Рішення № 34444493, 23.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15295/13 23.10.13

За позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд»простягнення заборгованості, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Невмержицький В.І., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» про стягнення заборгованості за договором субпідряду № 88 від 22.12.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору субпідряду № 88 від 22.12.2010 відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 309.694,11 грн. основного боргу, 7.458,11 грн. 3% річних, 307.52 грн. інфляційних втрат та 56.364,38 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 порушено провадження у справі № 910/15295/13 та призначено до розгляду на 02.09.2013.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 30.09.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2013 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача 04205, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 20-а, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та отримано уповноваженим представником відповідача 05.09.2013, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Також, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-г, яка зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та отримано уповноваженим представником відповідача 21.08.2013, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 04205, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 20-а, за якою було надіслано ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення, та отримання їх відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.10.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» (далі - відповідач, генпідрядник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Монтажник Україна» (далі - позивач, субпідрядник) 22.12.2010 було укладено договір субпідряду № 88 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу внутрішніх систем холодного, гарячого водопостачання, господарсько-побутової каналізації, протипожежного водопостачання та дощової каналізації.

Відповідно до п.3.1. Договору орієнтовна ціна Договору склала 3.225.450,00 грн.

Згідно з п.2.3 Договору роботи за Договором вважаються виконаними позивачем і прийнятими відповідачем після підписання сторонами останнього акта виконаних робіт (форма № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), підписанням яких завершується виконання робіт.

Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 867.409,75 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами Актами приймання виконаних робіт, які підписано відповідачем без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Умовами п.4.1 Договору встановлено порядок оплати відповідачем робіт за цим Договором, зокрема, оплата виконаних робіт за Договором проводиться щомісяця, на підставі підписаних сторонами актів не пізніше 10 банківських днів з дати підписання відповідачем зазначених актів та довідки за місяць.

Представник позивача в усних поясненнях зазначив, що роботи позивачем виконувались, починаючи з січня 2011 року, однак відповідач оплату робіт здійснив не в повному обсязі. Враховуючи, що в призначеннях платежу відсутні посилання на конкретний акт виконаних робіт, який оплачувався, то здійснена оплата зараховувалась позивачем як оплата за попередні місяці, відтак заборгованість відповідача, яку просить стягнути позивач, є несплата відповідачем виконаних позивачем робіт за актом вересень 2012 року.

Доказів того, що спірна сума складає заборгованість, що виникла за іншими актами прийняття виконаних робіт позивачем до суду не надано.

Таким чином, відповідач не здійснив повної оплати вартості виконаних у вересні 2012 року робіт у сумі 309.694,11 грн., лише частково сплативши на користь позивача 557.715,64 грн., у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 309.694,11 грн. основного боргу в судовому порядку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Норми статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 867.409,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання виконаних підрядних робіт, в той час, як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних у вересні 2012 року робіт у сумі 309.694,11 грн. не виконав, хоча строк виконання обов'язку оплати настав 12.10.2012.

Суд враховує, що наявні в матеріалах справи акти відповідачем підписано без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті виконаних позивачем робіт у розмірі 309.694,11 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем доказів на підтвердження зворотнього до суду не надано.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7.458,11 грн. 3% річних, 307.52 грн. інфляційних втрат та 56.364,38 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування яких позивач здійснює, починаючи з 01.10.2012 до 01.04.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.11.2. Договору у випадку порушення відповідачем термінів фінансування виконання робіт та/або затримки платежів, визначених розділом 3 цього Договору, відповідач сплачує позивачу пеню за кожний день затримки у розмірі 0,1 % від загальної суми невиконаного зобов'язання за Договором, за кожен день порушення терміну сплати цих платежів.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010).

Як встановлено вище судом, строк оплати відповідачем робіт настав 12.10.2012, відтак, в силу приписів ст. 253 ЦК України, період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті прийнятих робіт за актом за вересень 2012 року починається з 13.10.2012.

Судом було здійснено уточнений розрахунок пені з дотриманням приписів ч. 2 ст. 343 ГК України, починаючи з 13.10.2013 (водночас в межах заявленого позивачем шестимісячного періоду, тобто до 01.04.2013), відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 21.703,97 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 307,52 грн. за період з 13.10.2012 по 31.07.2013, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 307,52 грн.

Судом було здійснено уточнений розрахунок 3% річних за період прострочення, починаючи з 13.10.2012, у відповідності до якого з відповідача підлягають стягненню 7.152,66 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» (04210, м. Ким\їв, пр. Героїв Сталінграду, 20-а; поштова адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-г, код ЄДРПОУ 32453773) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник Україна» (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 18; адреса для листування: 01000, м. Київ, вул. М. Житомирська, 10, оф. 2, код ЄДРПОУ 24975031) суму основного боргу в розмірі 309.694 (триста дев'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 11 коп., 21.703 (двадцять одна тисяча сімсот три) грн. 97 коп. пені, 7.152 (сім тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 66 коп. 3% річних, 307 (триста сім) грн. 52 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 6.777 (шість тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 17 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2013.

Суддя Ониськів О.М.