Ухвала суду № 34449454, 22.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р.

Справа № 821/1351/13-а

Категорія: 8.1.1

>Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. /P>/TD>>

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Жилтранс" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Жилтранс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування наказу, –

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ПП "Жилтранс" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 02.04.2013 p. № 636.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що юридичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Жилтранс» суб'єкт владних повноважень обрав положення п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугував факт можливого порушення ПП «Жилтранс» вимог податкового законодавства при взаємовідносинах зі своїм контрагентом ПП «Фіто Сервіс Плюс». З посиланням на вказані обставини, позивач вважає, що оскаржуваний наказ було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: за відсутності факту складання письмового запиту згідно п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ПП "Жилтранс" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що керуючись пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ був прийнятий наказ №636 від 02.04.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Жилтранс», який є предметом оскарження у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач допустив службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки згідно з оскаржуваним наказом, надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку, тому самі по собі порушення щодо призначення та порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України) - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі абз. 3 пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

У відповідності до абз. 4 пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визначений статтею 78 Податкового кодексу України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Згідно пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка, зокрема, здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено в ході судового розгляду, 07.02.2013 року ДПІ направило на адресу ПП «Жилтранс» лист за № 2350/10/22.4-05 про надання пояснень та їх документального підтверджень про витрати платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавались у постачальника ПП "Фіто Сервіс Плюс" у І та ІІ кварталах 2011 року для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З огляду на те, що позивач вказаний податковий запит отримав 26.02.2013 року, то відповідно до положень п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у позивача виник обов'язок протягом 10 робочих днів надати органу державної податкової служби пояснення та їх документальні підтвердження.

Листом від 11.03.2013 р. за №33 ПП «Жилтранс» повідомило податковий орган про те, що у запиті не зазначено жодної підстави для надіслання податкового запиту із запитуванням пояснень, що відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України звільняє платника податків від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Аналізуючи лист-запит ДПІ № 2350/10/22.4-05 від 07.02.2013 року про надання інформації та її документального підтвердження, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в порушення вимог абзацу другого п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу, п.9, п.10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N1245) у даному документі відсутні підстави для його надіслання (тобто не зазначено за наслідками перевірок яких платників податків або отримання якої податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, а також не вказано які було встановлено факти, що стали підставою для висновку щодо можливих порушень законодавства з боку позивача).

Наявність інших обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, податковий органом не доведено.

За змістом пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В ході судового розгляду встановлено, що копію оскаржуваного наказу від 02.04.2013 р. № 636, а також направлення на перевірку від 02.04.2013 р. № 578/22.4 отримано головним бухгалтером ПП "Жилтранс" під розпис 02.04.2013 р.

На підставі пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Таким чином, в контексті зазначених приписів Податкового кодексу України суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оскільки позивач допустив службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки згідно з оскаржуваним наказом, надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку, про що свідчить складений за її результатами акт перевірки акт від 08.04.2013 р. за № 2169/22.4/31848843 та прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 р. №0003172200, тому самі по собі порушення щодо призначення та порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними.

Аналогічний висновок міститься в правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування статей 11-1 та 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю and Goods L.T.D» до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Згідно з частиною 1 ст. 244-2 КАС України суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Жилтранс" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Жилтранс" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 821/1351/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян