Ухвала суду № 34449660, 23.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Невмержицький С.С.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"23" жовтня 2013 р. Справа № 286/2762/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "25" червня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконною постанови ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області в якій просив визнати незаконною постанову про повернення виконавчого документа від 25.04.2013 року по виконавчому провадженню № 35180031.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 25 червня 2013 року визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 25.04.2013 року про повернення виконавчого листа № 617/10927/12, винесену у виконавчому провадженні № 35180031.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 25.04.2013 року повернуто виконавчий лист Овруцького районного суду Житомирської області № 617/10927/12 про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести донарахування та виплату ОСОБА_3 допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у відповідності до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 40 % від мінімальної заробітної плати, розмір якої визначено Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, щомісячно.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Постановою державного виконавця від 25.04.2013 року виконавчий лист Овруцького районного суду Житомирської області № 617/10927/12 повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" і ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802) повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідач не посилається на будь - який закон, який забороняв би стягнення на майно чи кошти боржника.

Крім того, сама ж по собі відсутність коштів на рахунках боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для повернення відповідачем з цих мотивів виконавчого листа.

Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачу.

Суд вважає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку, виносячи вказану постанову, оскільки він не здійснив усіх можливих вичерпних заходів виконання судового рішення.

Посилання на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", як на підставу повернення виконавчого документа є безпідставним та необґрунтованим. Вказаний нормативно - правовий акт набрав чинності після виникнення спірних правовідносин.

Крім того, ст. 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Вказане відповідачем не здійснено, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Однак, вирішуючи спір по суті, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Органами державної виконавчої служби згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Таким чином, оскільки наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, то у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, судам необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України вирішувати питання щодо здійснення заміни первинного відповідача на належного, а у разі наявності заперечень позивача, залучати зазначений орган як другого відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позов був пред'явлений до належного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

Ухвалою Овруцького районного суду від 13.06.2013 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до належного відповідача, однак в постанові Овруцького районного суду від 25.06.2013 року відповідачем зазначено відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, який не є стороною по даній справі.

У зв'язку з вищевикладеним, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "25" червня 2013 р. - скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати протиправною постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 25 квітня 2013 року про повернення виконавчого листа № 617-10927/12, винесену у виконавчому провадженні № 35180031.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11101

3- відповідачу Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області м-н Соборний,1,м.Житомир,10014