.04.2012р., 04.05.2012р., 07.06.2012р. та 19.06.2012р. відповідачем вже були здійснені часткові оплати суми заборгованості, що підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи, тому нарахування 3% річних на суму заборгованості без вирахування часткових оплат на вказані дати є неправомірним.

Фактично розмір 3% річних за період з 01.01.2012р. по 08.07.2013р. складає 1 664грн. 42коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 113грн. 64коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2012р. по липень 2013р., суд дійшов висновку, що він є арифметично невірними. Фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період дорівнює 403грн. 42коп., однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та відповідність цих вимог фактичним обставинам справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 402грн. 50коп. такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені за період з 01.01.2012р. по 08.07.2013р. у сумі 21 633грн. 01коп. та штрафу у сумі 4 025грн. 01коп., які нараховані позивачем на підставі ст. 231 Господарського кодексу України. Оцінюючи правомірність позову в цій частині, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Таким чином, аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що підставами нарахування пені можуть виступати як встановлені за згодою сторін умови договору, так і норми чинного законодавства.

Як свідчить зміст договору №179 від 14.06.2011р., умовами вказаного договору не передбачено конкретної відповідальності замовника у вигляді пені та штрафу за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати вартості робіт. Пунктом 7.1 договору лише визначено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує нанесені збитки, в тому числі втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач як на підставу нарахування пені, встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою товарів), виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, правові підстави для нарахування пені та штрафу на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України в даному випадку є відсутніми, оскільки спірні правовідносини сторін склались з приводу невиконання відповідачем саме грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі №23/225.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 21 633грн. 01коп. та штрафу у розмірі 4 025грн. 01коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 1 ст. 530, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч.1, 7 ст. 193, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 44, 49, 66-68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 1, ідентифікаційний код 05766362) на користь Фірми «Дельта - С» ЛТД (63460, Харківська область, смт. Комсомольське, вул. Балаклійське Шосе, 9, ідентифікаційний код 23757852) заборгованість за договором №179 від 14.06.2011р. у сумі 30 631грн. 16коп., 3% річних у сумі 1 664грн. 42коп., інфляційних втрат у сумі 402грн. 50коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 962грн. 16коп.

В задоволенні позову Фірми «Дельта - С» ЛТД до Костянтинівського державного хімічного заводу в частині стягнення 3% річних у сумі 113грн. 64коп., пені у сумі 21 633грн. 01коп. та штрафу у розмірі 4 025грн. 01коп. відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Фірмі «Дельта - С» ЛТД (63460, Харківська область, смт. Комсомольське, Шосе Балаклійське, буд. 9, ідентифікаційний код 23757852) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 179грн. 91коп., перерахований згідно з платіжним дорученням №129 від 01.11.2012р. на загальну суму 1 900грн. 41коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 22.10.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2013р.

Суддя Ю.С. Мельниченко

Подколзіна Т.І.

Подколзіна Т.І.