Ухвала суду № 34435969, 29.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Грачов Р.Р.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Хейло Я.В.,

при секретарі Мишко Д.О.,

за участю

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 29 липня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 29 липня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави задоволені. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DOI0AU10983073 від 17 серпня 2007 року в сумі 40 575,83 гривні витребувано у ОСОБА_3 та передано ПАТ КБ «Приватбанк»:

предмет застави - автомобіль ЗАЗ, модель 110307, 2007 року випуску, тип ТЗ легковий комбі, № кузову/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3;

комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), автомобіль ЗАЗ, модель 110307, рік випуску 2007, тип ТЗ, легковий комбі № кузова шасі: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Звернуто стягнення на предмет застави автомобіль ЗАЗ, модель: 110307, 2007 року випуску, тип ТЗ, легковий комбі, № кузову/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 405,76 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на те, що договір застави є недійсним, оскільки він не посвідчений нотаріально, банк неправомірно в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за користування кредитом, через що він припинив сплачувати обов'язкові платежі з 17 грудня 2010 року, порушення умов кредитного договору почалося з січня 2009 року, проте банк не приймав ніяких заходів щодо зменшення заборгованості за кредитним договором до квітня 2012 року, та необґрунтовано вимагає стягнення пені за весь період.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення за формою № 119 про вручення судової повістки 22 жовтня 2013 року, причини неявки суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що представник позивача не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 17 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № DOI0AU10983073, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти на строк з 17 серпня 2007 року по 16 серпня 2012 року включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 34 550,32 грн. на наступні цілі: 26 551 грн. на купівлю автомобіля, а також у розмірі 34 гривні для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ № DOI0AU10983073 від 17 серпня 2007 року, договором особистого страхування № DOI0AU10983073 від 17 серпня 2007 року на строк до 16 серпня 2008 року в сумі 265,51 грн., а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмір 265,51 грн. та в розмірі 7 434.30 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту, згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.6.2 даного договору.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, позичальник доручає банку здійснювати погашення заборгованості за цим кредитним договором у передбачені цим договором терміни за рахунок грошових коштів, розміщених на рахунку позичальника, що відповідає платіжній картці. Кредит надасться в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, винагороди у зазначені цим договором терміни.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Позивач зобов'язання за вищевказаним кредитним договором перед відповідачем виконав в повному обсязі.

Відповідач порушив умови кредитного договору, прострочив сплату кредиту і відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 27 березня 2012 року у нього виникла заборгованість в розмірі - 40 575,83 грн., яка складається з наступного:

- 21 845,20 грн. - заборгованість за кредитом;

- 13 128,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 607,36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 4 994,69 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником будь якого з зобов'язань, передбачених пп.2.2.2, 2.2.3, 7.5 цього договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0.15% від суми простроченого платежу,але не менше 1.

Судом встановлено, що на адресу відповідача 07 січня 2009 року рекомендованим листом направлено повідомлення про зміну умов кредитного договору та зміни відсоткової ставки та жодних заперечень з боку відповідача щодо вказаних обставин не надійшло, що підтверджується тим, що відповідач продовжував сплачувати кредит за вказаними процентними ставками.

В судовому засіданні відповідач не заперечував проти вказаних обставин і в апеляційній скарзі підтвердив, що порушення умов кредитного договору почалося з січня 2009 року, а з 17 грудня 2010 року він припинив платежі за кредитом.

Доводи апелянта про те, що банком неправомірно в односторонньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки за кредитним договором, апеляційний суд визнає необгрунтованими та не підтвердженими доказами, оскільки пункт 2.3.1. кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачає право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, надіславши про це позичальникові письмове повідомлення протягом 7 календарних днів з дати, коли зміна відсоткової ставки набирає чинності.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідач 17 серпня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідач надав в заставу автомобіль ЗАЗ, модель 110307, 2007 року випуску тип ТЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому на праві власності.

Посилання апелянта на недійсність договору застави через відсутність його нотаріального посвідчення апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки редакція ст. 13 Закону України «Про заставу», яка діяла з 20 червня 2007 року, тобто на час укладання між сторонами договору застави, передбачала письмову форму договору застави та нотаріальне посвідчення договору у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти. Вказана норма закону передбачала нотаріальне посвідчення договору застави в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін, за угодою сторін. Проте відповідач суду не надав доказів, що він при укладенні договору застави наполягав на його нотаріальному посвідченні і така угода мала місце між сторонами договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач в порушення вимог закону та умов договору, зобов'язання за договором застави не виконує, предмет застави в заклад банку не передав.

За договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавств та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі - продажу предмету застави від імені заставодавця.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимог банку та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 40 575,83 грн. звернув стягнення на предмет застави автомобіль ЗАЗ, модель 110307, 2007 року випуску, тип ТЗ. легковий комбі, № кузову/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Доводи апелянта про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту складає не 21 845,20 грн., як зазначив позивач, а 13 157,83 грн., є голослівними, на їх підтвердження відповідач суду ніяких розрахунків та інших доказів не надав.

Посилання апелянта на те, що позивач сам сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, бо не вжив заходів щодо їх зменшення, апеляційний суд визнає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 29 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Т.І. Биліна

Я.В. Хейло