Ухвала суду № 34449674, 23.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"23" жовтня 2013 р. Справа № 806/1199/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" липня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекцї Житомирської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, за участю прокуратури Житомирської області про визнаннянечинними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року ТзОВ "Церсаніт Інвест" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати нечинними податкові повідомленні-рішення форми "В1" № 0002682330/0 від 17.03.2009 року, № 0002682330/1 від 14.04.2009 року, № 0002682330/2 від 03.07.2009 року, № 0002682330/3 від 17.09.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 13322338,00 грн. та стягнути на його користь з державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень - вересень 2008 року в розмірі 13322338,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення рішення форми "В1" № 0002682330/0 від 17.03.2009 року, № 0002682330/1 від 14.04.2009 року, № 0002682330/2 від 03.07.2009 року, № 0002682330/3 від 17.09.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4319885,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з грудня 2007 року по жовтень 2008 року у розмірі 4319885,00 грн.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 25.02.2009 року по 11.03.2009 року відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2007 року по 30.11.2008 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 442/05-53/23-30/33529350 від 17.03.2009 року, в якому зафіксовано порушення позивачем норми абзацу "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок відображення у податковій звітності за грудень 2008 року уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 23.01.2009 та від 18.02.2009 сум від`ємного значення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, які виникли у попередніх податкових періодах, в загальній сумі 20250079,00 грн., а саме: за період з вересня 2007 року по лютий 2008 року - 11692276,00 грн. та з квітня по листопад 2008 року - 8557803,00 грн.

За висновком податкового органу товариство занизило заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 1344531,00 грн. та завищило заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 16722803,00 грн.

Стосовно 3527276,00 грн. із задекларованих до відшкодування за грудень 2008 року 20250079,00 грн. податковий орган в акті перевірки зробив висновок, що її підтвердження відтерміновується до отримання результатів зустрічних перевірок, інформаційних довідок по надісланим запитам щодо постачальників товарів по ланцюгу поставок до позивача. При цьому, податковий орган, послався на те, що позивач не має права заявляти до повернення суми бюджетне відшкодування, які виникли у попередніх податкових періодах з огляду на те, що вказані суми не були заявлені до повернення у тих податкових періодах, в яких було проведено фактичну сплату ПДВ.

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.03.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0002682330/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16722803,00 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, однак рішенням відповідача скарги позивача залишені без задоволення і відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення форми "В1" № 0002682330/1 від 14.04.2009 року, № 0002682330/2 від 03.07.2009 року, № 0002682330/3 від 17.09.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 16722803 грн.

Вказані податкові-повідомлення рішення податкового органу були предметом розгляду по адміністративній справі № 2а-8185/09/0670 , за результатами якого постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення рішення форми "В1" № 0002682330/0 від 17.03.2009 року, № 0002682330/1 від 14.04.2009 року, № 0002682330/2 від 03.07.2009 року, № 0002682330/3 від 17.09.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4319885 грн.

За результатами апеляційного оскарження постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року в частині зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4319885 грн. - скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2013 року постанову суду апеляційної інстанції від 17.11.2010 року та постанову суду першої інстанціїу від 14.05.2010 року в частині задоволення позову - скасовано, а справу у цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такі обставини, (тобто ті, що встановлені в судовому рішенні іншого суду, яке набрало законної сили (ч.1, ч.4 ст.72 КАС України)) є преюдиційними.

За визначених умов, обставини, встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили не належить доказувати.

На підставі викладеного предметом дослідження у даній справі є факт надмірної фактичної сплати позивачем податку в сумі 20250079,00 грн. за періоди з вересня 2007 року по лютий 2008 рік та з квітня по листопад 2008 року.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про податок на додану вартість", яким регламентується порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку та ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платнику податку.

Згідно з п.п.7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, з наведених положень Закону, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Факт надмірної сплати сум податку на додану вартість є безумовною підставою для виникнення у платника цього податку права на таке відшкодування. Зокрема, це узгоджується з визначенням, наведеним у п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з вересня 2007 року по лютий 2008 року та з квітня по листопад 2008 року заявлено до відшкодування 20250079,00грн.

Заявлена сума бюджетного відшкодування підтверджується первинними документами, а саме: реєстрами податкових накладних за вересень - жовтень 2007 року, грудень 2007 року, січень - лютий 2008 року, квітень - травень 2008 року, липень - вересень 2008 року, листопад 2008 року; копіями податкових накладних за вказані періоди; копіями платіжних доручень та банківських виписок, а також копіями книги обліку придбання товарів ( робіт послуг ).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Фактично сплачені суми ПДВ, які прийняли участь у розрахунку від`ємного значення податку, підтверджуються первинними документами, зокрема: податковими накладними постачальників, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, податковими деклараціями з ПДВ, тощо.

Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що норми закону про ПДВ не передбачають, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість повинно ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Сама по собі несплата податку постачальниками, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту позивача та на суму бюджетного відшкодування.

Норми закону про ПДВ не передбачають, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість повинно ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Отже, позивач, маючи право на одержання бюджетного відшкодування, прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, надавши Новоград-Волинській ОДПІ уточнюючий розрахунок і Довідку за ті періоди, у яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування, задекларувавши в них виправлені показники.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вказаного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" липня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" жовтня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:РЕКОМЕНДОВАНЕ З ПОВІДОМЛЕННЯМ

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" вул. Чижівська, 4,с. Чижівка,Новоград-Волинський район, Житомирська область,11708

3- відповідачу Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул.Ушакова,3,м. Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

4-Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області вул. 1-го Травня,24,м.Житомир,10008

5- ПРОКУРАТУРА ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ м. Житомир, вул. 1- го Травня,11