Рішення № 34444375, 22.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/81/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2013 Справа № 908/3046/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Мелітопольська черешня", 72382, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Садове, вул.. Центральна, 12

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Кредо-бріг", 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, пл. Перемоги, 3 оф. 717

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Лузан М.Ю., представник довіреність № б/н від 14.02.2013р.

від відповідача: Валько В.С., представник довіреність № б/н від 08.03.2013р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Мелітопольська черешня" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Кредо-бріг" про стягнення коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.09.2013р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 26.09.2013р. Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на виконання умов договору відповідачеві поставлено сільськогосподарську продукцію в асортименті. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав неналежним чином та не оплатив товар. У зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 480 000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору позивачем нараховано пеню в розмірі 76 743,00 грн. та 3% річних в розмірі 32 595,00 грн.

26.09.2013р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, якою позивач зазначає про зменшення суми основного борг у зв'язку з її частковою оплатою відповідачем в сумі 29 900,00 грн. Надана заява по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Також просив збільшити розмір штрафних санкцій. Таким чином, заборгованість становить 450 100,00 грн. основного боргу, 76 743,00 грн. пені та 34 489,00 грн. 3% річних.

14.10.2013р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, якою позивач просить збільшити розмір штрафних санкцій та розглядати позовну заяву про стягнення 450 100,00 грн. основного боргу, 76 743,00 грн. пені та 35 155,00 грн. 3% річних.

Заяви не суперечать ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом приймаються, розглядаються уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, в обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до домовленості строк оплати за поставлену продукцію за договором був відтермінований до вересня 2013р. Подальші виплати повинні були відбуватися відповідно до цієї домовленості щомісяця до 15 числа і так до повного виконання зобов'язань. Зазначена домовленість підтверджується самим фактом часткового погашення заборгованості від 10.09.2013р., а також тим, що позивач майже рік дотримувався зазначеної домовленості. Крім того на думку відповідача, було порушено вимоги п.п. 7.1. зазначеного договору відповідно до якого усі спори та розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього Договору, або в зв'язку з ним вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Також відповідач вважає, що штрафні санкції (нараховані пеня та 3% річних) не підлягають стягненню у зв'язку зі спливом спеціальної позовної давності в 1 рік. Просив в позові відмовити.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

22.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Мелітопольська черешня" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Кредо-бріг" (Відповідач) підписано договір поставки.

Відповідно до п. 1.1. Позивач зобов'язується поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у даному договорі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу пшеницю у заліковій вазі у кількості 760 тонн загальною вартістю 1 330 000,00 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними № РН-0000116 від 21.12.2011р. у кількості 150т. за ціною 1 750,00 грн. (ПДВ 291,67 грн.) на загальну суму 262 500,00 грн., № РН-0000117 від 22.12.2011р. у кількості 150т. за ціною 1 750,00 грн. (ПДВ 291,67 грн.) на загальну суму 262 500,00 грн., № РН-0000118 від 26.12.2011р. у кількості 460т. за ціною 1 750,00 грн. (ПДВ 291,67 грн.) на загальну суму 805 000,00 грн.; Актами прийому - передачі від 21.12.2011р., 22.12.2011р., 26.12.2011р., які складені та підписані представниками позивача, відповідача та представником елеватору; складськими квитанціями на зерно № 587 від 21.12.2011р., № 591 від 22.12.2011р., № 600 від 26.12.2011р., які видані Відповідачу зазначеним Зерновим складом та які містять інформацію щодо здійснення між Позивачем та Відповідачем вищезазначеної господарської операції.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Договору, оплата ціни (вартості) товару здійснюється Покупцем у національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах відстрочки платежу до 01.02.2012.

Відповідно до п. 3.4. Договору, Сторони домовилися, що у разі збільшення вартості ціни товару за 1 тону на момент здійснення оплати Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику різницю між вартістю товару за цим договором на момент укладання договору та вартістю товару на момент здійснення оплати. Вартість ціни товару на момент фактичної оплати товару за цим договором визначається згідно вартості продажу Постачальником 1 тони аналогічного товару іншим контрагентам в період з 25.01.2012 до 01.02.2012.

Відповідно до п. 3.5. датою оплати вартості товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

На усне прохання відповідача строк оплати за поставлену продукцію переносився на 25.02.2012р., 15.03.2012р., що сторонами не заперечується

З урахуванням умов договору та усної домовленості у відповідача виникло зобов'язання оплатити всю суму товару до 15.03.2012р. Згідно банківських виписок оплата здійснювалась поетапно, а саме: 15.03.2012р. на загальну суму 300 000,00 грн., 07.05.2012р. на суму 20 000,00 грн., 13.09.2012р. на суму 200 000,00 грн., 02.10.2012р. на суму 50 000,00 грн., 08.11.2012р. на суму 50 000,00 грн., 05.03.2013р. на суму 35 000,00 грн., 15.03.2013р. на суму 30 000,00 грн., 22.03.2013р. на суму 35 000,00 грн., 05.04.2013р. на суму 50 000,00 грн., 12.04.2013р. на суму 30 000,00 грн., 16.07.2013р. на суму 50 000,00 грн., 10.09.2013р. на суму 29 900,00 грн.

Таким чином, Відповідачем за відвантажений товар було перераховано на поточний рахунок Позивача грошові кошти в загальній сумі 879 900,00 грн.

Залишок не сплачених кошті за отриманий товар на час вирішення спору в суді становить 450 100,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Суд вважає, що позов в частині стягнення основної суми заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 255 якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається зі штампу поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду, позов надіслано до суду 10.09.2013р. Цього ж дня відповідачем здійснено оплату за отриманий товар в розмірі 29 900,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 29 900,00 грн., підлягають припиненню за відсутності предмета спору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: пеню в розмірі 76 743,00 грн. за період з 16.03.2012р. по 15.09.2012р. та 3% річних в розмірі 35 155,00 грн. за період з 16.03.2012р. по 14.10.2013р.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за фактично переданий у власність товар за цим договором покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.4. договору, сплата стороною штрафу або пені не звільняє жодну зі сторін від обов'язку реального та належного виконання всіх своїх зобов'язань за цим договором та від обов'язку повністю відшкодувати протилежній стороні усі збитки, завдані їй невиконанням або неналежним виконанням цього договору. Штраф (пеня) підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Щодо сплину строку позовної давності слід зазначити наступне:

Відповідачем в якості заперечень на позов зазначено у відзиві про застосування до штрафних санкцій наслідків спливу строку позовної давності відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність для окремих видів вимог, а саме позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258).

Кінцевий строк виконання зобов'язань відповідача припадає на 15.03.2012р. Нараховано пеню за період з 16.03.2012р.по 15.09.2012р. за окремими періодами та сумами заборгованості з урахуванням часткової сплати. Для кожної окремої частини заборгованості строк позовної давності для нарахування суми пені визначається окремо та переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи те, що позивачем здійснено розрахунок суми пені окремо за кожною сумою заборгованості то відповідно застосування спливу строку позовної давності повинно відбуватись окремо за кожними з періодів нарахування.

Перевіривши розрахунок суми пені суд вважає, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України строк нарахування пені за яким позов в цій частині підлягає задоволенню буде з 10.09.2012р. по 15.09.2012р. та сума пені, що підлягає стягненню становить 1 905,73 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 35 155,00 грн. за період з 16.03.2012р. по 14.10.2013р.

Відповідно до ст. 625. Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування суми 3% річних, та встановлено, що стягненню підлягає сума в розмірі 35 094,18 грн. за період з 16.03.2012р. по 14.10.2013р.

Зауваження відповідача на позов в іншій частині суд вважає безпідставними в силу викладеного та непідтвердженими належними та допустимими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Мелітопольська черешня" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Кредо-бріг" про стягнення коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Кредо-бріг" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, пл. Перемоги, 3 оф. 717; код ЄДРПОУ 37850580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Мелітопольська черешня" (72382, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Садове, вул. Центральна, 12; код ЄДРПОУ 32232152) основний борг в розмірі 450 100 (чотириста п'ятдесят тисяч сто) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 905 (одна тисяча дев'ятсот п'ять) грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 35 094 (тридцять п'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 18 коп., 11 238 (одинадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 68 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 29 900,00 грн. припинити.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 28.10.2013р.