Постанова № 34437680, 21.10.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа № 2а-2656/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Небиловича А.М.,

представника відповідача - Сендунь М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторівський завод Кліматтехніки"

до відповідача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182300 та № 0000202300 від 24.05.2012 року.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторівський завод Кліматтехніки" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182300 та № 0000202300 від 24.05.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі протиправних висновків відповідача, викладених в акті перевірки №88/2200/34159221 від 03.04.2012 року, про те, що укладений між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» правочин порушує публічний характер та не спрямований на настання реальних наслідків, а сам контрагент позивача - ПП «Дніпрорембуд-сервіс» має ознаки фіктивності. Оскільки для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази, в тому числі, що підтверджують наявність умислу керівників обох підприємств, а податковий орган вказані висновки формував тільки на підставі своїх власних міркувань, за таких обставин визнання ДПІ в Галицькому районі правочину, укладеного позивачем з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» недійсним в силу закону, не ґрунтується на вимогах Цивільного кодексу України. Виходячи з цього, висновки відповідача в акті перевірки №88/2200/34159221 від 03.04.2012 року про завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 21875,13 грн., є безпідставним та таким, що порушують вимоги чинного законодавства, а тому винесені на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Представник позивача вимоги, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Зокрема вказав, що підприємством правомірно сформовано податковий кредит на підставі відповідних первинних документів, які надавалися відповідачу для проведення перевірки в повному обсязі. Додатково зазначив, що відповідачем неправомірно зроблені висновки щодо нікчемності правочину, укладеного позивачем з ПП «Дніпрорембуд-сервіс», оскільки в податкового органу відсутні будь-які належні докази фіктивності контрагента.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні. Зокрема вказала, що висновками акту перевірки №88/2200/34159221 від 03.04.2012 року правомірно зроблені висновки щодо визнання безтоварними угод в наслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21877,13 грн. Висновки щодо безтоварності господарських операцій, що стали в основу акту перевірки, є правомірними, оскільки первинні документи, що стали підставою формування позивачем податкового кредиту не підписувались директором ПП «Дніпрорембуд-сервіс» - ОСОБА_3, а підписані невстановленою особою, що підтверджується результатами експертного дослідження, і взагалі ОСОБА_3 згідно з її показами є підставною особою і не здійснювала підприємницьку діяльність. Також, перевіркою встановлено, що позивачем не віднесено до валових витрат придбання робіт за вказаним правочином, що виключає можливість позивача враховувати вказані роботи (послуги) при формуванні податкового кредиту. Повідомила, що директора позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку із віднесенням суми податку на додану вартість в розмірі 21875,13 грн., що сформувався на підставі нікчемного правочину до податкового кредиту, що слугує додатковим доказом правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, отримані в процесі збирання доказів, судом встановлено наступне.

Юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторівський завод Кліматтехніки" зареєстроване 07.02.2006 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі №11061020000000314, взяте на податковий облік державною податковою інспекцією у Галицькому районі Івано-Франківської області 05.04.2006 р., за №110610200000. Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - ПК України), позивач є платником податків та зборів, зареєстрований платником ПДВ - 07.04.2006 року.

З 21.03.2012 року по 27.03.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторівський завод Кліматтехніки» з питання підтвердження взаємовідносин з приватним підприємством «Дніпрорембуд-сервіс» (ідн. код - 34827449), (надалі також - ПП "Дніпрорембуд-сервіс"), результати якої оформлені актом перевірки від 03.04.2012 року за №88/2200/34159221 (надалі також - акт перевірки) (том 1 а.с.11-26).

Висновками акту перевірки встановлено, зокрема, що згідно статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» на загальну суму 131250,80 грн., в тому числі ПДВ - 21875,13 грн., чим порушено вимоги п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ в загальній сумі 21875,13 грн., зокрема за травень 2011 року в сумі 13541,80 грн., та червень 2011 року в сумі 8333,33 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000122300 від 18.04.2012 року, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПІ в Івано-Франківській області. Так, рішенням про результати розгляду скарги №2076/710-319/93/333 від 18.05.2012 року вищевказане повідомлення-рішення скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3251 в тому числі (21875,10 грн. - 3250 грн.) за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, оскільки податковим органом не враховано, що позивачем по декларації за травень та червень 2011 року задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в загальному розмірі 3250 грн., та зобов'язано відповідача винести податкові повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 3250 грн., та про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 18625,10 грн. (том 1 а.с.95-96).

За результатами розгляду скарги позивача та на виконання рішення ДПС в Івано-Франківській області №2076/710-319/93/333 від 18.05.2012 року відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: №0000202300 від 24.05.2012 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 3250 грн., з них за травень 2011 року - 178 грн., за червень 2011 року - 3072 грн. (том 1 а.с.30) та №0000182300 від 24.05.2012 року за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 18626,13 грн., зокрема 18625,13 грн., за основним платежем та 1 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.31).

Рішенням ДПС України №16987/7/10-2115 від 19.06.2012 року скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін (том 1 а.с.97-98).

Не погоджуючись з податковим органом позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення №0000182300 та № 0000202300 від 24.05.2012 року до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем першочергово зазначалося, що відповідачем протиправно зроблено висновок щодо нікчемності правочину укладеного позивачем з ПП «Дніпрорембуд-сервіс», та в обґрунтування позиції наведено норми Цивільного законодавства та судової практики, про те, що податковим органом не надано жодного вагомого доказу визнання контрагента позивача фіктивним.

З даного приводу, суд погоджується з правовою позицією позивача про відсутність у відповідача законних підстав для висновків, що правочини, укладені між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» порушують публічний порядок та мають ознаки фіктивності, а отже вважаються нікчемними, однак враховуючи принцип диспозитивності адміністративного процесу, водночас зазначає, що акт перевірки чи дії по його складанню не є предметом оскарження в даній адміністративній справі, відтак акт перевірки є результатом роботи відповідної посадової особи Міністерства доходів і зборів України, в якому викладені висновки даного працівника на підставі документів, наданих до перевірки. Сам по собі Акт перевірки лише констатує порушення, що були виявленні в процесі проведення перевірки чи виявляє ознаки порушень податкового чи іншого законодавства України, а тому висновки контролюючого органу в цій частині, прийняті з перевищенням покладених на нього повноважень, як наслідок, не можуть слугувати підставою для скасування податкових повідомлень-рішень в цілому.

В свою чергу, на підставі зібраних доказів та встановлених обставин у даній справі, враховуючи предмет позову, обов'язком для суду є підтвердження чи спростування висновків перевіряючих на предмет товарності господарських операцій, відображених в представлених позивачем первинних документах, шляхом встановлення фактів реальності господарських операцій чи їх відсутності.

Судом встановлено що господарські відносини між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» здійснювались в травні та червні 2011 року та полягали в виконанні останнім будівельних робіт на користь позивача, за що позивач повинен здійснити оплату.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» суду надано договори на будівельні роботи №01/05-2011/7 від 10.05.2011 року (том 1 а.с.76-77) та №01/06-2011/9 від 10.06.2011 року (том 1 а.с.78-79), Довідку про вартість виконаних підрядних робіт №77-0-1-1 за травень 2011 року на суму 81250,80 грн. (том 1 а.с.80) №77-0-1-1 за червень 2011 року на суму 50000 грн. (том 1 а.с.81), акт приймання виконаних будівельних робіт №77-0-1-2 за травень 2011 року на суму 81250,80 грн. (том 1 а.с.82-83), №77-0-1-3 за червень 2011 року на суму 50000 грн. (том 1 а.с.84), податкову накладну №173 від 26.05.2011 року на суму 81250,80 грн. (том 1 а.с.85), №321 від 30.06.2011 року на суму 50000 грн. (том 1 а.с.86). Вказані первинні документи зі сторони ПП «Дніпрорембуд-сервіс» підписані директором - ОСОБА_3. Документів на підтвердження оплати послуги суду не надано, проте факт оплати наданих послуг підтверджений матеріалами акту перевірки (том 1 а.с.19). На підставі вищевказаних первинних документів, позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 21875,13 грн.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України № 2755-VI, від 02.12.2010 року, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються приписи Податкового кодексу України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, із змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із змісту частини другої статті 9 цього Закону вбачається, що первинні та зведені облікові документи серед обов'язкових реквізитів повинні містити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вимоги щодо оформлення податкових накладних врегульовані чинним наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р., за №1333/20071 (надалі - Порядок).

Так, за змістом пункту 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 16 Порядку усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до матеріалів справи 15.03.2013 року Васильківською оДПІ Київської області за результатами документальної позапланової перевірки ПП «Дніпрорембуд-сервіс» з питань дотримання податкового законодавства і правильності нарахування ПДВ з 01.03.2009 року по 31.12.2011 року, складено акт за №76/23-2/34827449, згідно з висновками якого встановлено вчинення ПП «Дніпрорембуд-сервіс» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з контрагентами за період з березня 2009 року по грудень 2011 року (том 1 а.с.62-71). Також перевіркою встановлено, що ДПС у м.Києві порушено кримінальну справу №50-6270 від 01.03.2012 року за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими особами ПП «Дніпрорембуд-сервіс» з метою прикриття незаконної діяльності за ч.2 ст.205 КК України. Від ДПІ в Обухівському районі надійшли пояснення, відібрані 22.02.2012 року у громадянки ОСОБА_3, відповідно до яких остання договорів, видаткових, прибуткових, податкових накладних, інших фінансово-господарських документів ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не підписувала, банківських рахунків ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не відкривала та нікого на це не уповноважувала, декларацій до податкових органів не подавала та нікого на це не уповноважувала, печатку ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не отримувала, ніяких звітів до державних установ не подавала (том 1 а.с.212). Також від ДПІ в Обухівському районі надійшов висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Київській обл., згідно з висновком якого, на документах фінансово-господарської діяльності ПП «Дніпрорембуд-сервіс» в графі «Директор» підпис виконаний не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою (том 1 а.с.214-216).

В ході дослідження доказів, до матеріалів справи судом долучений також протокол допиту свідка - ОСОБА_3, складений 15.11.2011 року слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у м.Києві, в якому містяться протилежні показання ОСОБА_3, зокрема, що 15.04.2011 року її призначено директором ПП «Дніпрорембуд-сервіс» і всі документи щодо господарської діяльності знаходяться в неї за фактичним місцем проживання. Печатку підприємства втратила проте, по цьому факту до правоохоронних органів не зверталася (том 1 а.с.170-171).

З огляду на те, що досліджені судом покази та пояснення ОСОБА_3, відібрані в останньої 15.11.2011 року та 22.02.2012 року відповідно, за своїм змістом є повністю протилежними, суд не може приймати до уваги як доказ жоден з вищевказаних документів.

Також, не може слугувати належним доказом в даній адміністративній справі й висновок науково-дослідного експертно-криміналістичного центру щодо підписання невстановленими особами документів фінансово-господарської діяльності ПП «Дніпрорембуд-сервіс», оскільки вказані первинні документи не мають відношення до господарських операцій позивача з його контрагентом - ПП «Дніпрорембуд-сервіс», що досліджуються в даній адміністративній справі.

Таким чином, ухвалою суду ініційовано проведення експертного дослідження зразків підписів громадянки ОСОБА_3 на фінансово-господарських документах, якими підтверджувалися взаємовідносини позивача з ПП «Дніпрорембуд-сервіс».

Судом направлено на адресу Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області оригінал договору №01/05-2011/7 від 10.05.2011 року, договору №01/06-2011/9 від 10.06.2011 року, податкову накладну №173 від 26.05.173 та №321 від 30.06.2011 року, решту оригіналів первинних документів, витребувані судом у позивача з метою проведення почеркознавчого дослідження, з невідомих суду причин, позивачем так і не подані.

Так, висновком експерта №406 від 17.05.2013 року встановлено, що підписи, які виконані від імені ОСОБА_3, на документах які надіслані судом, зокрема податкових накладних, виконані не громадянкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідн. код НОМЕР_2), а іншою особою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач формував податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит за операціями, оформленими з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» на підставі податкових накладних та інших первинних документів, які підписані не директором підприємства ОСОБА_3, а невстановленою особою, а отже, виписані від її імені первинні документи, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а сама господарська операція має всі ознаки безтоварної.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11.

Також, судом встановлено, що позивачем до складу валових витрат не віднесено витрати по вказаних господарських операціях та не відображено в декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року (том 1 а.с.15).

З цього приводу, Верховний Суд України у постанові від 07 лютого 2012 року у справі № 21-425во10 та в постанові від 20 лютого 2012 року у справі №21-402а11 дійшов висновку, що позивач може включити до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту лише за умови фактичного придбання товару і віднесення зазначених витрат до валових.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судом також встановлено, що директора позивача ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 21875,13 грн., за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину (том 1 а.с.93). Рішення суду набрало законної сили та виконано у відповідності до постанови про закінчення виконавчого провадження (том 2 а.с.34).

Згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З даного приводу суд зазначає, що рішення суду встановило вину директора позивача щодо неправомірного формування податкового кредиту, що додатково підтверджує законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених підстав та вказаних правових норм, віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, підписаних від імені ПП «Дніпрорембуд-сервіс» невстановленими особами є безпідставним та таким, що порушує вимоги податкового законодавства.

Приписами частини 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, доводи позивача не спростовують встановлених судом обставин, підтверджених належними доказами, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 25.10.2013 року.