Рішення № 34436976, 15.04.2013, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/368/2013 Справа № 2020/10778/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Боговського Д.Є.

за участю секретаря - Бєлової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Прокуратура Комінтернівського району міста Харкова, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 03.08.2010 в частині визначення покупця недійсним; визнати позивача - ОСОБА_1 покупцем за зазначеним договором та визнати за нею право власності на спірну квартиру.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що її племінник ОСОБА_6 мешкав в квартирі АДРЕСА_2 разом із свої бабусею ОСОБА_8, тіткою позивача. Оскільки ОСОБА_6 зловживав алкогольними напоями, вживав наркотичні речовини, вів аморальний спосіб життя, ОСОБА_8 звернулась до позивача з проханням відселити ОСОБА_6 від неї. На отримані від продажу квартири, що належала їй, позивач ОСОБА_1 03.08.2010 придбала квартиру АДРЕСА_1, однак ОСОБА_6 погрозами вимусив її вказати стороною договору - покупцем саме його. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, позивач за власні кошти організувала його поховання, уклавши замовлення із КП «Ритуал». До моменту смерті ОСОБА_6 мешкав в квартирі АДРЕСА_1, але в КП «ХМБТІ» свої право власності на майно не зареєстрував. Позивач вважає, що зазначена квартира не має входити до складу спадкового майна, оскільки ОСОБА_6 не виступав фактичним покупцем про укладенні договору купівлі-продажу, не був її власником. Враховуючи, що кошти на придбання квартири давала саме позивач, у ОСОБА_6 не могло бути своїх грошових коштів, він не міг мати волю та волевиявлення на придбання вказаної квартири, а тому правочин купівлі-продажу в частині визначення покупця є удаваним, як такий, що вчинено з метою приховання дійсного покупця.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи позовної заяви, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що відсутні підстави для визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири. ОСОБА_6 в січні 2009 року продав квартиру, що йому належала, тому в нього були грошові кошти, його зловживання алкогольними напоями не може свідчити про неможливість укладання ним правочинів, передача грошових коштів позивачем ОСОБА_1 продавцю також не свідчить про недійсність правочину, доводи позивача про примушення її вказати стороною правочину саме ОСОБА_6 необґрунтовані. При цьому після смерті ОСОБА_6, в нього залишились спадкоємці, в тому числі неповнолітня дитина, а відсутність реєстрації права власності в КП «ХМБТІ» не позбавляє опікуна неповнолітньої дитини звернутися до відповідних установ для прийняття спадщини.

До суду надійшла заява представника третьої особи - Служби у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про розгляд справи за її відсутності, ухвалення судового рішення на підставі наявних у справі доказів в інтересах неповнолітньої дитини.

Представник третьої особи - Прокуратури Комінтернівського району м. Харкова в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1

Суд, заслухавши прояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

03 серпня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО, реєстровий № 2263.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, за життя своє право власності в КП «ХМБТІ» не зареєструвавши, про що свідчить відсутність відміток у технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_1; зазначене нерухоме майно до теперішнього часу зареєстровано на продавця - ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_1 вказує, що зазначений правочин має бути визнаний недійсним в частині визначення особи покупця, оскільки саме вона укладала договір з агентством нерухомості для пошуку квартири, передавала грошові кошти продавцю, ці кошти були її власністю і лише після погроз з боку ОСОБА_6 вона погодилась на вказівка стороною покупця останнього, що можуть підтвердити свідки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що саме позивач ОСОБА_1 передавала йому грошові кошти в якості завдатку за його квартиру, а також повністю сплатила вартість квартири.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що саме позивач ОСОБА_1 звернулась до агенції за наданням послуг з пошуку житлового приміщення для придбання нею, лише при укладанні договору купівлі-продажу свідок вперше побачила ОСОБА_6, також свідок особисто бачили, що розрахунок за договором проводила позивач ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_10 повідомив, що він є рідним братом ОСОБА_6, при укладенні правочину не був присутній, однак достеменно знає про те, що позивач ОСОБА_1 за життя ОСОБА_6 приносила останньому алкогольні напої.

Свідок ОСОБА_11 повідомила, що вона була цивільною дружиною померлого ОСОБА_6, одна після того, як він почав зловживати алкогольними напоями, грати в азартні ігри, вона покинула його. Свідок повідомила, що в січні 2009 року ОСОБА_6 було продано належну йому квартиру, отримані від продажу гроші він витратив на азартні ігри, погашення заборгованості по комунальним послугам, на придбання коштовностей та техніки, певну суму подарував своїй матері.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердила факт зловживання ОСОБА_6 спиртними напоями, вживання ним наркотичних засобів. Взимку та навесні 2009 року у ОСОБА_6 з'явилось багато коштовних речей: техніка, золото, меблі, однак у літку 2009 року свідок бачила ОСОБА_6, займаючого гроші у сусідів, речі, які він прибав взимку того ж року, зникли.

Свідок ОСОБА_13 повідомив, що він є батьком колишньої дружини ОСОБА_6, на теперішній час неповнолітня дитина мешкає разом із ним. За життя ОСОБА_6 казав йому, що грошові кошти від продажу в січні 2009 року його власності він передав позивачці у справі - ОСОБА_1

Стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його

дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, хоча безпосередньою правовою нормою їхня недійсність не передбачається, але, разом із тим, у сторони правочину або зацікавленої особи існує можливість звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним.

Позивач ОСОБА_1 як заінтересована особа оспорює вчинений правочин, зазначаючи, що внаслідок погроз та психологічного тиску з боку ОСОБА_6 вона була вимушена витратити свої грошові кошти на придбання квартири, при цьому дозволити саме ОСОБА_6 бути стороною договору - покупцем. Однак, після укладення договору ОСОБА_6 не зареєстрував право власності на квартиру у відповідних органах, тим самим підтверджуючи той факт, що фактично квартира мала належати позивачеві.

Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ані позивачем ОСОБА_1, ані її представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо можливості визнати правочин частково недійсним, замінивши сторону покупця, пояснення ОСОБА_1 та свідчення свідків щодо передачі саме нею грошових коштів при укладенні договору купівлі-продажу квартири не можуть слугувати належними доказами на обґрунтування її позиції, інших, в тому числі і письмових доказів суду не надано.

Позивач ОСОБА_1 також посилається на удаваність вчиненого ОСОБА_6 правочину, однак стаття 235 ЦК України встановлює, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження приховання іншого правочину, аніж той що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Відсутність державної реєстрації нерухомого майна у відповідних органах не може свідчити про удаваність правочину з приводу нерухомого майна.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Прокуратура Комінтернівського району міста Харкова, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Д. Є. Боговський