Рішення № 34436853, 26.06.2013, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/361/2013 Справа № 2020/10477/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Боговського Д.Є.

за участю секретаря - Бєлової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом, поновлення порушеного права та вселення, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на оплату комунальних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його порушене право користування житловим приміщенням, вселивши його до квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності йому та відповідачам у справі - його колишній дружині - ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 Оскільки відносини у сім'ї були напружені в 2003 році позивач ОСОБА_1 залишив спірну квартиру та переселився до квартири, яка належала його дочці та мешкав там більше 10 років. У зв'язку із тим, що донька мала намір продати квартиру, він був вимушений залишити житлове приміщення та винаймати іншу квартиру для спільного мешкання із своєю дружиною, оскільки на його неодноразові прохання надати доступ до спірної квартири, він вислуховував образи, виникали сварки. За таких обставин, відповідачі навмисно порушують його права як співвласника житлового приміщення, не дають можливості потрапити до квартири та користуватися нею.

Не визнаючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь в якості відшкодування витрат на комунальні послуги та ремонту квартири 5000,00 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 як співвласник квартири АДРЕСА_1, зареєстрований в ній, не мав жодних перешкод виконувати свої обов'язки щодо сплати комунальних послуг та проведення поточного чи капітального ремонту. ОСОБА_2 зазначала, що з 2002 року її колишній чоловік ОСОБА_1 змінив своє місце мешкання та переїхав до доньки, однак комунальні послуги також не сплачував, тому вона була вимушена витрачати свої власні кошти на сплату комунальних послуг за спірну квартиру, квартиру своєї доньки, в якій мешкав відповідач, а також проводити поточний ремонт спірної квартири.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив поновити його порушене право користування власністю та вселити його до квартири АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просив відмовити.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримала заявлені своїм довірителем позовні вимоги, в задоволенні зустрічних вимог просила відмовити, оскільки відсутні підстави для відшкодування будь-яких комунальних послуг, ОСОБА_1 не є споживачем цих послуг, відповідачі перешкоджають йому ними користуватися. Проведення поточного чи капітального ремонту є ініціативою користувачів житлового приміщення, ОСОБА_1 житловим приміщенням не користується, йому не може бути відомо також і про необхідність їх проведення.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісних вимог, посилаючись на те, що спірна квартира є однокімнатною, в ній зареєстровано четверо осіб - позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, донька останнього ОСОБА_4, 2010 р.н., при цьому ОСОБА_1 не мешкає у спірному приміщенні, однак в ньому мешкає без реєстрації дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5, вселення до цього приміщення ОСОБА_6, який зловживає спиртними напоями, може призвести до порушення прав малолітньої дитини. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що власник житлового приміщення зобов'язаний утримувати житлове приміщення у належному стані, сплачувати комунальні послуги.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти первісних позовних вимог, зустрічні вимоги ОСОБА_2 підтримав, в подальшому просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради у судовому засіданні просив постановити судове рішення на розсуд суду, в подальшому просила проводити судове засідання без її участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ХМЦПДЖФ 13.05.1998, реєстровий № 3-98-123436.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розлучення 11.04.2003 зроблено відповідний запис № 197.

Відповідно довідки дільниці № 25 КП «Жилкомсервіс» від 03.05.2012 за № 1292 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано четверо осіб: ОСОБА_1, 1956 р.н., ОСОБА_2, 1957 р.н., ОСОБА_3, 1986 р.н., ОСОБА_7, 2010 р.н.

Відповідно до положень ст.. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством України (ст.. 155 ЖК УРСР).

Стаття 369 ЦК України передбачає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Сторони у справі не заперечують той факт, що ОСОБА_1 з 2002 року не користується спірним житловим приміщенням за домовленістю між ними. Однак у зв'язку із відсутністю в нього на початку 2012 року можливості наймати житлове приміщення він виявив бажання скористатися своїм правом та вселитися до квартири, однак його колишня дружина та син - відповідачі у справі заперечують проти цього, посилаючись на те, що у квартирі мешкає малолітня дитина, а також дружина відповідача, що унеможливлює фізичне співмешкання усіх вказаних осіб.

На запит суду адміністрація КУОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка № 1» повідомила, що в «Історії розвитку дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, вказана адреса мешкання дитини: АДРЕСА_3, дільничій педіатр відвідує дитину під час її хвороби саме за вказаною адресою.

Також на адресу суду надано акти обстеження умов проживання, складені працівниками Служби справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.

Так, у акті про обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1, вказано про наявність у квартирі дитячих речей, іграшок, дитячого ліжка. В акті про обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5, вказано, що до квартири працівників служби не допущено, жодних пояснень мешканцями не надано.

Твердження відповідачів щодо неможливості співмешкання із ОСОБА_1 у зв'язку із зловживання ним спиртними напоями, що травмує психіку малолітньої дитини, не знайшли свого підтвердження, жодних доказів цьому суду не надано.

Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування третини сплачених нею комунальних послуг, вартості поточних ремонтних робіт надано до суду ксерокопії квитанцій про сплату комунальних послуг, чеків на оплату будівельних матеріалів, які судом оцінюються критично, оскільки як вже встановлено судом, ОСОБА_1 не користувався послугами, а тому не може виступати в якості споживача наданих комунальними підприємствами послуг. Платником комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_4 у наданих копіях квитанцій вказана ОСОБА_8 Що стосується відшкодування третини вартості витрат на поточних ремонт, то вони також заявлені необґрунтовано, оскільки відповідачів, в тому числі і їх представник у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 з 2002 року не користується житловим приміщенням, з копії чеків вбачається, що оплата проводилась за встановлення дверей, газового обладнання, купівлю шпалер тощо.

За таких обставин суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та підлягають задоволенню. Зустрічні вимоги ОСОБА_2 заявлені необґрунтовано, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити порушене право користування власністю та вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір в сумі 107 грн.30 коп.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Д. Є. Боговський