Постанова № 34446606, 23.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р. Справа №805/13526/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:55

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Донецькгірмаш" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000672201 від 05.09.2013р. з податку на додану вартість в розмірі 626 059,00 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Синиціна Р.Л. - 30 вересня 2013 року;

Червоненко С.О. - 30 вересня 2013 року

Тальянової Л.Л. - за дов. від 30 вересня 2013 року

від відповідача: Матеші Ю.С. - за дов. від 05 липня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Донецькгірмаш" (далі - ТОВ «Гірничі машини-Донецькгірмаш», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Міндоходів, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000672201 від 05.09.2013р. з податку на додану вартість в розмірі 626 059,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000672201 від 05.09.2013р. з податку на додану вартість в розмірі 626 059,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.07.2011р. по 31.03.2013р., про що складений акт перевірки № 257/22-1/37790003 від 21.08.2013р., згідно з висновками якого, на думку відповідача, він порушив п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 500 847,00 грн. у грудні 2012 року.

Посилається на безпідставність донарахування податкового зобов'язання та нарахування штрафної санкції з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням. Вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення податкового кредиту по операціям з Публічним акціонерним товариством «Донецькгірмаш» (далі - ПАТ «Донецькгірмаш») внаслідок укладення правочину без наміру використання товару у власній господарській діяльності. Вказує, що він у грудні 2012 року придбав основні засоби за договором купівлі-продажу від 27.12.2012р. № 1-12/КП-ДГМ, який укладений з продавцем ПАТ «Донецькгірмаш». По всіх придбаних основних засобах підприємство мало намір використання у власній господарській (виробничій) діяльності, у зв'язку з чим в нього виникло законне право на нарахування податкового кредиту незалежно від часу початку їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки було встановлено порушення податкового законодавства: за податковою накладною № 82 від 27.12.2012р. позивачем було віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту без наміру подальшого використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства. Зауважує, що під час перевірки позивачем не було надано документів, які б підтверджували намір використання придбаних основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності як в звітному податковому періоді, так і в інших податкових періодах.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Донецькгірмаш" зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 37790003, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість серія НБ № 126894 (арк. справи 42 - 64, том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 8 - 29, том 1) Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Донецькгірмаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.07.2011р. по 31.03.2013р.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 77.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної планової перевірки платника податків. Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки..

В матеріалах справи наявний наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 21.06.2013р. № 513, від30.07.2013р. № 75 та направлення на перевірку від 04.07.2013р. № 29, 31 - 36, які вручено під підпис головному бухгалтеру позивача Тальяновій Л.Л. (арк. справи 99 - 107, том 2).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 04.07.2013р. по 14.08.2013р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Міндоходів проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.07.2011р. по 31.03.2013р. та складено акт про результати перевірки від 21.08.2013р. № 257/22-1/37790003 (арк. справи 8 - 29, том 1).

За результатами перевірки податковим органом 05.09.2013р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000672201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 500 847,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 125 212,00 грн. (арк. справи 6, том 1).

Вказаним актом зазначено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Міндоходів податковою декларацією з ПДВ за грудень 2012 року, позивачем встановлено завищення суми податкового кредиту в розмірі 500 846,68 грн., вказано, що придбані за договором від 27.12.2012р. № 1-12/КП/ДГМ основні засоби не використовувались у межах господарської діяльності.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 500 846,68 грн.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту за грудень 2012 року за договором з ПАТ «Донецькгірмаш» від 27.12.2012р. № 1-12/КП/ДГМ, згідно з яким ПАТ «Донецькгірмаш» (Продавець) зобов'язується передати у власність Покупцю основні засоби: обладнання згідно з переліком за додатком № 1 до договору, а ТОВ «Гірничі машини-Донецькгірмаш» (Покупець) - прийняти та оплатити товар (арк. справи 65 - 97, том 1).

На підставі отриманої від ПАТ «Донецькгірмаш» податкової накладної від 27.12.2012р. № 82, позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Податковий кредит по вказаним операціям було відображено в податковій звітності з податку на додану вартість та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 194 - 200, том 1).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 500 847,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 125 212,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ПАТ «Донецькгірмаш», а також доведення порушення позивачем приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договору, укладеного ТОВ «Гірничі машини-Донецькгірмаш» з ПАТ «Донецькгірмаш», сторони досягли істотних умов договору. Отже, сторони погодили спосіб визначення договірних зобов'язань та їх виконання та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчить наявна в матеріалах справи отримана податкова накладна за грудень 2012 року від 27.12.2012р. № 82 (арк. справи 158 - 193, том 1), яка відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 198 - 200, том 1).

Вказані операції були відображені в податковому кредиті по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року (арк. справи 194 - 197, том 1) та відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 198 - 2002, том 1).

Розрахунки за придбані товари підтверджуються банківськими виписками, платіжними дорученнями від 27.12.2012р. № 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, (арк. справи 201 - 213, том 1).

Згідно з поясненнями, наданими позивачем, видаткові та товарно-транспортні накладні у позивача відсутні у зв'язку з тим, що факт переходу права власності на майно згідно умов договору було здійснено на підставі акту приймання-передачі майна, майно, передане за договором не змінювало свого місцезнаходження (арк. справи 96, том 2).

Вказані господарські операції знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку підприємства (арк. справи 126 - 157, 141, том 1).

Фактична передача товару від Продавця Покупцю підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 27.12.2012р. (арк. справи 98 - 125, том 1).

Основні засоби було введено в експлуатацію на підприємстві згідно з наказом від 27.12.2012р. № 1 «Про введення в експлуатацію основних засобів» (арк. спарви 214 - 242, том 1).

В матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 196389 від 13.02.2012р., з якого вбачається, що на час здійснення спірних операцій, контрагент позивача ПАТ «Донецькгірмаш» було діючим та мало право на виписку податкових накладних (арк. справи 97, том 2).

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту в грудні 2012 року, що призвело до визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за грудень 2012 року, оскільки приписами Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податковій накладній, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. справи 98, том 2), з якої вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ПАТ «Донецькгірмаш» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що контрагент позивача - ПАТ «Донецькгірмаш» на час здійснення господарських операцій було діючим, і як наслідок мало право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ПАТ «Донецькгірмаш» підтверджені первинними бухгалтерськими документами та іншими документами (податковою накладною, реєстрами отриманих податкових накладних, актом приймання-передачі основних засобів, наказом про введення в експлуатацію основних засобів).

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за можливу несплату податків продавцем (його контрагентами) або порушення ними правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем відсутності об'єктів оподаткування при документальному оформленні основних засобів від ПАТ «Донецькгірмаш».

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 500 487 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 125 212,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість від 05.09.2013р. № 0000672201, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Донецькгірмаш" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000672201 від 05.09.2013р. з податку на додану вартість в розмірі 626 059,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000672201 від 05.09.2013р. з податку на додану вартість в розмірі 626 059,00 грн. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 500 847,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 125 212,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Донецькгірмаш» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 жовтня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 28 жовтня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.