Рішення № 34444401, 22.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15690/13 22.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл"

про стягнення 5 565,60 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники:

від позивача: Бочкарь Р.В. - за дов.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" про стягнення 5 565,60 грн.

Ухвалою від 16.08.13 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.09.13 р.

03.09.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою від 03.09.13 р. розгляд справи відкладено на 08.10.13 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 08.10.13 р. у зв'язку з лікарняним судді Домнічевої І.О. справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою від 08.10.13р. суддя Ващенко Т.М. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 22.10.13р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2013р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Домнічевій І.О.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.10.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.12р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - позивач, клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" укладено договір на інкасацію коштів № DNF0002621.

Відповідно до п. 1.2. договору, Банк власними силами і засобами здійснює інкасацію коштів Клієнта, проводить прийом коштів, виконує їх перерахування та зараховує на поточний рахунок Клієнта на наступний операційний день після проведення інкасації, а у разі підключення клієнта до послуги миттєвого зарахування торгівельної виручки в день проведення інкасації, а відповідач здійснює оплату за надані послуги в розмірі та строки, що передбачені цим договором.

Додатком №1 від 29.03.12р. до договору передбачено, що за послуги інкасації коштів (торговельна точка - АЗС №7, Дніпропетровська обл., м.Дніпродзержинськ, Єлізаветське шосе,27), відповідач сплачує банку винагороду у розмірі 900,00 грн. на місяць.

Сплата винагороди за договором здійснюється по факту надання послуг на підставі рахунку банку до 15 числа наступного за звітним (п. 5.3. договору).

Як вбачається із банківської виписки по рахунку № 35794050340946 за період з 01.01.12р. по 02.09.13р. у відповідача виникла заборгованість по договору яка станом на 03.09.13р. складає 2 700,00 грн.

На підтвердження факту надання послуг є явочні картки з серпня 2012р. по жовтень 2012р. за якими заборгованість на день розгляду даної господарської справи залишились не сплаченою.

Листом вих. №666 від 31.10.12р. відповідач повідомив позивача про дострокове припинення дії договору з 01.11.12р.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 2 700,00 грн. за Договором № DNF0002621 від 29.03.12р. про інкасацію коштів перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № б/н від 09.01.13р. з вимогою погашення суми заборгованості, яка залишена ним без відповіді те задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст Договору про інкасацію коштів № DNF0002621, суд дійшов до висновку, що зазначений правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Згідно положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена вище норма Господарського кодексу кореспондується із положеннями сттей 525, 526 ЦК України.

Нормами статті 610 ЦК України зазнанчено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Положення статті 629 ЦК України містять наступне: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами статті 230 ГК України передбачено, що учасник у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов"язання зобов"язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 6.7 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг на користь Банку з Клієнта стягується пеня в розмірі 0,1 % від суми за кожен день прострочення.

Між тим, як передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень Господарського кодексу України, розмір пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань згідно розрахунку суду становить 70,08 грн.

Відповідно до п. 6.8. договору, за необгрунтовану відмову від оплати наданих банком послуг клієнт сплачує на користь банку крім вартості наданих послуг, штраф у розмірі 100% суми, від сплати якої він ухиляється.

Позивачем відповідно до п.6.8. договору, нараховано штраф 100% від суми, що становить 2 700,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 700,00 грн. заборгованості, 70,08 грн. пені, 2 700,00 грн. штрафу, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕОЙЛ" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5, ідентифікаційний код 37270318) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50) суму заборгованості у розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) гривні 00 копійки, 70 (сімдесят) гривень 08 коп. пені, 2 700 (дві тисячі сімсот) гривні 00 копійки штрафу та 1 690 (одну тисячу шістсот дев'яносто) гривні 97 копійку судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення: 23.10.2013 року

Суддя Домнічева І.О.