Ухвала суду № 34438100, 23.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2042/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Озерище» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Озерище» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби про скасування податкового-повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Озерище» (далі за текстом - позивач, ПП «Озерище») пред'явило позов до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Черкасах ДПС), в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.01.2013р. №0000302301 на суму 97 280 грн. та №0000292301 на суму 105 705 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Озерище» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з СПД ОСОБА_4 у період з 01.09.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 28.12.2012р. №408/22-14/33531705, яким встановлено порушення позивачем вимог: ст. 9 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено, що в наданих документах відсутні необхідні реквізити первинних документів; 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 97280 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 у сумі 9753 грн., за ІІ-ІУ квартали 2011 року у сумі 97280 грн.; 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 84564 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 8481 грн., за жовтень 2011 року у сумі 15665 грн., за листопад 2011 року у сумі 30543 грн., за грудень 2011 року у сумі 29875 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення 15.01.2013р. №0000302301 на суму 97 280 грн., яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 97280 грн. за основним платежем, та податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000292301 на суму 105 705 грн., яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53394 грн., в тому числі 84 564 грн. за основним платежем та 21141 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їй до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.6 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Стаття 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні юридичної сили не мають.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Генпідрядник) та СПД ОСОБА_4 (Субпідрядник) були укладені договори підряду від 31.08.2011р. № 6/11, від 31.08.2011р. № 7/11, від 23.09.2011р. № 8, від 30.09.2011р. № 9 (а. с. 56-67, том 1). За вказаними договорами підрядник зобов'язувався виконувати наступні роботи: мурування стін та перегородок з цегли та газоблоків, улаштування плит перекриття та перетинок на вікна та двері, улаштування сходових маршів, бетонні роботи. На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем під час перевірки надано акти приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2В), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-3), податкові накладні.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акти приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2В) не містять розшифровок підпису та не дають змоги ідентифікувати осіб відповідальних за здійснення господарських операцій з боку виконавця та замовника. Також, акти (ф. № КБ-2В) не містять найменування та ідентифікаційного коду замовника.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» передбачено, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-3) повинна бути підписана представниками і завірена печатками не тільки генпідрядника і субпідрядника, а й замовника будівельних робіт.

Разом з тим, в порушення вимог вказаного наказу, замовник будівельних робіт в жодному з зазначених документів не вказаний.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час проведеної податковим органом перевірки та протягом розгляду даної справи в суді, позивачем не був наданий договір з замовником, на підставі якого нібито укладалися договори підряду з СПД ОСОБА_4

Крім того, позивач на підтвердження факту виконання робіт за договорами підряду надав податкові накладні (а. с. 146-155, том 1). Разом з тим, у податкових накладних від 30.09.2011р. № 37 на суму 10027, 20 грн., від 30.09.2011р. № 38 на загальну суму 40858, 80 грн., від 11.11.2011р. № 21 на загальну суму 55000 грн., від 31.12.2011р. № 106 на загальну суму 129944 грн. встановлена невідповідність посилань на договори підряду, в зв'язку з чим ідентифікувати наявні акти приймання виконаних будівельних робіт по кожному договору підряду за такими податковими накладними не є можливим. До того ж, у податкових накладних від 31.12.2011р. № 105 на загальну суму 49308, 41 грн., та від 31.12.2011р. № 106 на загальну суму 129944 грн. невірно вказано номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ покупця ПСП «Озерище», адже згадане свідоцтво від 20.04.2010р. за № 100280549 було анульоване 14.11.2011р.

Оцінюючи у сукупності вищевказані фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що господарські операції за договорами підряду між позивачем та СПД ОСОБА_4 відображені лише документально, без фактичного їх виконання, тому подані позивачем первинні документи (договори підряду, податкові накладні, акти виконання робіт, довідки про вартість виконаних робіт), тощо юридичної сили не мають.

Підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 є акт перевірки ДПІ у м. Черкасах від 30.10.2012р. №285/22-11/21388439, яким встановлено відсутність належних доказів реального вчинення СПД ОСОБА_4 операцій з придбання та операцій з реалізації товару внаслідок відсутності у останнього трудових ресурсів, що підтверджено листом Черкаського міського центру зайнятості від 18.01.2012 № 272/06 про відсутність зареєстрованих трудових договорів.

Висновки згаданого акту перевірки щодо відсутності трудових ресурсів у СПД ОСОБА_4 спростовують доводи позивача, що підрядні роботи (мурування стін та перегородок з цегли та газоблоків, улаштування плит перекриття та перетинок на вікна та двері, улаштування сходових маршів, бетонні роботи) на відповідних об'єктах в м. Києві виконувалися робітниками СПД ОСОБА_4.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Кодексу до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 138.8 вказаної статті собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема з вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Кодексу).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відобразивши витрати на оплату робіт СПД ОСОБА_4 у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 4 кварталі 2011р. та ПДВ за вказаними господарськими операціями у складі податкового кредиту за вересень - грудень 2011р. за податковими накладними, які не мають юридичної сили, позивач порушив вимоги статей 134, 138, 139, статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на порушення, допущені відповідачем при складанні акта перевірки, є необґрунтованими, оскільки у пункті 3.1 акта перевірки чітко зазначені зміст господарських операцій, первинні документи бухгалтерського обліку, які їх підтверджують, суть порушення та норми законодавства, які обґрунтовують ці порушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Озерище» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.