Рішення № 34444697, 22.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2013 р.Справа № 916/2123/13

За позовом: Приватного підприємства „Пакт";

До відповідача: Спільного українсько - англійського підприємства „Панком - Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення

За зустрічним позовом: Спільного українсько - англійського підприємства „Панком - Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

До: Приватного підприємства „Пакт";

про стягнення

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від ПП „Пакт": Князьський О.С. (за довіреністю).

Від Спільного українсько - англійського підприємства „Панком - Юн" у вигляді ТОВ: Васильєв П.П. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: 07.08.2013 року за вх. №3264/13 Приватне підприємство „Пакт" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Спільного українсько - англійського підприємства „Панком - Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення 890 103,36 грн., як безпідставно отримані кошти по Договору поставки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2013р. було порушено провадження по справі № 916/2123/13 суддею Мостепаненко Ю.І.

28.08.2013р. до господарського суду Одеської області від Спільного українсько - англійського підприємства „Панком - Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю надійшла зустрічна позовна заява до Приватного підприємства „Пакт" про стягнення 2 363 021,63 грн. - заборгованості за договором № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р. та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 02.09.2013 року зустрічну позовну заяву спільного українсько - англійського підприємства „Панком - Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 916/2123/13 та об'єднано зустрічний позов в одне провадження із первісним позовом.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 22.10.2013 року Ухвалою суду від 30.09.2013 року.

Приймаючи до уваги, що суддя Мостепаненко Ю.І. перебувала на лікарняному з 09.10.2013 року, за розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 14.10.2013 року справу № 916/2123/13 було передано судді Меденцеву П.А., та прийнято ним до провадження 14.10.2013 року.

Приватне підприємство „Пакт" на первісних позовних вимогах наполягає, проти зустрічного позову заперечує у повному обсязі.

Спільне українсько - англійське підприємство „Панком - Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на зустрічних позовних вимогах наполягає, надає уточнення, проти задоволення первісного позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПП „Пакт" зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки № 002 P-ktk від 16.02.2009р., за яким СП „Панком-Юн" (продавець) взяло на себе зобов'язання передати у власність ПП „Пакт" товар партіями у асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках до договору, а ПП „Пакт" (покупець) зобов'язалось оплатити і прийняти товар.

ПП „Пакт" стверджує, що ним було здійснена помилкова оплата за вказаним договором, внаслідок чого за даними бухгалтерського обліку позивача у СП „Панком-Юн" існує заборгованість перед ПП „Пакт" у розмірі 890 103,36 грн.

В обґрунтування цього позивач посилається на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.04.2013р. по справі № 924/90/13-г, яким було відмовлено у задоволенні позову СП „Панком-Юн" до ПП „Пакт" про стягнення заборгованості за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р. у розмірі 1 130 603,15 грн. через недоведеність СП „Панком-Юн" факту здійснення поставки за видатковою накладною № РН-86/1 від 31.05.2010р.

ПП „Пакт" зазначає, що видаткова накладна № РН-86/1 від 31.05.2010р. у бухгалтерському обліку підприємства не обліковується, уповноважений представник ПП „Пакт" її не підписував, товар за цією видатковою накладною не отримувався, а сама видаткова накладна не відповідає вимогам, встановленим діючим законодавством для первинних документів.

Як наслідок, ПП „Пакт" сплатило на адресу СП „Панком-Юн" грошових коштів більше, аніж вартість отриманого за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р. товару, а тому помилково сплачені кошти мають бути повернуті ПП „Пакт" на підставі ст. 1212 ЦК України.

28.08.2013р. до господарського суду Одеської області від СП „Панком-Юн" надійшла зустрічна позовна заява до ПП „Пакт" про стягнення 2 363 012,63 грн. заборгованості за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р. та процентів за користування чужими грошовими коштами.

10.10.2013р. до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом, якою СП „Панком-Юн" зменшило розмір позовних вимог за зустрічним позовом і просило стягнути з ПП „Пакт" 764 921,40 грн. плати за користування чужими грошовими коштами, нарахованої за період з 18.09.2010р. по 26.08.2011р.

В обґрунтування зустрічного позову СП „Панком-Юн" посилається на те, що за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р. відсутня будь-яка переплата. Натомість, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у ПП „Пакт" існує перед СП „Панком-Юн" заборгованість зі сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за цим договором за період з 18.09.2010р. по 26.08.2011р. у розмірі 764 921,40 грн.

Свої вимоги СП „Панком-Юн" обґрунтовує тим, що оплата, яку ПП „Пакт" вважає помилковою, була здійснена не в рамках договору № 002 P-ktk від 16.02.2009р., оскільки призначення платежу у відповідних платіжних дорученнях не містить посилання ані на цей договір, ані на додатки до нього, ані на будь-які інші документи, які були складені сторонами при виконанні договору. У призначенні платежу зазначено лише видаткову накладну № 86/1 від 31.05.2010р., якої, за твердженням ПП „Пакт", сторони не складали, і товар за якою не передавався.

СП „Панком-Юн" посилається на те, що між сторонами було укладено декілька господарських договорів, за якими у ПП „Пакт" існувала заборгованість на момент здійснення відповідних платежів.

Платежі, які ПП „Пакт" вважає помилковими, СП „Панком-Юн" частково зарахувало у погашення заборгованості за іншім договором, а саме: договором поставки № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р., а частково - у погашення заборгованості за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р.

У зустрічному позові з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог СП „Панком-Юн" зазначає, що через неналежне виконання ПП „Пакт" своїх зобов'язань по оплаті товару у період з 18.09.2010р. по 26.08.2011р. були нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 764 921,40 грн. При цьому позивач за зустрічним позовом стверджує, що вказані проценти були нараховані на заборгованість ПП „Пакт", яка виникла без урахування поставки за спірною видатковою накладною № РН-86/1 від 31.05.2010р.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

01.11.2008р. між ПП „Пакт" (покупець) та СП „Панком-Юн" (продавець) було укладено договір № 002/1 P-ktk (далі - договір-1), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар партіями в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках до договору, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти вказаний товар (п. 1.1. договору-1).

Згідно п. 3.2. цього договору поставка товару мала відбуватись на умовах EXW-склад постачальника (у редакції Інкотермс-2000), який розташований за адресою: м. Одеса, 21-й км. Старокиївського шосе, 21-а

Ціна товару визначалась згідно пунктів 2.1., 2.2. договору-1.

Згідно п. 2.1. попередня ціна товару встановлюється сторонами у додатках до договору і вказується у гривнях із зазначенням еквіваленту у доларах США по курсу Національного Банку України на дату складання додатку.

У п.п. 2.2. договору № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р. сторони домовились про порядок визначення остаточної ціни товару, а саме: остаточною ціною товару є більша із наступних сум: або сума у гривнях України, вказана у якості попередньої ціни у відповідному додатку до договору, або сума, отримана шляхом перерахунку вказаної у додатку у доларах США попередньої ціни товару у гривні України за курсом НБУ на дату визначення остаточної ціни товару.

Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У частинах 1, 2 ст.533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.

Верховний Суд України у постановах від 04.07.2011р. по справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011р. по справі № 3-141гс11, які були прийняті з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства, прийшов до висновку, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Згідно ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином погоджений сторонами порядок визначення ціни товару у договорі-1 відповідає вимогам діючого законодавства.

Разом з договором № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р. сторонами було складено додаток № 1 від 01.11.2008р. до нього, у якому сторони домовились про поставку „заготовки мідної для волочіння діаметром 8 мм виробництва СП "Панком-Юн"" у кількості 17,770 тон. за попередньою вартістю 618 278,72 грн., що еквівалентно 106 620 доларів США.

Строк оплати товару згідно цього додатку - протягом 20 днів з дати поставки. Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

Відповідний товар було передано від СП „Панком-Юн" до ПП „Пакт" 10.11.2008р. за видатковою накладною № РН-388. На підтвердження отримання ПП „Пакт" товару до суду надано довіреність на отримання ТМЦ від 07.11.2008р. № 448.

Судом встановлено, що жодних інших поставок за договором-1 сторони не здійснювали.

ПП „Пакт" перерахував СП „Панком-Юн" грошові кошти за придбаний за договором № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р. товар платіжними дорученнями: № 173 від 10.02.2009р. на суму 100 000 грн., що еквівалентно 12 984,01 доларів США по курсу НБУ на дату проведення платежу, № 219 від 19.02.2009р. на суму 60 000 грн., що еквівалентно 7 792,21 доларів США по курсу НБУ на дату проведення платежу, № 234 від 26.0.2.2009р. на суму 100 000 грн., що еквівалентно 12 984,01 доларів США по курсу НБУ на дату проведення платежу.

Інших платіжних документів, у призначенні платежу яких було б посилання на договір № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р. чи видаткову накладну № РН-388 від 10.11.2008р. ПП „Пакт" до суду не надало.

Окрім договору № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р., між сторонами було також укладено договір № 002 P-ktk від 16.02.2009р. (надалі - договір-2).

Згідно п. 1 договору-2 СП „Панком-Юн" (постачальник) зобов'язався передати у власність покупця товар партіями в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках до договору, а ПП „Пакт" (покупець) зобов'язався оплатити та прийняти вказаний товар.

Ціна товару визначалась у додатках до договору (п. 2.1. договору-2). У додатках також визначались строки оплати (п. 2.3. договору) та умови поставки (п. 3.2. договору-2).

Протягом строку дії договору-2 сторони уклали 33 додатка до нього, з яких вбачається, що за договором постачалась лише „заготовка мідна для волочіння діаметром 8 мм виробництва СП "Панком-Юн"". Товар мав передаватись на складі постачальника за адресою: м. Одеса, 21-й км. Старокиївського шосе, 21а.

ПП „Пакт" стверджує, що на виконання умов договору № 002 P-ktk від 16.02.2009р. СП „Панком-Юн" протягом 2009-2010 років поставило, а ПП „Пакт" отримало заготовки мідної для волочіння на загальну суму 61 482 351,55 грн.

Вказані поставки підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами (видатковими накладними та товарно-транспортними накладними).

Окрім цього, у матеріалах справи наявні: видаткова накладна № РН-86/1 від 31.05.2010р. та товарна транспортна накладна сер. 02ААТ № 032447 від 31.05.2010р. про поставку СП „Панком-Юн" на адресу ПП „Пакт" 31.05.2010р. заготовки мідної на загальну суму 1 278 355,08 грн. Отримання цього товару заперечується ПП „Пакт".

ПП „Пакт" стверджує, що видаткова накладна № РН-86/1 від 31.05.2010р. взагалі не обліковується у бухгалтерському обліку підприємства, уповноважений представник ПП „Пакт" її не підписував, товар за цією видатковою накладною не отримувався, а товарно-транспортна накладна сер. 02ААТ № 032447 від 31.05.2010р. спростовується іншими доданими до первісного позову документами, а саме: подорожнім листом вантажного автомобіля від 31.05.2010р., видатковими накладними № РН-00695 від 31.05.2010р. та РН-0000151 від 03.06.2010р., товарно-транспортною накладною від 03.06.2010р. № 00014, листками непрацездатності сер. АБТ № 333113 від 16.04.2010р. та сер. АБТ № 3337709 від 29.05.2010р., які свідчать, що у день поставки (31.05.2010р.) вантажний автомобіль, вказаний у наданій СП „Панком-Юн" товарно-транспортній накладній сер. 02ААТ № 032447 від 31.05.2010р., здійснював перевезення іншого товару за іншим маршрутом, а водій знаходився у цей час на лікарняному.

На підтвердження відсутності факту поставки товару за видатковою накладною № РН-86/1 від 31.05.2010р. позивачем за первісним позовом було надано рішення господарського суду Хмельницької області від 03.04.2013р. по справі № 924/91/13-г за позовом СП „Панком-Юн" до ПП „Пакт" про стягнення заборгованості за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р. у сумі 388 251,72 грн. основного боргу, 698 853,10 грн. плати за користування чужими грошовими коштами та 43 498,33 грн. інфляційних втрат.

Вказаним рішенням у задоволенні позову СП „Панком-Юн" було відмовлено через недоведеність факту здійснення поставки за видатковою накладною № РН-86/1 від 31.05.2010р. на загальну суму 1 278 355,08 грн. У рішенні було встановлено, що отримання товару за вказаною видатковою накладною спростовується іншими доказами по справі, а оригінал довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за цією видатковою накладною у позивача відсутній.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2013р. по справі № 924/91/13 вказане рішення господарського суду Хмельницької області було залишено без змін.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів.

Таким чином, на підставі ч.2 ст.35 ГПК України суд не приймає до уваги видаткову накладну № РН-86/1 від 31.05.2010р. і виходить з того, що загальна вартість поставленого по договору № 002ktk від 16.02.2009р. товару складає лише 61 482 351,55 грн.

ПП „Пакт" у первісному позові стверджує, що ним було здійснено оплату за отриманий по договору-2 товар на загальну суму 62 372 454,91 грн., у тому числі 1 900 000 грн. згідно з платіжними дорученнями № 75 від 16.07.2010р., № 76 від 16.07.2010р. № 82 від 23.07.2010р. та № 112 від 23.07.2010р.

Вказані оплати підтверджуються наявними у справі реєстрами платіжних документів та платіжними дорученнями.

Різниця між розміром здійснених платежів і вартістю отриманого по договору-2 товару у розмірі 62 372 454,91 - 61 482 351,55 = 890 103,36 грн. на думку ПП „Пакт" має бути повернута йому на підставі ст. 1212 ЦК України.

При цьому у якості призначення платежу у платіжних дорученнях № 75 від 16.07.2010р., № 76 від 16.07.2010р., № 82 від 23.07.2010р. та № 112 від 23.07.2010р. зазначено „за заготовку мідну для волочіння згідно накладної № 86/1 від 31.05.2010р.".

СП „Панком-Юн" у зустрічному позові наполягає, що оплата за платіжними дорученнями № 75 від 16.07.2010р., № 76 від 16.07.2010р., № 82 від 23.07.2010р., № 112 від 23.07.2010р. була здійснена не в рамках договору № 002 P-ktk від 16.02.2009р., оскільки призначення платежу у відповідних платіжних дорученнях не містить посилання ані на цей договір, ані на додатки до нього, ані на будь-які інші документи, які були складені сторонами при виконанні цього договору.

Як зазначено вище, видаткову накладну № 86/1 від 31.05.2010р. уповноважені представники сторін не підписували, товар за нею ПП „Пакт" не отримувався.

Згідно п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. N 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, зазначивши у призначенні платежу документ, який не обліковується в обліку підприємства, і товар за яким не отримувався, ПП „Пакт" перерахувало грошові кошти СП „Панком-Юн" без чітко визначеного призначення.

У матеріалах справи відсутні документи щодо зміни чи конкретизації сторонами вказаного призначення платежу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що отримавши від боржника кошти без чітко визначеного призначення платежу, СП „Панком-Юн" вправі було зарахувати їх в погашення заборгованості за поставлену заготовку мідну для волочіння по договору № 002/1 P-ktk від 01.11.2008р.

Згідно встановленого у пунктах 2.1., 2.2. договору-1 порядку визначення остаточної ціни Товару та з урахуванням проведених оплат, станом на 16.07.2010р. прострочена заборгованість ПП „Пакт" за цим договором становила еквівалент 72 853,77 доларів США, що у перерахунку за офіційним курсом НБУ на цю дату (790,08 грн. за 100 доларів США) становило 575 603,04 грн.

При цьому 16.07.2010р. ПП „Пакт" перерахувало СП „Панком-Юн" за платіжними дорученнями №75 та №76 грошові кошти у розмірі 900 000 грн., за рахунок яких була погашена вказана заборгованість, що відображено у розрахунку заборгованості, наданому СП „Панком-Юн" разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Щодо взаєморозрахунків за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р. судом встановлено наступне.

Сторони у п. 6.3. договору № 002 P-ktk від 16.02.2009р. встановили, що якщо у відповідному додатку передбачена відстрочка платежу (строк оплати Товару настає після його поставки Покупцю), і при цьому Покупець прострочив оплату поставленого Товару, на прострочену суму нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від дня, коли Товар повинен був бути оплаченим, до дня його фактичної оплати.

Згідно ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

У відповідності до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вищий господарський суд України у п. 8 оглядового листа від 29.04.2013р. N 01-06/767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначає, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією. Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

Аналогічною є позиція і Верховного Суду України, викладена у постанові від 30.02.2011р. по справі № 3-44гс11, яка була прийнята з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства. У цій постанові Верховний Суд України зазначає, що право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

З огляду на те, що плата за користування чужими грошовими коштами, яка передбачена у п. 6.3. Договору № 002 P-ktk від 16.02.2009р., не є неустойкою (штрафом, пенею), не неї не розповсюджуються положення п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України про скорочену позовну давність, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" про максимальний розмір пені та ч.3 ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення судом розміру неустойки з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно наданого СП „Панком-Юн" розрахунку розмір нарахованих за договором-2 процентів за користування товарним кредитом (процентів за користування чужими грошовими коштами) станом на 16.07.2010р. склав 311 214,12 грн.

Правильність здійснених розрахунків була перевірена судом.

У відповідності до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Приймаючи до уваги, що ПП „Пакт", в порушення п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. N 22 сплатило грошові кошти без чітко визначеного призначення платежу, СП „Панком-Юн" на підставі ст. 534 ЦК України вправі було за рахунок цих коштів погасити нараховані проценти у розмірі 311 214,12 грн.

Залишок коштів, отриманих за платіжними дорученнями № 75 від 16.07.2010р., № 76 від 16.07.2010р., № 82 від 23.07.2010р., № 112 від 23.07.2010р., у розмірі 1 013 182,84 грн. (1 900 000 - 575 603,04 грн. - 311 214,12 грн. = 1 013 182,84 грн.) було спрямовано СП „Панком-Юн" у рахунок сплати вартості товару, поставленого за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р.

Згідно з розрахунком, наданим СП „Панком-Юн" разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог, за період з 18.09.2010р. по 26.08.2011р. за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р. була нарахована плата за користування чужими грошовими коштами у розмірі 764 921,40 грн.

Вірність розрахунків була перевірена в ході розгляду справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази, дослідивши всі обставини справи, перевіривши правильність зроблених розрахунків, суд встановив відсутність у ПП „Пакт" переплати по договору № 002 P-ktk від 16.02.2009р., у зв'язку з чим у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов СП „Панком-Юн" є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо зробленої СП „Панком-Юн" заяви про застосування позовної давності до первісного позову, суд вважає за необхідне її відхилити з огляду на наступне.

У первісні позовній заяві ПП „Пакт" посилається на те, що грошві кошти у розмірі 890 103,36 грн. були сплачені помилково і на підставі ст. 1212 ЦК України мають бути повернуті ПП „Пакт".

У відповідності до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Оскільки статтею 1212 ЦК України не встановлено строку, протягом якого набувач безпідставно отриманого майна має повернути його потерпілому, строк позовної давності у цьому випадку слід обчислювати з моменту, коли у потерпілого виникає право пред'явити вимогу про повернення безпідставно набутого майна.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Таким чином, за вимогами про повернення помилково сплачених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України строк позовної давності починає спливати з моменту здійснення відповідних платежів.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Отже за вимогами про повернення помилково сплачених грошових коштів за платіжними дорученнями № 75 від 16.07.2010р. та № 76 від 16.07.2010р. строк позовної давності скінчився 17.07.2013р., а за платіжними дорученнями № 82 від 23.07.2010р. та № 112 від 23.07.2010р. - 24.07.2013р.

З урахуванням викладеного ПП „Пакт" звернулося до господарського суду Одеської області із пропуском строків позовної давності.

Проте згідно п. 2.2. Постанови Пленум Вищого господарського Суду України від 29.05.2013р. N 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки у даній справі була встановлена відсутність у ПП „Пакт" переплати за договором № 002 P-ktk від 16.02.2009р., суд відхиляє заяву СП „Панком-Юн" про застосування позовної давності і відмовляє у задоволенні первісного позову з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропуску ПП „Пакт" строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позовну Приватного підприємства „Пакт" відмовити у повному обсязі.

2. Зустрічну позовну заяву Спільного українсько-англійського підприємства „Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Пакт" (32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, просп. Грушевського, буд. 43, код ЄДРПОУ 21332137) на користь Спільного українсько-англійського підприємства „Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65025, Одеська область, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 22447150) 764 921,40 грн. (сімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять одна гривня, 40 коп.) плати за користування чужими грошовими коштами за період з 18.09.2010р. по 26.08.2011р. та 15 298,43 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень, 43 коп.) відшкодування судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.