Ухвала суду № 34448521, 17.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15880/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2012 року №0006402270, №0006412270,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2012 року №0006402270, №0006412270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що на підставі повідомлення від 11 жовтня № 227/10/22-70 та наказу від 10 жовтня 2012 року №2019, виданих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі місті Києва Державної податкової служби та на виконання постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі ДПС капітана податкової міліції О.В. Музичика від 07 вересня 2012 року, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПМК 555», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПВФ «Вентелектрообладнання», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекс Гарант», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Рокитнянський арматурний завод», за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2012 року № 424/1-22-70-23444389.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період, та підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі матеріалів кримінальної справи № 77-00186, що знаходиться в провадженні слідчого відділення ДПІ у Подільському районі міста Києва, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_4, за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Мінераліс ЛТД», ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Лекс Гарант» та ПП «Зернь», які задіяні в злочинній схемі, а саме через рахунки вказаних підприємств, суб'єкти господарювання (без ознак фіктивності), незаконно переводили безготівкові кошти в готівкові під виглядом легальних фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається, на акт Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 серпня 2012 року № 568/3-22-70-34933632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПМК 555», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07 вересня 2011 року по 31 липня 2012 року; акт Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 січня 2012 року № 58/23-50/36702534 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Рокитнянський арматурний завод» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень-грудень 2011 року.

На підставі висновків акта перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0006402270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та № 0006412270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПМК 555», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПВФ «Вентелектрообладнання», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекс Гарант», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Рокитнянський арматурний завод» укладались договори на виконання робіт (послуг), копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, та копії актів виконаних робіт по зазначених контрагентам.

Згідно виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» оплата за отримані послуги проведена позивачем на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК 555», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінераліс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінераліс ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВФ «Вентелектрообладнання», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Рокитнянський арматурний завод».

Обґрунтування вимог апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції в повному обсязі досліджено реальність виконання умов укладених договорів позивачем з контрагентами, на надано правову оцінку первинним документам позивача.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо нікчемності правочину позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс ЛТД» спростовуються постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року у справі № 2а-7823/12/2670, якою скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби щодо неправомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінераліс ЛТД» за березень 2012 року.

З урахуванням вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини є доведеними.

Згідно умов договору від 15 березня 2012 року № 5/1/2012 про перевод боргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» (первісний боржник) переводить борг перед ТОВ «Лекс Гарант» (кредитор) на загальну суму 566 300 грн. на ТОВ «ТД Рокитнянський арматурний завод» (новий боржник).

Виконання умов вищезазначених договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» та ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Мінераліс ЛТД», ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Лекс Гарант» підтверджується переліком звітів (договорів) на виконання робіт з оцінки майна з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року, переліком звітів (договорів) на виконання робіт з оцінки майна з 01 червня 2010 року по 31 грудня 2012 року, переліком звітів (договорів) на виконання робіт з оцінки майна за 2011 року, копією інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «ТД Рокитянський арматурний завод») для включення у звіти, копією інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «Лекс Гарант») для включення у звіти; копію інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «ПМК 555») для включення у звіти; копію інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «Мінераліс») для включення у звіти; копію інформації, яку отримав Замовник - ТОВ «Консалтингова фірма «Острів» від Виконавця (ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання») для включення у звіти.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України, п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Згідно пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими документами. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники податку на додану вартість.

Доводи апелянта не заслуговують на увагу в зазначеній частині, оскільки позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні та акти виконаних робіт, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Мінераліс ЛТД», ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «ПМК 555» та ТОВ «Лекс Гарант», а висновки відповідача викладені в акті перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими, у зв'язку з чим збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Згідно з пп. 14.1.36. Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та / або через свої відокремлені підрозділи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначають, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку.

В матеріалах справи наявні копії укладених договорів позивача із ТОВ «Мінераліс», ТОВ «Мінераліс «ЛТД», ТОВ «ПВФ «Вентелектрообладнання», ТОВ «Укрземсервіс ЛТД», ТОВ «ПМК 555» та ТОВ «Лекс Гарант», копії податкових накладних, актів виконаних робіт та виписок з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» на підтвердження реальності виконання умов укладених договорів.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що висновки акту перевірки про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Острів» є помилковими.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки, викладені в акті Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 серпня 2012 року № 568/3-22-70-34933632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПМК 555» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07 вересня 2011 року по 31 липня 2012 року та в акті Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва державної податкової служби від 25 січня 2012 року № 58/23-50/36702534 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Рокитнянський арматурний завод» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень-грудень 2011 року.

Зазначені доводи апелянта колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначенні письмові докази стосуються питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства контрагентами позивача під час здійснення ними господарської діяльності.

Твердження апелянта про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та заниження податку на прибуток з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва не заслуговують на увагу з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2012 року №0006402270, №0006412270.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 23.10.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.