Постанова № 34444896, 28.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.10.2013р. справа №905/4915/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Ігнатенко О.О. по дов.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», смт. Ювілейне Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2013р. (повний текст від 30.09.2013р.) у справі №905/4915/13 (суддя Гриник М.М.)

за позовом Селидівської міської ради, м.Селидове Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», смт. Ювілейне Дніпропетровської області

про внесення змін та стягнення заборгованості за договором оренди

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Селидівська міська рада, м. Селидове Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», смт. Ювілейне Дніпропетровської області, про внесення змін до договору оренди землі від 30.06.2006р., зареєстрованого в Державному реєстрі земель за №040615900324 від 12.07.2006., а саме, просив п.5 цього договору викласти в наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 16 листопада 2011 року № 6/14-413 становить вісімсот дев'яносто три тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 20 коп.; п.8 слова та цифри «за 45 днів» замінити словами та цифрами «за 90 днів»; п.9 викласти в новій редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 8934 гривні 88коп. (вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн.. 88 коп) щомісяця, що становить 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки» (Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку додається); п.10 вищезазначеного договору викласти в новій редакції: «Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії»; абзац 3 п.13 вищезазначеного договору викласти у такій редакції: «зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством». Крім того, у п.2 резолютивної частини позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача спричинену матеріальну шкоду, недоїмку в сумі 29 722,01грн.

Рішенням від 24.09.2013р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив в частині внесення відповідних змін до договору оренди землі, у задоволенні позову про стягнення заборгованості відмовив. Висновок про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував тим, що приписами цивільного і податкового закону та умовами спірного договору встановлена можливість внесення до нього відповідних змін за умови, що в матеріалах справи наявні чинні рішення міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Селидове та про внесення змін до спірного договору оренди землі від 30.06.2006р. Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, недоїмки в сумі 29 722,01грн., суд відмовив у її задоволенні з посиланням на сплив строку позовної давності щодо частини вимог, а також на те, що з огляду на матеріали справи та наданий позивачем розрахунок суми боргу, за відповідачем не вбачається наявності заборгованості за період з липня 2010р. по березень 2013р., оскільки фактично сплачена ним сума орендної плати (40539,64грн.) значно перевищує належну до сплати суму по договору за спірний період (27182,86грн.).

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2013р. у справі №905/4915/13 та у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції не досліджувалось дотримання сторонами порядку, передбаченого ст.188 ГК України, при вирішенні питання про зміну умов спірного договору оренди землі. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на відсутність в матеріалах справи доказів набрання чинності рішенням Селидівської міської ради №6/34-833 від 20.03.2013р. «Про внесення змін до договору оренди землі від 30.06.2006р.», а також відсутність нормативного обґрунтування вимоги про стягнення 29 722,01грн. заборгованості.

Вищевикладене, на думку заявника, не було взято до уваги судом першої інстанції, що є порушенням норм матеріального та процесуального права, та, відповідно, підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 16.10.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2006р. між Селидівською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12.07.2006р. за №040615900324), за умовами якого орендодавець рішенням Селидівської міської ради від 24.12.2005р. №4/49-1009 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м. Селидовому по вул. К. Маркса (біля будівлі «Укртелекому»), за кадастровим №1413800000:03:009:0049.

Згідно п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1815га, в тому числі 0,1815га - під проходами, проїздами, площадками, земельна ділянка не підтоплюється, ґрунти суглинисті.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 30.01.2006р. №01-08-232 становить 392 703,76грн. (п.5 договору).

Відповідно до п.8 договору, його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 45 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі та в розмірі 790,47грн. щомісяця.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції щомісячно орендарем (п.10 договору).

Згідно п.13 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни коефіцієнту індексації до грошової оцінки земель; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 договору встановлено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Додатковим договором від 22.12.2006р. сторони внесли зміни до п.9 вказаного договору в частині визначення щомісячного розміру орендної плати в сумі 818,14грн.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2012р. позивач звертався до відповідача з претензією №02-21л/1-1019 від 01.11.2012р., в якій просив перерахувати на користь Селидівської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 24 769,04грн. та укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 30.06.2006р.

В подальшому, рішенням №6/34-883 від 20.03.2013р. Селидівська міська рада вирішила внести зміни до договору оренди землі від 30.06.2006р., а саме - змінити п.п.8,9,10,13 вказаного договору. Листом №02-21л/1-287 від 03.04.2013р. позивач звернувся до відповідача із повідомленням про прийняття міською радою зазначеного рішення, а також надіслав відповідачу проект додаткового договору про внесення змін у договір від 30.06.2006р.

Відсутність дій ТОВ «АТБ-торгстрой» щодо врегулювання даного спору зумовила звернення Селидівської міської ради до господарського суду з позовом про внесення відповідних змін до договору оренди землі, а також про стягнення 29 722,01грн. матеріальної шкоди, недоїмки.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком, але з інших мотивів, з огляду на наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Під час дії спірного договору набув чинності Податковий кодекс України, пункт 288.1 статті 288 якого визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

Згідно п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Селидівської міської ради №6/14-413 від 16.11.2011р. було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Селидове. Крім того, рішенням від 21.11.2012р. №6/30-751 Селидівською міською радою було затверджено положення щодо встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності Селидівської міської ради, відповідно якого ставка орендної плати за земельні ділянки комерційного використання (торгівля продовольчими та промисловими товарами) становить 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно витягу №94 від 20.02.2013р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1 815кв.м. у м. Селидове по вул. К. Маркса (біля будівлі «Укртелекому») (користувач - ТОВ «АТБ-торгстрой»), нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 893 488,20грн.

Таким чином, за висновком судової колегії, пункти 5 та 9 договору оренди землі від 30.06.2006р. не відповідають вимогам чинного земельного, податкового законодавства та вказаним нормативно-правовим актам Селидівської міської ради в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки, а також розміру щомісячної орендної плати.

Згідно з матеріалами справи, рішенням Селидівської міської ради №6/34-883 від 20.03.2013р. було вирішено внести зміни до п.п.8,9,10,13 вищевказаного договору оренди, Селидівська міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства та зазначеними рішеннями міської ради, направляла проект додаткової угоди про внесення змін до п.п.5,8,9,10,13 договору від 30.06.2006р., проте докази вирішення цього питання в позасудовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, судова колегія вважає позовні вимоги про внесення змін у п.5 та 9 спірного договору обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо внесення змін до пунктів 8, 10 та абз3 п.13 спірного договору, апеляційний господарський суд зазначає, що з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача з приводу внесення саме вказаних змін до спірного договору, як і доказів оскарження чи скасування у встановленому законом порядку рішення Селидівської міської ради №6/34-883 від 20.03.2013р., заявлені позовні вимоги в цій частині не суперечать діючому законодавству і також підлягають задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 722,01грн. матеріальної шкоди, недоїмки за період з січня 2008р. по березень 2013р., судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у її задоволенні, проте з інших підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.9 договору від 30.06.2006р., орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 790,47грн. щомісяця. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції щомісячно орендарем (п.10 договору).

Додатковою угодою від 22.12.2006р. внесено зміни до вказаного договору в частині визначення розміру щомісячної орендної плати в сумі 818,14грн.

В матеріалах справи наявне рішення Селидівської міської ради №5/40-667/1 від 20.08.2008р. про внесення змін до вищевказаного договору оренди землі, зокрема, про внесення змін до п.9 договору шляхом викладення розміру щомісячної орендної плати в сумі 3 364,25грн., та до п.10 договору щодо обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності без урахування індексації. Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що до дати реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі від 30.06.2006р. сплата за оренду земельної ділянки здійснюється за умовами вищеназваного договору.

Натомість, як вірно зазначено судом першої інстанції, в подальшому додаткові угоди між сторонами не укладались, відповідні зміни до договору не вносились, тобто в силу ст.ст.525-526, 629 ЦК України відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячний розмір орендної плати в сумі 818,14грн. з урахуванням індексу інфляції.

За розрахунком судової колегії, з січня 2008р. по березень 2013р. відповідачем повинно було бути сплачено 51 959,26грн. орендної плати за землю (з урахуванням індексації), виходячи з наступного: 9 989,5грн. за 2008р. (841,87 + 840,23 + 849,23 + 843,5 + 828,78+824,69+818,14+818,14+827,14+832,05+830,41+835,32), 9 917,49грн. за 2009р. (841,87 + 830,41 + 829,59 + 825,5 + 822,23 + 827,14 + 818,14 + 818,14 + 824,69 + 825,5 + 827,14 + 827,14), 9 901,94грн. за 2010р. (832,87 + 833,68 + 825,5 + 818,14 + 818,14 + 818,14 + 818,14 + 827,96 + 841,87 + 822,23 + 820,59 + 824,68), 9 868,40грн. за 2011р. (826,32 + 825,5 + 829,59 + 828,78 + 824,68 + 821,41 + 818,14 + 818,14 + 818,96 + 818,14 + 818,96 + 819,78), 9 825,87грн. за 2012р. (819,78 + 819,78 + 820,59 + 818,14 + 818,14 + 818,14 + 818,14 + 818,14 + 818,96 + 818,14 + 818,14 + 819,78), та 2 456,06грн. за 3 місяці 2013 року (819,78 + 818,14 + 818,14).

Разом з цим, згідно наданого позивачем розрахунку, ТОВ «АТБ-торгстрой» сплачено 73 990,08грн. орендної плати за період з 01.01.2008р. по 01.04.2013р., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено чинними умовами договору оренди (в редакції додаткової угоди). Судова колегія не приймає до уваги розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, оскільки розмір орендної плати починаючи з січня 2008 року останній вираховує виходячи з суми 953,85грн., яка не передбачена жодним документом в матеріалах справи, та в подальшому збільшує вказаний розмір на недоїмку з урахуванням індексації. Такий розрахунок суперечить умовам укладеного між сторонами договору, тому не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення 29 722,01грн. матеріальної шкоди, недоїмки.

Відносно тверджень господарського суду про сплив строку позовної давності щодо частини вимог (за період з січня 2008р. по липень 2010р.), апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити, що згідно ст.267 ЦК України наслідки спливу строку позовної давності можуть бути застосовані судом лише за заявою сторони. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви чи клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, а посилання суду на усне клопотання в судовому засіданні 24.09.2013р. спростовується протоколом судового засідання від 24.09.2013р. по справі №905/4915/13, в якому відсутні відомості про заявлення відповідачем будь-яких клопотань окрім заперечення проти задоволення позовних вимог. Отже, за висновком апеляційного господарського суду, застосування в даному випадку приписів ст.267 ЦК України є неприпустимим, та було здійснено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на описку в тексті спірного рішення (оборот стор.60, абз.5) в частині помилкового зазначення дати укладення додаткової угоди до договору як 22.12.2013р., в той час як вказана додаткова угода була підписана сторонами 22.12.2006р.

Водночас, з огляду на загальний вірний висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заявлених позовних вимог, у судової колегія відсутні підстави для зміни чи скасування ухваленого 24.09.2013р. судового рішення у справі №905/4915/13.

Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на не дослідження судом першої інстанції дотримання сторонами порядку, передбаченого ст.188 ГК України, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем пропозиції про внесення змін до договору оренди, проте відсутні докази надання відповідачем відповіді на вказану пропозицію, складання протоколу розбіжностей тощо. Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Зазначену правову позицію про те, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Верховного суду України від 20.11.2012р. у справі №28/5005/640/2012.

Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів набрання чинності рішенням Селидівської міської ради №6/34-833 від 20.03.2013р. мають характер необґрунтованих припущень, оскільки до матеріалів справи не додано і доказів оскарження чи скасування у встановленому законом порядку вказаного рішення міськради.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються приписами чинного законодавства, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2013р. (повний текст від 30.09.2013р.) у справі №905/4915/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», смт. Ювілейне Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2013р. (повний текст від 30.09.2013р.) у справі №905/4915/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

І.В. Москальова

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС