Рішення № 34443856, 29.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №573/1314/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиргуненко Юлія МиколаївнаНомер провадження 22-ц/788/2305/13 Суддя-доповідач - Таран С. А. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Хвостика С. Г., Собини О. І.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Чубур Ірини Дмитрівни та ОСОБА_4

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 17 вересня 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 17 вересня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» 124 632 (сто двадцять чотири тисячі шістсот тридцять дві) гривні 63 копійки - основної заборгованості за кредитом, 22 018 (двадцять дві тисячі вісімнадцять) гривень 33 копійки - заборгованість по відсоткам, 2 372 (дві тисячі вісімнадцять) гривень 39копійки - пені, 518 ( п'ятсот вісімнадцять) гривень 24 коп. інфляційних збитків та 1 495 (одну тисячу чотириста дев'яносто п'ять ) гривень 42 копійки судового збору, а всього 151 037 ( сто п'ятдесят одну тисячу тридцять сім) гривень 01 копійку.

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «Надра» відмовлено.

В апеляційній скарзі представника позивача зазначено, що винесене рішення є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству України, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови задоволення вимог про стягнення з відповідача штрафу.

Зазначено, що суд першої інстанції при винесенні рішення послався на те, що згідно п. 4.2. кредитного договору, ст.4 додаткової угоди до кредитного договору, у азі порушення відповідачем вимог п.п.3.3.1.-3.3.5., 3.3.8., 3.3.11.- 3.3.22., 3.3.23., - 3.3.24. цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 5 відсотків від суми залишку по кредиту, розрахованої на день порушення умов цього договору, за кожен випадок, а пунктом 3.3.5. передбачений обов'язок позичальника сплачувати банку відсотки та комісії в розмірі та в порядку, встановленому цим договором.

На думку апелянта суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що за одне й тем саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду, так як в другому випадку мова йде фактично про пеню, оскільки в зазначених пунктах додаткової угоди до кредитного договору ознакою відповідальності щодо грошових зобов'язань є порушення умов договору про строки та повноту сплати відсотків, що вимога Банку про стягнення штрафу є фактично пенею і суперечить ст. 60 Конституції України.

Вказано, що на даний час предмет іпотеки не застрахований, а строк останнього договору страхування від 27 вересня 2010 року вже минув, так як був укладений до 27 вересня 2011 року. проте ні від суду, ні від відповідачки не надійшло жодного питання з цього приводу.

На підставі вище викладеного, позивач вважає законним стягнення поряд з пенею штрафу так як пеня нарахована за прострочення позичальником строку сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту, а штраф - за невиконання умов кредитного договору - страхування предмету іпотеки.

Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 17 вересня 2013 року в даній справі, та винести нове рішення в якому позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача повну суму заборгованості за кредитним договорами разом з штрафом, повним відшкодуванням судових витрат.

Апелянт ОСОБА_4 в апеляційній скарзі доводить , що судом необґрунтовано стягнуто з неї інфляційні збитки у сумі 518грн. 24 коп., які не були передбачені ні кредитним договором , ні законом. Позивач стягнув з неї пеню за невиконання умов договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, таким чином позивач збагатився за її рахунок на 27989грн.

Позивач не вирішив питання про реалізацію предмету застави - магазину , про що вона у грудні 2012 року зверталася до банку і з цього часу вона вважає, що банк не мав права нараховувати відсотки , пеню , штраф та інфляційні збитки. Просить змінити рішення суду, зменшивши стягнення з нею на користь банку на суму 27 989грн.

Заслухавши доповідь судді, представника ПАТ КБ « Надра», дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ПАТ КБ « Надра» слід задовольнити.

Судом встановлено, що 24 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №09/2008/02/413360/18, згідно п. 1 якого банк надав відповідачці грошові кошти в сумі 140 000 грн. для поповнення обігових та придання основних засобів зі сплатою 20,9% річних, з кінцевим терміном повернення 22 червня 2018 року (а. с. 6-12, 30-32).

27 вересня 2010 року між сторонами у справі була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до вказаного вище кредитного договору.

У відповідності до умов додаткової угоди і графіку повернення кредиту та відсотків, який є не від'ємною її частиною, позичальник повинен вносити обов'язковий платіж по кредиту та відсоткам щомісячно (а. с. 15-24).

Згідно п. 2.4 ст. 2 додаткової угоди нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості по кредиту за фактичний час користування кредитом. При розрахунку плати за кредитом приймається рік, рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів. Нарахування процентів за користування кредитом починається з першого дня утворення заборгованості на позичковому рахунку позичальника і закінчується передостаннім днем строку користування кредитом.

Пунктом 4.1 ст. 4 додаткової угоди визначено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань щодо строків та повноти сплати кредиту, процентів та/або комісій відповідно до умов цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення. Сплата неустойки (пені) здійснюється позичальником шляхом зарахування коштів на відповідні рахунки кредитора в розмірі, нарахованому банком відповідно до п. 4.1 цього договору, одночасно з погашенням відповідних сум заборгованості.

Кредитний договір №09/2008/02/413360/18 від 24 червня 2008 року та додаткова угода до нього від 27 вересня 2010 року не суперечать вимогам діючого цивільного законодавства. Після досягнення згоди по всім істотним умовам вони були підписані сторонами в справі. Спір з приводу невідповідності підписів у кредитному договорі та додатковій угоді до нього відсутній.

Факт виконання банком зобов'язань по кредитному договору в частині надання ОСОБА_4 кредитних коштів підтверджується матеріалами справи і відповідачкою не оспорюється.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 08 квітня 2013 року у позивачки виникла заборгованість по кредиту в сумі 155 773 грн. 22 коп., яка складається з наступного: 124 632 грн. 63 коп. - основна заборгованість по кредиту, 22 018 грн. 33 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2 372 грн. 39 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту, 518 грн. 24 коп. - інфляційні збитки, 6 231 грн. 63 коп. - штраф (а. с. 4-5).

У судовому засіданні доведено, що відповідачка ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком позивача, який не суперечить умовам кредитного договору №09/2008/02/413360/18 від 24 червня 2008 року та додатковій угоді до нього.

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Надра».

На думку колегії суддів , даний висновок не повністю відповідає матеріалам справи та закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням діючого законодавства, умов договору, додаткових угод, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача основну заборгованість за кредитом, заборгованість по відсоткам , пеню та інфляційні збитки.

Відповідно до п. 18 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за змістом статті 552,частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання , вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації( плати) від боржника за неправомірне користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки ( пені) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Посилання апелянта ОСОБА_4 на те, що банком стягується з неї пеня, тому нарахування інфляційних витрат неможливо, спростовується вище приведеними нормами законодавства.

Не може погодитися колегія суддів з доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині зменшення суми заборгованості на 27 989 грн., оскільки як вважає ОСОБА_4 банк не мав права нараховувати проценти , пеню після її звернення до банку про реалізацію предмету іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки є правом банку , а не його обов'язком , відповідачка повинна виконувати умови договору до повного його виконання незалежно від звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, виплата процентів, пені передбачено умовами кредитного договору, з якими погодилася відповідачка, підписавши кредитний договір . Даний договір не визнаний судом недійсним і підлягає виконанню сторонами.

Вирішуючи питання про стягнення штрафу з відповідачки, та відмовляючи у стягненні штрафу, суд першої інстанції прийшов до висновку що за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду, так як у другому випадку мова йде фактично про пеню, оскільки в зазначених пунктах додаткової угоди до кредитного договору (4.1 і 4.2) ознакою відповідальності щодо грошових зобов'язань є порушення умов договору про строки та повноту сплати відсотків. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів є невірним.

Умовами кредитного договору та додаткової угоди № 1 до кредитного договору передбачено обов'язок позичальника сплачувати за порушення зобов'язань - пеню та штраф.

При цьому, відповідно до п.. 4.1 ст. 4 додаткової угоди № 1 від 27.09. 2010 року до кредитного договору , укладеного сторонами 24 червня 2008 року пеня , як вид цивільно - правової відповідальності застосовується у випадку порушення позичальником зобов'язань щодо строків та повноти сплати Кредиту , процентів , або комісії , відповідно до умов даного договору.

У той же час , згідно п.4.2 ст.4 даної додаткової угоди сплата штрафу як виду цивільно - правової відповідальності передбачена за інші правопорушення - , а саме порушення вимог п. п. 3.3.1-3.3.5, 3.3.8. 3.3.11- 3.3.22, 3.3.23 -3.3.24 цього договору.

П. 3.3.17 даної додаткової угоди передбачено , що в день укладення договору іпотеки майна, яке передається в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором, Позичальник здійснює страхування нерухомого майна в акредитованій страховій компанії строком на один рік та надає до банку копії договору страхування та платіжного документа , що підтверджує внесення страхового платежу. Позичальник зобов'язується не пізніше дати закінчення строку договору страхування заставного майна здійснювати подальше щорічне страхування цього майна строком на один рік та надавати Банку копії договору страхування та платіжного документа , що підтверджує внесення страхового платежу. При цьому з метою забезпечення безперервного страхового захисту заставленого майна , кожний наступний договір страхування заставного майна має набирати чинності не пізніше моменту припинення строку дії попереднього договору страхування заставного майна. Загальний строк страхування майна повинен дорівнювати строку кредитування, визначеному в цьому Договорі.

Про те, що відповідачкою не було повністю виконані вимоги п.п. 3.3.17 додаткової угоди поясняв в суді першої інстанції представник позивача і про це він наполягає в апеляційній скарзі. На момент розгляду справи предмет іпотеки не був застрахований , строк останнього Договору страхування від 27.09. 2010 року минув , так як він був укладений до 27.09. 2011року. Ці обставини підтверджуються копією договору страхування від 27.09. 2010року .( а.с. 73-81) , який укладений до 27.09. 2011 року.

Таким чином пеня та штраф були передбачені умовами додаткової угоди № 1 до кредитного договору за різні правопорушення, але суд першої інстанції на зазначене не звернув увагу і необґрунтовано відмовив позивачу у стягнення з відповідачки суми штрафу у розмірі 6231грн. 63 коп.

Рішення суду в цій частині не може вважатися законним та обґрунтованим, тому в цій частині рішення підлягає скасування з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст. ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Чубур Ірини Дмитрівни задовольнити .

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 17 вересня 2013 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 6231 грн. та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Надра» 6231 грн. 63 коп. штрафу та повернення судового збору в сумі 1557грн. 73 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Надра» повернення судового збору за розгляд справи в сумі апеляційної інстанції в сумі 114 грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -