Постанова № 34446470, 04.10.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2013 р. Справа № 809/2000/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Шумея М.В.,

секретаря Третяк В.Р.,

за участю: представника позивача Гуменюка Б.С.,

представника відповідача Урядка Р.Я., Стасів Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерного товариства «Шкіряник» звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій та бездіяльності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Долинською об'єднаною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Шкіряник». За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 27.05.2013 року № 775/220/22173327, яким встановлено порушення позивачем п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України. Проте, в порушення вимог Податкового кодексу України відповідачем не було винесено податкового повідомлення-рішення. Крім того того висновки акту перевірки базуються на попередніх актах перевірки та винесених на їх основі податкових повідомлень-рішень, які не вважались узгодженими. Вважає позивач, що відповідачем безпідставно включено в рядок 25 Декларації по ПДВ за липень 2012 р. суми 129 804 грн., в рядок 25 Декларації по ПДВ за серпень 2012 р. суми 331 023 грн., в рядок 25 Декларації по ПДВ за вересень 2012 р. суми 138 816 грн., в рядок 25 Декларації за жовтень 2012 р. суми 253 730 грн., в рядок 25 Декларації по ПДВ за листопад 2012 р. суми 34 584 грн., та в рядок 25 Декларації по ПДВ за грудень 2012 р. суми 120 293 грн.

Представником позивача в судовому засіданні повністю підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймаєтсья керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Таким чином, рішенням податкового органу, з яким закон пов"язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення. Отже, акт перевірки це лише службовий документ, компетентна обгрунтована думка ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті конкретного управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її. Дії податкового органу зі складання атк перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних пованожень компетенції. Самі по собі дії зі складання акту не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Шкіряник».

За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 27.05.2013 року № 775/220/22173327 «Про результати виїзної планової перевірки ПрАТ «Шкіряник», код згідно ЄРПОУ - 22173327, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року». Актом перевірки встановлено порушення п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого Товариством занижено до сплати в бюджет податку на додану вартість на суму 1 008 250 грн., за липень 2012 року суми 129804 грн., за серпень 2012 року суми 331023 грн., за вересень 2012 року суми 138816 грн., за жовтень 2012 року суми 253730 грн., за листопад 2012 року суми 34584 грн., за грудень 2012 року суми 120293 грн.

Проте, Долинською оДПІ на підставі акту перевірки не було винесено податкового повідомлення-рішення.

Однак відповідачем включено в рядок 25 Декларації по ПДВ за липень 2012 р. суми 129 804 грн., в рядок 25 Декларації по ПДВ за серпень 2012 р. суми 331 023 грн., в рядок 25 Декларації по ПДВ за вересень 2012 р. суми 138 816 грн., в рядок 25 Декларації за жовтень 2012 р. суми 253 730 грн., в рядок 25 Декларації по ПДВ за листопад 2012 р. суми 34 584 грн., та в рядок 25 Декларації по ПДВ за грудень 2012 р. суми 120 293 грн.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що акт перевірки чи його висновки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не означає, що такі не можуть порушувати права чи інтереси позивача, а отже, й не виключає їх судового захисту з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, зокрема при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб'єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Так, у Рішенні від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Об'єктом захисту у даній справі, є інтерес позивача, який полягає у прагненні до матеріальними і нематеріальними благами, зокрема правами, які виникли з укладених з контрагентами. Оскільки ці договори є первинними документами, на яких було сформовано валові доходи та витрати, а також суми податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, їх оцінка з боку податкового органу як нікчемних свідчить про невизнання прав, які випливають з укладених договорів, а отже, породжують спірність, правову невизначеність як у відносинах між сторонами договорів, так і у податкових правовідносинах. Вказані інтереси виникають із передбачених законом підстав, є легальними, а тому можуть бути самостійним об'єктом судового захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 р. зазначено, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудці, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Оскільки юридична особа є організаційно-правовою формою реалізації прав та інтересів людей, ст. 55 Конституції України поширюється і на юридичних осіб. У частині 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний Суд України розтлумачив, що цю частину необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, для вирішення питання про належність спору до юрисдикції суду необхідно встановити наявність між учасниками спору правовідносин, тобто відносин, які врегульовані правом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, уся діяльність суб'єктів владних повноважень має правову форму, а тому відносини з їх участю є правовими. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі - Порядок). Відповідно до п.3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Таким чином, дії податкового органу щодо викладу висновків в акті перевірки врегульовано нормативним актом. Недотримання цих нормативних актів органом державної податкової служби спричинило спір.

Так, згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини процесуальні гарантії, визначені у ст. 6 стосовно справедливості, публічності та негайності, втрачають сенс за відсутності захисту передумов для дотримання цих гарантій, а саме - доступу до суду. Суд встановив це як невід'ємний аспект гарантій, визначених у ст. 6, посилаючись на принцип верховенства права та уникнення свавільної влади, які є основою більшої частини Конвенції.

У пункті 3 Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення у правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені "її права, свободи або інтереси.

Таким чином, підставою для звернення до суду може бути саме лише суб'єктивне припущення позивача про порушення його прав чи інтересів.

Водночас слід врахувати також те, що за наслідками перевірки Долинською о ДПІ не виносилось податкового повідомлення-рішення, яке платник податків (позивач) міг би оскаржити. Позивач не має іншого способу захисту порушених прав та інтересів, окрім як оскаржувати дії та бездіяльність податкового органу. За умов невинесення податкового повідомлення-рішення, об'єктом судового контролю мають бути дії податкового органу. Інше розуміння призвело б до порушення конституційної норми про поширення юрисдикції суду на всі правовідносини.

Предметом даного спору є протиправні дії відповідача щодо включення до Акту перевірки висновку про нікчемність правочинів, у той час як оцінка самих правочинів на відповідність вимогам законодавства, не є компетенцією адміністративного суду.

Таким чином, має місце публічно-правовий спір щодо правомірності дій органу державної податкової служби під час оформлення результатів перевірки та відображення їх в акті. Вирішення такого спору не віднесено законом до юрисдикції інших судів, а тому справа належить до юрисдикції саме адміністративного суду і повинна розглядатися по суті.

У відповідності до статті 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом № 327 від 10.08.2005 року за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання - довідка. Акт -службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно п. 86.8 статті 86 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 985 від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735 - орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках:

а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;

б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;

в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;

г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу.

Аналізуючи положення наведених норм закону та Наказу, суд доходить висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення -рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

На наявність у відповідача обов'язку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Пунктом 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 985 від 22.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735 передбачено, що у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу.

Отже, нормативно-правовими актами України передбачена навіть спеціальна форма податкових повідомлень-рішень у разі зменшення податкового зобов'язання та зменшення відємного значення суми податку на додану вартість суб'єкта господарювання.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач жодних податкових повідомлень-рішень не виносив, а дії щодо зменшення податкового зобов'язання та податкового кредиту вчинив на підставі акту перевірки, який містить тільки доказову інформацію і жодним чином не є рішенням суб'єкта владних повноважень на підставі якого можна вчиненяти дії щодо суб'єкта господарювання.

Щодо посилання первіряючих на акти попередніх перевірок, які стали підставою для визначення податкового зобов'язання по акту перевірки від 27.05.2013 року № 775/220/22173327 то слід звернути увагу на наступні обставини.

Акт перевірки №2748/231/22173327 від 18.10.2010 р. та податкові повідомлення -рішення, які прийняті за результатами перевірки оскаржені в судовому порядку. Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 p. у справі №49614/11 апеляційну скаргу ПрАТ «Шкіряник» задоволено, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011 p. у справі №2а-4130/10/0970 та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення від 19.10.2010 р. №0000152320/0 та №0000362310/0.

В силу вимог ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частина 1 ст. 255 КАС України передбачає, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Оскільки справа №2а-413 0/10/0970 вирішена на користь ПрАТ «Шкіряник» та рішення суду набрало законної сили, то відповідно висновки Долинської оДПІ, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 19.10.2010 р. №0000152320/0 та №0000362310/0 є незаконними, а тому вони не можуть братись до уваги при складанні акту перевірки від 27.05.2013 р. №775/220/22173327 в силу вимог ч. 1 ст. 255 КАС України. Відповідно до пп. 83.1.4. п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: судові рішення;

Тобто перевіряючі порушили ч.1 ст. 255 КАС України, до пп. 83.1.4. п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України.

Акт перевірки №9/234/22173327 від 26.01.2011 р. та податкові повідомлення - рішення, які прийняті за результатами перевірки оскаржені в судовому порядку. На даний момент справа №809/1331/13-а перебуває на розгляді в Івано-Франківському окружному адміністративному суді.

Акт перевірки №2300/231/22173327 від 24.11.2011 р. та податкові повідомлення -рішення, які прийняті за результатами перевірки оскаржені в судовому порядку. На даний момент Справа №2а-52б/12/0970 перебуває на розгляді в Львівському апеляційному адміністративному суді за апеляційної скаргою Долинської оДПІ.

Акт перевірки №1011/220/22173327 від 15.05.2012 р. та податкові повідомлення -рішення, які прийняті за результатами перевірки, оскаржені в судовому порядку. На момент звернення позивача до суду Справа №2а-1646/12/0970 перебувала на розгляді в Львівському апеляційному адміністративному суді за апеляційної скаргою Долинської оДПІ. Однак в ході розгляду справи позивачем представлено суду копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, згідно якої постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Акт перевірки №1348/152/22173327 від 27.06.2012 р. та податкові повідомлення -рішення, які прийняті за результатами перевірки оскаржені в судовому порядку. На даний момент Справа №2а-3381/12/0970 перебуває на розгляді в Львівському апеляційному адміністративному суді за апеляційної скаргою Долинської оДПІ.

Акт перевірки №1978/220/22173327 від 21.08.2012 р. та податкові повідомлення -рішення, які прийняті за результатами перевірки оскаржені в судовому порядку. На даний момент Справа №809/198/13-а перебуває на розгляді в Львівському апеляційному адміністративному суді за апеляційної скаргою Долинської оДПІ.

Податкові повідомлення - рішення, які прийняті за наслідками актів перевірок №2748/231/22173327 від 18.10.2010 р. та №401/234/22173327 від 18.02.2010 р. також оскаржені в судовому порядку.

В силу вимог абз. 4 п. 56.18. ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

ДПС України своїм листом від 05.01.2012 р. №156/7/19-5017 вказує, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пп. 4.4 п.4 Порядку направлення органами державної податкової служби додаткових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N 985 у разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати, сума грошового зобов'язання, нарахована у картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з цієї картки до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто у разі надходження до органу ДПС ухвали адміністративного суду до АС "Аудит" заноситься інформація щодо дати отримання органами ДПС ухвали про відкриття провадження у справі. Інформація про оскарження експортується з АС "Аудит" до АІС "Облік податків та платежів", на підставі чого сума грошового зобов'язання виключається із картки особового рахунка платника податків та переноситься до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи вищенаведене перевіряючі в порушення абз. 4 п. 56.18. ст. 56 ПК України, та всупереч правовій позиції ДПС України, яка зазначена в листі від 05.01.2012 р. №156/7/19-5017 включили в рядок 25 Декларації по ПДВ за липень 2012 р. суми 129 804 грн., в рядок 25 Декларації по ПДВ за серпень 2012 р. суми 331 023 грн., в рядок 25 Декларації по ПДВ за вересень 2012 р. суми 138 816 грн., в рядок 25 Декларації за жовтень 2012 р. суми 253 730 грн., в рядок 25 Декларації по ПДВ за листопад 2012 р. суми 34 584 грн., та в рядок 25 Декларації по ПДВ за грудень 2012 р. суми 120 293 грн.

Відповідно до вимог п. 56.21 Податкового Кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків так і контролюючого органу, рішення приймаєтсья на користь платника податків.

Таким чином позов є повністю обґрунтованим та підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність Долинської оДПІ щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за наслідками акту перевірки від 27.05.2013 року.

Визнати неправомірними дії Долинської оДПІ щодо включення в рядок 25 Декларації по ПДВ ПрАТ "Шкіряник" за липень 2012 року суми 129804 грн.

Визнати неправомірними дії Долинської оДПІ щодо включення в рядок 25 Декларації по ПДВ ПрАТ "Шкіряник" за серпень 2012 року суми 331023 грн.

Визнати неправомірними дії Долинської оДПІ щодо включення в рядок 25 Декларації по ПДВ ПрАТ "Шкіряник" за вересень 2012 року суми 138816 грн.

Визнати неправомірними дії Долинської оДПІ щодо включення в рядок 25 Декларації по ПДВ ПрАТ "Шкіряник" за жовтень 2012 року суми 253730 грн.

Визнати неправомірними дії Долинської оДПІ щодо включення в рядок 25 Декларації по ПДВ ПрАТ "Шкіряник" за листопад 2012 року суми 34584 грн.

Визнати неправомірними дії Долинської оДПІ щодо включення в рядок 25 Декларації по ПДВ ПрАТ "Шкіряник" за грудень 2012 року суми 120293 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ "Шкірняик" судові витрати в розмірі 34 (тридцять чотири гривні) 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Шумей М.В.

Постанова складена в повному обсязі 09.10.2013 року.