Постанова № 34445124, 23.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа№ 927/975/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шандренко О.О. - дов. б/н від 25.07.2013р.

від відповідача: Кульгейко Л.Ю. - дов. № 2 від 05.02.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН» на рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013р. (повний текст підписано 23.08.2013р.)

у справі № 927/975/13 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-МК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН»

про стягнення 42 000, 00 грн.

В судовому засіданні 23.10.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-МК» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН» про стягнення 42 000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що поставлене відповідачем насіння льону в кількості 7 тон на суму 42 000, 00 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000017 від 07.05.2013р. не відповідає вимогам п. 1.3. ГОСТу 10582-76 і його неможливо використовувати в подальшому за цільовим призначенням, а тому просив стягнути з відповідача 42 000, 00 грн., сплачених в якості попередньої оплати за товар.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013р. у справі № 927/975/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-МК» 42 000, 00 грн. боргу та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку відповідача, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. для розгляду справи № 927/975/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 02.10.2013р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.10.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України по справі оголошено перерву до 23.10.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді -Зеленін В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.10.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.10.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-МК» (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН» (відповідач) досягли усної домовленості щодо продажу (поставки) товару, а саме насіння льону.

На цій підставі відповідачем були виставлені позивачеві до сплати два рахунки-фактури № СФ-0000023 від 30.04.2013р. на 30 000, 00 грн. кожний, всього на загальну суму 60 000, 00 грн., на підставі яких позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 60 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 418 від 30.04.2013р. (належним чином завірені копії документів наявні в матеріалах справи).

В подальшому, на підставі усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-МК» отримало товар (насіння льону) на загальну суму 60 000, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000017 від 07.05.2013р. на суму 42 000, 00 грн. та № РН-0000018 від 13.05.2013р. на суму 18 000, 00 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Поставлений товар був отриманий уповноваженим представником позивача, повноваження якого підтверджуються довіреностями № 57 від 07.05.2013р., № 65 від 13.05.2013р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

З вищенаведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-МК» отримало товар (насіння льону) без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що 16.05.2013р., виявивши приховані недоліки насіння льону з партії кількістю 7 тон, поставленої 07.05.2013р., представниками позивача було складено акт (а. с. 14), в якому було зафіксовано всі недоліки отриманого товару.

17.05.2013р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист-повідомлення вих. № 25 від 16.05.2013р., з якого вбачається, що при проведенні приймання товару по кількості та якості у відповідності з Інструкціями П-6 та П-7 було виявлено: 1. кількість товару відповідає кількості, вказаній у супровідних документах; 2. якість товару не відповідає ГОСТ 10582 в частині зовнішнього вигляду та запаху; 3. якість товару не підтверджена сертифікатом якості та свідоцтвом карантинної експертизи.

Крім цього, повідомлено про складання акту приймання-здавання товару у відповідності з вимогами Інструкції П-7, який є невід'ємною частиною даного листа.

За твердженням позивача, не отримавши відповіді від відповідача, позивач 22.05.2013р з метою підтвердження факту поставки неякісної продукції звернувся до спеціалізованої установи.

24.05.2013р. Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою складено експертний висновок ЧК-203, відповідно до якого пред'явлена партія насіння льону для переробки та виготовлення олії харчової - не відповідає вимогам п. 1.3. ГОСТу 10582-76 «Семена льна масличного. Промышленное сырье».

Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт неякісності поставленого відповідачем насіння льону, а тому вимоги щодо повернення 42 000, 00 грн. ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Однак, колегія суддів не може пригодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно усної домовленості між сторонами, предметом договору купівлі-продажу є «насіння льону», що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, даними щодо призначення платежу «за льон».

Домовленості між сторонами про відповідність товару вимогам ГОСТу 10582-76 «Семена льна масличного. Промышленное сырье. Технические условия» не було, відповідно матеріали справи не містять відповідних доказів.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

З матеріалів справи вбачається, що покупець товару (позивач), укладаючи договір, не визначив вид товару (сорт насіння), не повідомив для якої мети здійснюється купівля товару. Усні пояснення представника позивача про купівлю насіння льону для використання в виробництві харчової продукції, а саме олії лляної, не заслуговують на увагу, оскільки жодних доказів на підтвердження дійсної мети придбання товару та повідомлення продавця (відповідача) про дану мету позивачем не надано.

Виробництво зерна - це діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства (ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» № 37-IV від 04.07.2002р.).

Згідно листа Міністерства аграрної політики України від 12.11.2002р. № 37-19-2-7/10525 у зв'язку з прийняттям Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» роз'яснено щодо визначення терміна «зерно», а саме:

- зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей;

- зерно продовольче - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів;

- зерно технічного призначення - зерно, що призначене для промислової переробки, та інші продукти (спирт, крохмаль, медичні препарати тощо);

- зерно фуражне - зерно групи фуражних та інших зернових культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді комбікормів, дерті тощо.

У зв'язку з відсутністю домовленості між сторонами про продаж товару, який повинен відповідати ГОСТу 10582-76, та не повідомлення покупцем (позивачем) мети (цілі) придбання товару, колегія суддів дійшла висновку про придбання позивачем товару (насіння льону) для використання в будь-яких цілях: харчових, насіннєвих, кормових, технічних чи інших, на розсуд покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем належним чином виконано обов'язок із продажу товару, а позивачем прийнято товар за видатковими накладними. Передання партії товару в кількості 7 тонн відбулося 07.05.2013р., і в момент передачі товару претензій від покупця (позивача) стосовно явних ознак якості цієї партії товару (колір, запах) не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. У відповідності до ч. 1 ст. 679 цього Кодексу продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Колегія суддів констатує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження умов зберігання продукції з моменту її отримання 07.05.2013р. (видаткова накладна) до 24.05.2013р. (висновок експерта) та не доведено, що товар на складі позивача зберігався відповідно до вимог стандартів та технічних умов. Зокрема, не надано суду технічний та санітарний паспорти на склад, де зберігалась продукція, експлуатаційний дозвіл на використання складу за цільовим призначенням, асортиментний перелік продукції, яку дозволено зберігати на даному складі, журнал контролю за дотриманням умов зберігання відповідно до ДСТУ.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 16.05.2013р. позивачем проведено повторне приймання продукції за якістю з порушенням вимог законодавства, з огляду на наступне.

Приймання товару по якості повинно проводитись у порядку, який передбачено Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якість, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. № П-7 (інструкція П-7).

Згідно п. п. 6 а), 10, 16, 29 б) Інструкції П-7 приймання продукції по якості і комплектності проводиться на складі отримувача в строк - не пізніше 10 днів; приймання вважається проведеним своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчена в установлені строки; при виявленні невідповідності якості поставленої продукції договору, отримувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, у якому вказується кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач також зобов'язаний визвати для участі у продовженні приймання продукції і складанні двохстороннього акту представника продавця, по результатам приймання продукції за участю представників, вказаних в п. п. 19 і 20 Інструкції П-7, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, у якому, зокрема, повинно бути вказано причину затримки приймання, час їх виникнення і усунення, адресу виробника (відправника) і постачальника.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при проведенні повторного приймання товару складено акт приймання-здавання продукції № 1 від 16.05.2013р., з якого вбачається, що комісією позивача у складі: зав. виробництвом Кулаковим Р.В., інженера-технолога Ковальової О.О., головного бухгалтера Карпової О.І. було оглянуто частину сировини - насіння льону вагою 4 430 кг, олії й жмиху в кількості 2 570 кг, виявлено невідповідність вимогам ГОСТу 10582, ТУ У 15.4-14235416-001:2010 і ТУ У 15.4-14235416-003:2011 в частині зовнішнього вигляду та запаху, а також встановлено відсутність сертифіката якості та свідоцтва карантинної експертизи даної продукції.

При виявлені продукції, яка не відповідає якості, кількості, комплектності або умовам договору виклик представника продавця обов'язковий. Натомість позивачем лише 17.05.2013р. на адресу відповідача було направлено поштове відправлення з повідомленням про те, що при проведенні приймання товару по кількості та якості у відповідності до Інструкцій П-6 та П-7 було виявлено: 1. кількість товару відповідає кількості, вказаній у супровідних документах; 2. якість товару не відповідає ГОСТ 10582-76 в частині зовнішнього вигляду та запаху; 3. якість товару не підтверджена сертифікатом якості та свідоцтвом карантинної експертизи.

Представники відповідача для проведення приймання поставленого товару та складання акту № 1 від 16.05.2013р. запрошені не були.

Отже, акт № 1 від 16.05.2013р., в порушення п. п. 13, 20-23 Інструкції П-7, складений в односторонньому порядку лише за участі представників позивача, без виклику уповноважених представників відповідача або незаінтересованої організації або представника громадськості, яким видані відповідні посвідчення на право участі в прийманні продукції за якістю. Крім того, приймання продукції по якості проведено з порушенням встановлених Інструкцією П-7 строків, в акті № 1 від 16.05.2013р. не вказано про причини затримки прийняття продукції по якості, не зазначено час початку та закінчення роботи комісії, причини не повідомлення відповідача про направлення представників для участі у прийманні продукції, не вказано умови зберігання продукції на складі одержувача до складання акту, стан тари та упаковки на момент огляду продукції, кількість (вага) наданої для огляду та фактично перевіреної продукції з виділенням кількості неякісної продукції, висновок про характер виявлених дефектів продукції і причини їх виникнення.

Що стосується висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-203 від 24.05.2013р., згідно якого встановлено, що пред'явлена партія насіння льону товарного для переробки та виготовлення олії харчової - не відповідає вимогам п. 1.3. ГОСТ 10582-76 «Семена льна масличного. Промышленное сырье», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товаром, згідно усної домовленості сторін, є «насіння льону», а домовленості про поставку «насіння льону товарного для переробки та виготовлення олії харчової» між позивачем та відповідачем не існує.

Крім того, згідно п. 4 «в» Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 101 від 26.03.2008р. «Про затвердження національних стандартів, внесення змін до національних стандартів, скасування нормативних документів та внесення змін до наказів Держспоживстандарту від 18.05.2007р. № 104 та від 05.07.2007р. № 144» з 01 липня 2010 року скасовано чинність ГОСТ 10582-76 «Семена льна масличного. Промышленное сырье. Технические условия», а тому з 01.07.2010р. виявлення невідповідностей продукції вимогам, які були визначені в цьому документі, є безпідставним.

При цьому, експерту Юрченко М.І., що проводив експертизу ЧК-203 від 24.05.2013р. станом на травень 2013р. повинно було бути відомо за родом своєї діяльності про скасування ГОСТу 10582-76 ще з липня 2010р.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що ні експертний висновок ЧК-203 від 24.05.2013р., ні акт № 1 від 16.05.2013р. не є належними та допустимими доказами на підтвердження поставки відповідачем позивачу неякісної продукції.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача 42 000, 00 грн., сплачених позивачем за отриманий у подальшому товар «насіння льону» в кількості 7 тонн згідно видаткової накладної № РН-0000017 від 07.05.2013р.

Посилання же відповідача (апелянта) на порушення судом норм процесуального права щодо необґрунтованої відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інші доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН» з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 860, 25 грн. судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН» на рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013р. у справі № 927/975/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013р. у справі № 927/975/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС-МК» (14031, м. Чернігів, вул. Василевської, буд. 9-А; код ЄДРПОУ 14235416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМЕКС ЛЬОН» (14013, м. Чернігів, вул. Лізогуба, буд. 13; код ЄДРПОУ 37022132) 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Чернігівської області видати наказ.

6. Матеріали справи № 927/975/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 28.10.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Зеленін В.О.

Остапенко О.М.