Постанова № 34444892, 28.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.10.2013р. справа №905/5394/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Морозов О.В. по дов.;

від відповідача: Неведомий Д.О. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2013р. (повний текст від 27.09.2013р.) у справі №905/5394/13 (суддя Чернова О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська», м. Жданівка Донецької області

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

про спонукання надати дозвіл на списання непридатного майна, наданого в оренду за договором оренди №1554 від 21.12.2004р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська», м. Жданівка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, про спонукання останнього надати дозвіл на списання непридатного майна, наданого в оренду за договором оренди №1554 від 21.12.2004р., у кількості 1215 позицій.

Рішенням від 26.09.2013р. господарський суд заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи доведений факт неможливості позивача користуватись спірним майном, укладеним між сторонами договором передбачений обов'язок відповідача надати дозвіл на списання спірного майна, чого останнім зроблено не було і що є порушенням ст.629 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що відсутність нормативно-правового регулювання щодо надання дозволу на списання майна не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язків за договором оренди, а отже відповідач має надати дозвіл на списання орендованого майна у довільній формі.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволення позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що позиція суду про обов'язок відповідача за договором оренди суперечить нормам Конституції та законів України щодо списання об'єктів державної власності. При цьому, за твердженням скаржника, надання позивачу згоди на списання спірного майна є виключно правом, а не обов'язком відповідача, спонукання до реалізації якого чинним законодавством не допускається.

Вищевикладене, на думку заявника, свідчить про грубе порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2013р. у справі №905/5394/13.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2004р. між РВ ФДМУ по Донецькій області (орендодавцем) та ЗАТ «ОП «Шахта Жданівська» (правонаступник - ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська», позивач у справі) (орендарем) було укладено договір оренди №1554, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, що належить до державної власності - цілісний майновий комплекс «ВП «Шахта «Жданівська» ДП «Шахтарськантрацит», вартість якого становить 147 747 521,65грн.

Пунктом 10.1 договору встановлено строк його дії - 25 років, з 01.01.2005р. до 31.12.2029р.

Відповідно до п.6.3 договору, орендар має право з дозволу орендодавця продавати, списувати окремі інвентарні об'єкти зі складу орендованого майна підприємства, передавати свої права та обов'язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості підприємства і не порушує інших положень цього договору.

Серед обов'язків орендодавця, визначених розділом 7 договору, встановлений обов'язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном підприємства на умовах цього договору (п.7.2).

01.01.2005р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі державного майна - цілісного майнового комплексу «ВП «Шахта «Жданівська» ДП «Шахтарськантрацит».

В подальшому сторонами укладались договори про внесення змін до договору оренди №1554 від 21.12.2004р., 18.07.2006р. позивачем було оформлено земельні відносини шляхом укладання з Шахтарською РДА відповідного договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з виявленням у складі переданого в оренду майна об'єктів, які в процесі експлуатації виявились непридатними для подальшого використання і не підлягали ремонту, листом №05-02/1808 від 17.05.2013р. позивач звертався до РВ ФДМУ по Донецькій області з проханням дати згоду на списання окремих інвентаризаційних об'єктів зі складу орендованого майна за переліком, посилаючись при цьому на п.6.3 укладеного між сторонами договору.

У відповідь листом №11-06-02-06301 від 29.05.2013р. Регіональне відділення відмовило позивачу у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на те, що не має правових підстав для надання згоди на списання державного майна зі складу орендованого цілісного майнового комплексу, оскільки списання об'єктів державної власності, що входить до складу цілісних майнових комплексів, не передбачено Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженим Постановою КМУ №1314 від 08.11.2007р.

Вищевикладене зумовило звернення позивача до господарського суду Донецької області з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування господарським судом Донецької області норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Тобто, укладений між сторонами договір оренди, відповідно до вимог статті 759 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України та приписам статей 1, 4, 10, 19, 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є підставою для виникнення у його сторін відповідно до Господарського кодексу України господарських зобов'язань, передбачених статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, та відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1314 від 08.11.2007р., передбачено, що його дія не поширюється на майно, порядок списання якого визначається окремими законами (об'єкти житлового фонду, військове майно, державний матеріальний резерв, об'єкти цивільної оборони, цілісні майнові комплекси підприємств тощо).

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, умовами п. 6.3 договору оренди від 21.12.2004р. №1554 передбачений порядок, зокрема, списання окремих інвентарних об'єктів зі складу орендованого майна підприємства за згодою орендодавця (РВ ФДМУ по Донецькій області).

Крім того, п.п. 7.2, 10.2 договору оренди передбачено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлені правила, що погіршують становище орендаря, а також обов'язок орендаря не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном підприємства на умовах цього договору.

Матеріалами справи підтверджено, що в процесі виконання сторонами договору оренди частина орендованого майна втратила придатність, про що комісією позивача були складені відповідні акти обстеження майна. Крім того, в матеріалах справи наявне техніко-економічне обґрунтування необхідності списання вищевказаного обладнання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність підстав, які унеможливлюють користування позивачем спірним майном, що породжує у нього як орендаря право на списання відповідного обладнання, яке, в свою чергу, кореспондується з обов'язком орендодавця (відповідача) надати дозвіл на списання такого майна. Водночас, орендодавець (відповідач) вимоги пункту 6.3. договору не виконав, дозвіл позивачу на списання спірного майна за переліком не надав, чим порушив ст.629 Цивільного кодексу України.

При цьому, за висновком судової колегії, відсутність нормативно - правового регулювання щодо надання дозволу на списання майна не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язків за договором оренди, оскільки наслідком такого звільнення є порушення приписів п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України та ч. 3 ст. 13 ЦК України щодо балансу інтересів між сторонами договору оренди №1554 від 21.12.2004р.

Викладене спростовує твердження апелянта про те, що надання позивачу згоди на списання спірного майна є виключно правом, а не обов'язком відповідача, спонукання до реалізації якого чинним законодавством не допускається.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач має надати дозвіл на списання орендованого майна у довільній формі, оскільки форма такого дозволу та порядок його надання не передбачена чинним законодавством.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2013р. (повний текст від 27.09.2013р.) у справі №905/5394/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2013р. (повний текст від 27.09.2013р.) у справі №905/5394/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 26.09.2013р. (повний текст від 27.09.2013р.) у справі №905/5394/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

І.В. Москальова

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС