Рішення № 34444715, 24.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2013 р.Справа № 916/2146/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 40529,74грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Виноградова О.В., довіреність №13/01/01 від 02.01.2013р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 40529,74грн., а саме: основного боргу у розмірі 36912,87грн., пені у розмірі 2758,55грн., та 3% річних у розмірі 858,32грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.13р. порушено провадження у справі №916/2146/13.

28.08.13р. від позивача надійшла заява(вх.№25823/13 від 28.08.13р.) про відкладення розгляду справи, згідно якої у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні просить суд відкласти розгляд справи.

Судом заява розглянута та задоволена, та ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.13р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст.77 ГПК України.

26.09.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№28793/13 від 26.09.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.13р. строк вирішення спору по справі №916/2146/13 було продовжено до 28.10.2013р., в порядку ст. 69 ГПК України.

24.10.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№32332/13 від 24.10.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.09.2013р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

03.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір №030112/47 поставки продукції періодичного друкованого засобу масової інформації, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передавати продукцію періодичного друкованого засобу масової інформації(Продукція) у власність Покупця для її подальшої реалізації споживачам через мережу розповсюдження Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти Продукцію та оплатити її на умовах визначених цим договором.

Згідно п.3.1. договору, термін та порядок оплати за Продукцію здійснюється Покупцем відповідно до умов, визначених у відповідному додатку до цього Договору (специфікації).

Відповідно до Додатку №1 від 03.01.2012р. до Договору, оплата здійснюється у вигляді безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 7 (семи) банківських днів з дня закінчення строку повернення ремісійних лімітів.

Згідно з п.2.7. договору, повернення частини продукції(ремісійних лімітів) Покупцем Постачальнику можливо в межах та строках визначених в відповідному додатку, який є невід'ємною частиною даного договору. Але в будь-якому разі, якщо на протязі 3-х місяців ремісійні ліміти будуть більше ніж 30%, Постачальник має право зменшити обсяг поставки видань без узгодження з Покупцем.

Додатком №1до договору встановлено, що ремісійний ліміт дорівнює 100% на всі видання.

У відповідності з п. 2.8. договору, за повернення Покупцем ремісійних лімітів Постачальнику несе відповідальність Покупець, який самостійно формує та здійснює повернення на протязі 14 днів з дня закінчення продажу видань.Сторони можуть домовитися про повернення непроданих видань, одночасно з відвантаженням наступних.

Строки повернення ремісійних лімітів визначаються в Додатку №1 до Договору.

Пунктом 2.13. договору передбачено, що підставою для зменшення боргу Покупця перед

Постачальником на суму ремісійних лімітів може бути лише фізичне отримання Постачальником ремісійніх лімітів, та накладної на повернення на них з коректною інформацією щодо найменувань видань, їх номерів, кількості, ціни відвантаження та загальної вартості ремісійних лімітів.

Згідно ч.4 п.4.2. договору, Покупець зобов'язаний сплачувати Постачальнику належні платежі відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, у випадку порушення Покупцем своїх зобов'язань щодо оплати цього договору він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Позивач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав, вчасно відвантажував Продукцію належної якості на склад відповідача, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №У-0017014 від 03.01.12р., №У-0017128 від 10.01.12р., №У-0017250 від 16.01.12р., №У-0017373 від 23.01.12р., №У-0017498 від 30.01.12р., №У-0017622 від 06.02.12р., №У-0017741 від 13.02.12р., №У-0017865 від 20.02.12р., №У-0017986 від 27.02.12р., №У-0018107 від 05.03.12р., №У-0018224 від 12.03.12р., №У-0018361 від 19.03.12р., №У-0018580 від 26.03.12р., №У-0018712 від 02.04.12р., №У-0018827 від 09.04.12р., №У-0019401 від 17.04.12р., №У-0020090 від 21.05.12р., №У-0020217 від 28.05.12р., №У-0020354 від 04.06.12р., №У-0020482 від 11.06.12р., №У-0020618 від 18.06.12р., №У-0020759 від 25.06.12р., №У-0020923 від 02.07.12р., №У-0021118 від 09.07.12р., №У-0021300 від 16.07.12р., №У-0023138 від 17.09.12р., №У-0023309 від 24.09.12р., №У-0023309 від 24.09.12р., №У-0023494 від 01.10.12р., №У-0023665 від 08.10.12р., №У-0023854 від 15.10.12р., №У-0024025 від 22.10.12р., №У-0024221 від 29.10.12р., №У-0024394 від 05.11.12р., №У-0024583 від 12.11.12р., №У-0024771 від 19.11.12р., а також накладними на повернення, а саме: від 20.02.12р. на суму 185,47грн., від 20.02.12р. на суму 513,55грн., від 20.02.12р. на суму 21,55грн., однак в порушення умов договору, відповідач не розрахувався з позивачем, та станом на 20.06.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 36912,87грн.

У процесі співпраці виявилось, що існує різниця між вартістю відвантаженої відповідачу продукції і математичною сумою вартості оплаченої відповідачем Продукції і вартості повернених відповідачем ремісійних лімітів Продукції, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач умисно приховує отримані від продажу Продукції доходи.

23.05.13р. Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ" на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було направлено претензію №С-2305/1, з вимогою у строк до 10.06.13р. сплатити заборгованість.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищевикладене зумовило звернення позивача до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 40529,74грн., а саме: основний борг у розмірі 36912,87грн., пеню у розмірі 2758,55грн., та 3% річних у розмірі 858,32грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу продукції, частковое повернення отриманої продукції, існування заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по оплаті, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 36912,87грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені в розмірі 2758,55грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Нараз, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому пеня підлягає задоволенню в розмірі 2758,55грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 858,32грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по оплаті, та перевіривши наданий розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 3%річних, здійснений належним чином, тому 3%річних підлягає задоволенню у розмірі 858,32грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ" про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 40529,74грн., а саме: основного боргу у розмірі 36912,87грн., пені у розмірі 2758,55грн., та 3% річних у розмірі 858,32грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1720,50грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Місцезнаходження: АДРЕСА_3, Фактична адреса: АДРЕСА_4, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ"( Місцезнаходження: 03680, м. Київ, пр-т Ак. Палладіна, 44, адреса для листів: 03142, м. Київ, а/с 24, р/р 26009053116830, в КИЇВСЬКОМУ ГРУ ПАТ КБПРИВАТБАНК"м.Київ, МФО 321842, код ЄДРПОУ 33777785) суму основного боргу у розмірі 36912(тридцять шість тисяч дев'ятсот дванадцять)грн.87коп., пеню у розмірі 2758(дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім)грн.55коп., 3%річних у розмірі 858(вісімсот п'ятдесят вісім)грн.32коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1720(одну тисячу сімсот двадцять)грн.50коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2013р.

Суддя Гут С.Ф.