Рішення № 34442891, 23.10.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4696/13-ц

провадження №2/369/3488/12

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, припинення договору поруки, -

в с т а н о в и в :

У травні 2013 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким останній отримав кредит в розмірі 25 306 дол. США у строки до 01 лютого 2014 року. Між банком та нею був укладений договір поруки. Відповідно до умов даного договору вона поручалась за належне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору. У квітні 2013 року їй стало відомо від ОСОБА_2 про те, що у 2008 році відповідач самостійно без її згоди змінив кредитну ставку за кредитним договором, тобто був збільшений обсяг зобов'язань основного боржника. Її про таке підвищення не повідомляли та своєї згоди вона не надавала. Оскільки банк неправомірно самостійно підняв кредитну ставку, її згоди не запитав, тому договір поруки є припиненим.

Просила суд визнати дії ПАТ «УкрСиббанк» неправомірними стосовно самостійного підвищення процентної ставки за кредитним договором №11113105000 від 01 лютого 2007 року без відповідного погодження з ОСОБА_1; припинити договір поруки №92792 від 01 лютого 2007 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк»; стягнути солідарно з відповідачів судовий збір в розмірі 1228 грн., комісія банку з перерахування судового збору в розмірі 4 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов.

У судове засідання представник ПАТ «УкрСиббанк» не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

При розгляді справи судом встановлено, що 01 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу майна №11113105000.

У п.1.1 договору вказано, що банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник належним чином використовувати та повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 25 306 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором, що за курсом Національного банку України на день укладення договору становить 127 795,30 грн.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

01 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №92792.

У п.1.1 договору поруки зазначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11113105000.

П.1.3 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу ( в тому числі суми кредиту, регресу), сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

За ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З пояснень представника позивача встановлено, що в даний час триває судовий спір між банком та ОСОБА_3 щодо стягнення заборгованості, будь-яких вимог до неї банком не пред'являлись.

У п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

П. 24 даної постанови також передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Крім того, листом Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи № 10-1393/0/4-12 від 27 вересня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України, статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна зробити висновок про те, що у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України (про визнання договору поруки припиненим, про визнання поруки такою, що припинена).

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правовою захисту, не заборонений законом.

Разом з тим, в судовому засіданні представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів того, що право позивача є порушеним, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, припинення договору поруки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя