Постанова № 34447337, 28.10.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа № 821/3843/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю представників: позивача - Белінської Ю.О., відповідача - Гладкої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс-Плаза" про нарахування та зобов'язання сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 50130,00 грн. у результаті застосування звичайних цін,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Херсонській області (далі - позивач, ДПІ у м. Херсоні) звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс-Плаза» (далі - відповідач, ТОВ «Акрополіс-Плаза»), в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50 130,00 грн. в результаті застосування звичайних цін, в тому числі 40 104,00 грн. за основним зобов'язанням та 10 026,00 грн. - штрафних санкцій.

Позов мотивований тим, що в ході проведеної виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Акрополіс-Плаза» з питань правильності визначення доходу від продажу товарів під час здійснення експортних операцій у листопаді 2012р. та їх відображення у податковій звітності за 2012р., оформленої актом від 29.05.2013р. № 2783/22.4/33929610 встановлено порушення вимог пп. 153.2 ст. 153 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012р. на загальну суму 40 104,00 грн.

Порушення полягало у тому, що ТОВ «Акрополіс-Плаза» у податковій звітності відображено дохід від реалізації соєвих бобів врожаю 2012р. на експорт відповідно до укладеного із LUXOMARK LLP (Великобританія) контракту від 14.11.2012р. за ціною - 3 636,80 грн. за тону, яка відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари у листопаді 2012р. - 4 408,00 грн. за тону, за наслідками чого відповідачем занижено у 4 кварталі 2012р. дохід у загальній сумі 190 971,00 грн.

На підставі акту перевірки від 29.05.2013р. № 2783/22.4/33929610 ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013р. №0004302200, яким відповідачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50 130,00 грн., в тому числі 40 104,00 грн. за основним зобов'язанням та 10 026,00 грн. - штрафних санкцій.

Згадане податкове повідомлення-рішення внаслідок оскарження його відповідачем відкликано згідно рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Херсонській області від 24.07.2013р. №1625/7/21-22-10-02-07 про залишення скарги без розгляду на підставі п. 39.15. ст. 39 Податкового кодексу України, а тому у ДПІ в м. Херсоні на підставі п. 20.1.36 ст. 20 та п. 39.15. ст. 39 Податкового кодексу України виникло право на звернення до суду із позовом про зобов'язання платника нарахувати і сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2012р. у результаті застосування звичайних цін.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач надав заперечення на позов, у яких просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність підстав для висновків про порушення ним вимог законодавства та підстав для звернення позивача до суду.

Зокрема, відповідач вказує, що на час звернення до суду ст. 39 Податкового кодексу України, яка регулювала питання застосування звичайних цін та визначала повноваження позивача на звернення до суду, викладена в новій редакції із назвою «Трансфертне ціноутворення», яка вже таких повноважень не передбачає, як і не регулює питання застосування звичайних цін. Крім того, зазнали змін і положення пп. 153.2 ст. 153 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, нова редакція якого не передбачає визначення доходу платника податків із застосуванням звичайних цін.

Посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, відповідач стверджує, що змінами до пп. 153.2 ст. 153 Розділу ІІІ Податкового кодексу України скасовано відповідальність платників податків за відхилення договірної ціни від звичайної, що пом'якшує умови оподаткування і поширює дію таких змін у часі до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності, у тому числі і до спірних у цій справі.

Також відповідач зазначає, що позивачем внаслідок неправильних тлумачення і застосування правових норм зроблено хибні висновки про порушення ТОВ «Акрополіс-Плаза» пп. 153.2 ст. 153 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, оскільки: використана ним інформація про звичайні ціни на соєві боби врожаю 2012р. отримана з сайту АПК-Інформ (http://www.apk-inform.com/ru), яка не містить відомостей про ціни на ідентичні товари - соєві боби відповідно до укладених на момент продажу відповідачем контрактів, що робить неможливим визначення звичайної ціни; позивачем неправильно розраховано відхилення від визначених ним звичайних цін, яке складає не 21,2 %, а 17,5%, що виключає можливість застосування пп. 153.2 ст. 153 Розділу ІІІ Податкового кодексу України та визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності; контракт із LUXOMARK LLP (Великобританія) на поставку соєвих бобів врожаю 2012р. укладався із використанням біржової пропозиції, а тому відповідно до п. 1.20.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час укладення та виконання контракту, звичайною ціною товару є саме ціна, отримана при продажі.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що не допустив заниження податку на прибуток, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, аналогічні правовій позиції, викладеній у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Херсоні проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Акрополіс-Плаза» з питань правильності визначення доходу від продажу товарів під час здійснення експортних операцій у листопаді 2012р. та їх відображення у податковій звітності за 2012р.

За наслідками перевірки складено акт від 29.05.2013р. № 2783/22.4/33929610, в якому позивачем викладено висновки про порушення відповідачем вимог пп. 153.2 ст. 153 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012р. на загальну суму 40 104,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Акрополіс-Плаза» та LUXOMARK LLP (Великобританія) укладено контракт від 14.11.2012р. № SB 1411-2 на поставку соєвих бобів врожаю 2012р. на умовах поставки FOB Львово, Херсонська область.

Відповідно до умов контракту, відповідач зобов'язується поставити LUXOMARK LLP (Великобританія) товар у кількості 250 метричних тон, валюта контракту і платежу - долар США, ціна товару складає 455,00 доларів США за одну метричну тону, вартість контракту - 113 750,00 доларів США.

Згідно із додатковою угодою №1 від 18.11.2012р. до контракту, кількість товару збільшена до 450,00 метричних тон, а сума контракту - до 204 750,00 доларів США.

Експорт здійснено згідно із вантажно-митною декларацією №4505, де ціна товару складає 112 671,20 доларів США, а його вага - 247 629 кг.

Також перевіркою установлено, що фактично соя, яка реалізовувалася, була придбана відповідачем у ПП «Агрофірма «Гаван» згідно накладної від 22.11.2012р. №00084, всього було придбано 398,18 тон сої на загальну суму 1 712 174,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 285 362,33 грн.

Дохід від продажу сої на експорт відображено в бухгалтерському обліку в сумі 900 580,90 грн., валюта від продажу в сумі 200 000,00 доларів США зарахована на валютний рахунок 21.11.2012р., на момент зарахування курс НБУ становив 7,993 грн. за 1 долар США.

За викладеними у акті перевірки висновками ДПІ у м. Херсоні, фактична (договірна) ціна товару - соєвих бобів врожаю 2012р., реалізованих відповідачем за контрактом від 14.11.2012р. № SB 1411-2, становить 3 636,80 грн. за тону.

Для визначення звичайної ціни вказаного товару ДПІ у м. Херсоні використано інформацію з сайту АПК-Інформ (http://www.apk-inform.com/ru), відповідно до якої звичайна ціна соєвих бобів у листопаді 2012р. за контрактами із умовами поставки FOB становить 4 408,00 грн. за тону.

На думку позивача, відхилення ціни контракту від звичайної ціни складає 771,20 грн., або 21,2 %.

У зв'язку з цим позивач зробив висновок про порушення відповідачем вимог пп. 153.2 ст. 153 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012р. на загальну суму 40 104,00 грн.

На підставі акту перевірки від 29.05.2013р. № 2783/22.4/33929610 ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013р. №0004302200, яким відповідачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 50 130,00 грн., в тому числі 40 104,00 грн. за основним зобов'язанням та 10 026,00 грн. - штрафних санкцій.

Відповідач визначене означеним рішення грошове зобов'язання не сплатив, розпочавши процедуру його оскарження.

Рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Херсонській області від 24.07.2013р. №1625/7/21-22-10-02-07 скаргу залишено без розгляду на підставі п. 39.15. ст. 39 Податкового кодексу України

Відповідно до п.5.6. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.11.12 № 1236, положення якого кореспондують положенням ст.39 Податкового кодексу України, з 1 січня 2013 року, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення відкликається з урахуванням вимог пункту 39.15 статті 39 розділу I Кодексу.

Відповідно до приписів п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Отже податкове повідомлення - рішення від 17.06.2013р. №0004302200 на час розгляду даної справи в суді вважається відкликаним, а тому у ДПІ в м. Херсоні на підставі п. 20.1.36 ст. 20 та п. 39.15. ст. 39 Податкового кодексу України виникло право на звернення до суду із позовом про зобов'язання платника нарахувати і сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2012р. у результаті застосування звичайних цін.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до наступного.

Висновки про порушення відповідачем вимог п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України покладено ДПІ в м. Херсоні у підстави заявленого позову.

За приписами пп.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України положення пп.153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно із пунктом 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу (01.01.2013р.) застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За правилами пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 згаданого Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними.

Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДПІ у м. Херсоні з посиланням на вимоги пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України вказує, що договірна ціна, за якою відповідачем реалізовано товар, відрізняється від звичайної ціни на такі товари на 21,2%, що на думку податкового органу, є підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Суд не приймає до уваги ці доводи, з огляду на таке.

За приписами пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, можливість донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток можливе виключно у тому випадку, коли договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Сама конструкція цієї правової норми передбачає, що за основу при визначенні відхилення договірної ціни від звичайної береться саме звичайна ціна.

Позивачем вказується, що звичайною ціною є 4 408,00 грн. за тону соєвих бобів, а реалізований товар за ціною 3 636,80 грн. за тону.

Отже, звичайна ціна 4 408,00 грн. повинна прийматись за 100 %, тоді відхилення договірної ціни 3 636,80 грн. від звичайної становить 771,20 грн., або 17,5%, але аж ніяк не 21,2 відсотка, як вказує позивач.

За таких обставин відповідач при визначенні своїх податкових зобов'язань у 4 кварталі 2012р. та декларуванні доходу від продажу товарів за контрактом від 14.11.2012р. № SB 1411-2 правомірно використовував саме договірну ціну, оскільки вона не відрізняється більш ніж на 20% від звичайної ціни.

З огляду на викладене, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку визначати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни.

Також суд враховує, що позивачем не надано жодних доказів правомірності визначення звичайної ціни на товар соєві боби врожаю 2012р., що реалізовувався відповідачем за контрактом від 14.11.2012р. № SB 1411-2, відповідно до вимог п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Згідно із пп. 39.14 ст. 39 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення у ДПІ в м. Херсоні права на звернення до суду, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Посилання позивача на інформацію з сайту АПК-Інформ (http://www.apk-inform.com/ru), відповідно до якої звичайна ціна соєвих бобів у листопаді 2012р. за контрактами із умовами поставки FOB становить 4 408,00 грн. за тону, як на підставу для визначення звичайної ціни у даному випадку, не приймається судом до уваги, оскільки згадана інформація містить відомості про ціну пропозиції та ціну попиту і не відображає актуальної інформації про ціни на товари відповідно до укладених контрактів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пп.п.20.1.36 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати саме податкових зобов'язань у результаті застосування звичайних цін.

Підпунктом 14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.14.1.265 ст.14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В той же час, звертаючись до суду, податковий орган заявив вимогу про зобов'язання платника податків нарахувати та оплатити штрафну (фінансову) санкцію в сумі 10 026,00 грн., що не передбачено наведеними положеннями податкового законодавства, так як на платника податків у судовому порядку може бути покладений обов'язок лише по нарахуванню та оплаті податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 жовтня 2013 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.1.5