Рішення № 3443042, 07.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2009

Справа №2-24/1397-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», (02099 м. Київ, вул.. Бориспільська, 9, корпус 90, кімн. 411; 95015 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Субхі, 4, оф. 40; ідентифікаційний код 34067398)

До відповідача 1) Фізичної особи - підприємця Руденко Світлани Володимирівни, (95050 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ростовська, 21, кв. 56; ідентифікаційний номер 2333816589)

До відповідача 2) Фізичної особи - підприємця Євстаф’євої Марини Валеріївни, (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Балаклавська, 97, кв. 3; 95044 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Залеська, 70-а, кв. 36; ідентифікаційний номер 2640217102)

Про стягнення 12648,82 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача – Соловйов О.О., довіреність № б.н. від 24.12.2008 р.

Від відповідача 1) – Руденко С.В., паспорт

Від відповідача 2) – Євстаф’єва М.В.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи - підприємця Руденко Світлани Володимирівни, до Євстаф’євої Марини Валеріївни про стягнення 12648,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладених між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Руденко Світланою Володимирівною договорів кредиту № ДК 146-58с від 28.08.2008 р., № ДК 153-60с від 03.09.2008 р., № ДК 108-55 від 15.07.2008 р., СПД Руденко С.В. були надані кредити на загальну суму 11000,00, які у встановлені договорами строки повернуті не були, через що заборгованість СПД Руденко С.В. перед позивачем складає 12648,82 грн. грн., з яких: 7875,00 грн. –борг по неповернутим кредитам, 926,19 грн. – заборгованість по відсотках, 3847,63 грн. –пеня. Враховуючи те, що зобов’язання СПД Руденко С.В. було забезпечено договором поруки, укладеним з Фізичною особою - підприємцем Євстаф’євою Мариною Валеріївною, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» просить стягнути заборгованість з вказаних відповідачів солідарно.

У судовому засіданні позивачем надана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до яких він просить стягнути з відповідачів суму боргу у розмірі 14871,65 грн., з яких 7875,00 грн. – тіло кредиту, 926,19 грн. – проценти, 6070,46 грн. – пені.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні відповідачі проти суми заборгованості не заперечували, проте письмово відзиву не надали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ :

15.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Руденко Світланою Володимирівною (Позичальник) був укладений договір кредиту № ДК 108-55 (а.с. 17-18).

Пунктом 2.1 зазначеного Договору встановлено, що Кредитор зобов’язується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 5000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 3 % на місяць, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по Договору (п. 3.1 Договору).

Позичальник зобов’язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 години 13.03.2009р. включно (п. 3.2 Договору).

Кредитор зобов’язується надати Позичальнику кредит в день підписання Договору шляхом видачі з каси Кредитора грошових коштів у розмірі, зазначеному в п. 2.1 договору (п. 4.1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2.3, п. 4.2.4 Договору, Позичальник зобов’язується сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 Договору, проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток № 1), який є невід’ємною частиною договору. Днем погашення кредиту та /або відсотків є день надходження грошових коштів до каси Кредитора або зарахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора..

За користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1 договору і до дати погашення кредиту Позичальник сплачує Кредиторові відсотки у розмірі 3 % на місяць від суми, вказаної в п. 2.1 Договору, що складають 312,85 грн. (п. 5.1 Договору).

Нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання Позичальником кредиту у касі Кредитора до дати, зазначеної в п. 3.2 Договору (п. 5.2 Договору).

Також, п. 6.1 договору передбачено, що виконання зобов’язання Позичальника за договором забезпечується договором поруки ДП 97 від 15.07.2008 р.., укладеним між кредитором і Євстаф’євою Мариною Валеріївною (Поручитель), а також усім майном та коштами, які належать позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Додатком № 1 до договору кредиту № ДК 105-55 сторони погодили графік сплати кредиту (а.с.18, на зворотному боці).

Останній платіж згідно вказаного графіку має бути здійснений позичальником 13.03.2009 р.

На виконання п. 4.1.1 Договору кредиту, позивачем було надано СПД Руденко С.В. кредит у розмірі 5000,00 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер № 115 від 15.07.2008р. (а.с.24).

28.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Руденко Світланою Володимирівною (Позичальник) був укладений договір кредиту № ДК 146-58с (а.с. 13-14).

Пунктом 2.1 зазначеного Договору встановлено, що Кредитор зобов’язується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 3000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 5,2 % на місяць, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по Договору (п. 3.1 Договору).

Позичальник зобов’язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 години 28.10.2008р. включно (п. 3.2 Договору).

Кредитор зобов’язується надати Позичальнику кредит в день підписання Договору шляхом видачі з каси Кредитора грошових коштів у розмірі, зазначеному в п. 2.1 договору (п. 4.1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2.3, п. 4.2.4 Договору, Позичальник зобов’язується сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 Договору, сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 Договору.

За користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1 договору і до дати погашення кредиту Позичальник сплачує Кредиторові відсотки у розмірі 5.2 % на місяць від суми, вказаної в п. 2.1 Договору, що складають 312,85 грн. (п. 5.1 Договору).

Нарахування відсотків здійснюється одноразово (п. 5.2 Договору).

Також, п. 6.1 договору передбачено, що виконання зобов’язання Позичальника за договором забезпечується договором поруки ДП 134 від 28.08.2008р., укладеним між кредитором і Євстаф’євою Мариною Валеріївною (Поручитель), а також усім майном та коштами, які належать позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

На виконання п. 4.1.1 Договору кредиту, позивачем було надано СПД Руденко С.В. кредит у розмірі 3000,00 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер № 159 від 28.08.2008р. (а.с.22).

Також, 03.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Руденко Світланою Володимирівною (Позичальник) був укладений договір кредиту № ДК 153-60с (а.с. 15-16).

Пунктом 2.1 зазначеного Договору встановлено, що Кредитор зобов’язується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 3000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 5,2 % на місяць, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по Договору (п. 3.1 Договору).

Позичальник зобов’язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 години 03.11.2008р. включно (п. 3.2 Договору).

Кредитор зобов’язується надати Позичальнику кредит в день підписання Договору шляхом видачі з каси Кредитора грошових коштів у розмірі, зазначеному в п. 2.1 договору (п. 4.1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2.3, п. 4.2.4 Договору, Позичальник зобов’язується сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 Договору, сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 Договору.

За користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1 договору і до дати погашення кредиту Позичальник сплачує Кредиторові відсотки у розмірі 5.2 % на місяць від суми, вказаної в п. 2.1 Договору, що складають 312,85 грн. (п. 5.1 Договору).

Нарахування відсотків здійснюється одноразово (п. 5.2 Договору).

Також, п. 6.1 договору передбачено, що виконання зобов’язання Позичальника за договором забезпечується договором поруки ДП 141 від 03.09.2008р., укладеним між кредитором і Євстаф’євою Мариною Валеріївною (Поручитель), а також усім майном та коштами, які належать позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

На виконання п. 4.1.1 Договору кредиту, позивачем було надано СПД Руденко С.В. кредит у розмірі 3000,00 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер № 167 від 03.09.2008р. (а.с.23).

Кредити та нараховані проценти на них згідно з договорами кредиту № ДК 156-58с від 28.08.2008 р., № ДК 153-60с від 03.09.2008 р. на загальну суму 6625,70 грн. відповідачем – СПД Руденко С.В. у строки, встановлені зазначеними договорами кредиту сплачені не були.

Відповідно до графіку сплати кредиту, перший платіж за договором кредиту № ДК 108-55 від 15.07.2008 р. у розмірі 773,00 грн., який складається з 625,00 грн. – тіла кредиту та 148,00 грн. – відсотків за кредитом, повинен бути проведений 15.08.2008р.

Як вбачається з прибуткових касових ордерів, доданих до матеріалів справи, СПД Руденко С.В. на виконання умов договору кредиту № ДК 108-55 від 15.07.2008 р. було сплачено 3125, 00 грн. в рахунок погашення тіла кредиту та 888,00 грн. в рахунок погашення процентів за користування кредитом. Проте сплати проводились без дотримання затвердженого графіку повернення кредиту.

Оплата тіла кредиту після закінчення терміну користування кредитом за договорами № ДК 156-58с від 28.08.2008 р., № ДК 153-60с від 03.09.2008 р., а також відсотків на нього, відповідачем взагалі не здійснювалась.

Таким чином СПД Руденко С.В. прочиняючи з листопада 2008 р. порушила вимоги додатку № 1 до договору кредиту ДК 108-55 від 15.07.2008 р., а також порушила умови договорів кредиту № ДК 156-58с від 28.08.2008 р., № ДК 153-60с від 03.09.2008 р. в частині своєчасності погашення наданих кредитів у повному обсязі, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» з позовом до суду про стягнення суми заборгованості та нарахування штрафних санкцій.

Крім того, виконання позичальником своїх обов’язків по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та пені були забезпечені договорами поруки № 97 від 15.07.2008 р., № 141 від 03.09.2008 р., № 134 від 28.08.2008 р., укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор) та Приватним підприємцем Євстаф’євою Мариною Валеріївною (а.с.19-21).

Згідно з умовами цих договорів поручитель зобов’язався у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов’язань по договорам кредиту К 108-55 від 15.07.2008 р., № ДК 156-58с від 28.08.2008 р., № ДК 153-60с від 03.09.2008 р., нести солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу за договорами кредиту К 108-55 від 15.07.2008 р., № ДК 156-58с від 28.08.2008 р., № ДК 153-60с від 03.09.2008 р. в сумі 5000,00 грн., 3000 грн. та 3000,00 грн. відповідно, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договорами кредиту, а також відшкодування збитків (п. 2.2 Договорів поруки).

На підставі викладеного, позивач просить суд із урахуванням збільшення позовних вимог стягнути солідарно з відповідачів 14871,65 грн., з яких 7875,00 грн. – заборгованість за кредитом, 926,19 грн. – заборгованість за відсотками, 6070,46 грн. – пені, посилаючись на порушення СПД Руденко С.В. умов договорів щодо своєчасного погашення кредитів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково у зв’язку з наступним.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Оскільки виконання позичальником своїх обов’язків по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та пені було забезпечено договорами поруки № 97 від 15.07.2008 р., № 141 від 03.09.2008 р., № 134 від 28.08.2008 р., укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор) та Приватним підприємцем Євстаф’євою Мариною Валеріївною, позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів солідарно.

Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з пунктів 2.2, 3.1 договорів поруки на поручителя та позичальника була покладена солідарна відповідальність за виконання зобов’язання, крім того, умовами договорів поруки передбачено, що Кредитор має право вимоги до Поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо.

Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Умовами договору поруки, зокрема п. 2.3, передбачено, що Поручителі приймають на себе зобов’язання, у випадку невиконання Позичальником зобов’язань за договором кредиту, здійснити виконання зобов’язання Позичальника в обсязі, заявленому Кредитором в письмовій вимозі, протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора про виконання зобов’язань. Виконання зобов’язань здійснюється Поручителем внесенням відповідної суми у касу або на поточний рахунок Кредитора.

На виконання зазначеного пункту договору, позивачем на адресу поручителя був відправлений лист № 45 від 09.02.2009 р. з вимогою погасити суму заборгованості за кредитами (а.с. 28).

Лист за № 43 від 09.02.2009 р. аналогічного змісту також був відправлений на адресу позичальника (а.с.29).

У судовому засіданні відповідач – СПД Євстаф’єва М.В. підтвердив отримання зазначеного листа, проте доказів сплати заборгованості за кредитом не надав, у той час як статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, пред’явлення ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» позову до солідарних боржників відповідає приписам чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів 7875,00 грн. тіла кредиту та 926,19 грн. відсотків за кредитом підлягають задоволенню у повному обсязі.

В пункті 7.1 Договору кредиту № ДК 108-55 від 15.07.2008 р. сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплати відсотків за користування кредитом, Кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов’язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а Позичальник зобов’язаний оплатити Кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,50 % від суми непогашення в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості. У разі несплати Позичальником заборгованості за одним простроченим платежем та виникнення заборгованості за наступним платежем (по оплаті кредиту та/або відсотків за користування кредитом), пеня за наступним простроченим платежем нараховується з першого робочого дня прострочення платежу.

Крім того, п. 7.1 Договорів кредиту № ДК 146-58с від 28.08.2008 р., № ДК 153-60с від 03.09.2008 р. сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, Кредитор, починаючи з першого робочого дня прострочення зобов’язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а Позичальник зобов’язаний оплатити Кредитору пеню (включаючи перші дів дні прострочення платежу) у розмірі 0,50 % від суми непогашення в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

Виходячи із вказаних положень договору позивачем заявлена до відшкодування сума пені із урахуванням збільшення розміру позовних вимог у сумі 6070,46 грн., у тому числі за договором № ДК 108-55 від 15.07.2008 р. у сумі 837, 50 грн. за період з 14.11.2008 р. по 07.04.2009 р., за договором № ДК 146-58с від 28.08.2008 р. у сумі 2666,16 грн. за період з 28.10.2008 р. по 07.04.2009 р., за договором № ДК 153-60с від 03.09.2008 р. у сумі 2566,80 грн. за період з 03.11.2008 р. по 07.04.2009 р.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договорами, а саме 0,50 % від суми непогашення в строк платежу за кожний день прострочення платежу .

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. N 107 розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р. становить 12 %, згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395 облікова ставка станом на 16.02.2009 р. залишена без змін - у розмірі 12 %.

Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню із урахуванням встановленої суми заборгованості відповідача та зменшенню:

За договором кредиту № ДК 108-55 від 15.07.2008 р. -

З 14.11.2008 р. по 11.12.2008 р. – 773,00 грн.(сума заборгованості) х 28 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 14,23 грн.

З 12.12.2008 р. по 12.12.2008 р. – 1546,00 грн. х 1 дн. х 24% / 365 = 1,01 грн.

З 13.12.2008 р. по 14.12.2008 р. – 569,00 грн. х 2 дн. х 24% / 365 = 0,75 грн.

З 15.12.2008 р. по 16.12.2008 р. – 1421,00 грн. х 2 дн. х 24% / 365 = 1,87 грн.

З 17.12.2008 р. по 18.12.2008 р. – 1371,00 грн. х 2 дн. х 24% / 365 = 1,80 грн.

З 19.12.2008 р. по 21.12.2008 р. – 1319,00 грн. х 3 дн. х 24% / 365 = 2,60 грн.

З 22.12.2008 р. по 29.12.2008 р. – 1269,00 грн. х 7 дн. х 24% / 365 = 5,84 грн.

З 29.12.2008 р. по 29.12.2008 р. – 1169,00 грн. х 1 дн. х 24% / 365 = 0,77 грн.

З 30.12.2008 р. по 04.01.2009 р. – 1119,00 грн. х 6 дн. х 24% / 365 = 4,41 грн.

З 05.01.2009 р. по 06.01.2009 р. – 1069,00 грн. х 2 дн. х 24% / 365 = 1,40 грн.

З 08.01.2009 р. по 08.01.2009 р. – 1019,00 грн. х 1 дн. х 24% / 365 = 0,67 грн.

З 09.01.2009 р. по 09.01.2009 р. – 969,00 грн. х 1 дн. х 24% / 365 = 0,64 грн.

З 12.01.2009 р. по 12.01.2009 р. – 819,00 грн. х 1 дн. х 24% / 365 = 0,54 грн.

З 13.01.2009 р. по 13.01.2009 р. – 719,00 грн. х 1 дн. х 24% / 365 = 0,47 грн.

З 15.01.2009 р. по 15.01.2009 р. – 419,00 грн. х 1 дн. х 24% / 365 = 0,28 грн.

З 16.01.2009 р. по 16.01.2009 р. – 1092,00 грн. х 1 дн. х 24% / 365 = 0,72 грн.

З 17.01.2009 р. по 13.02.2009 р. – 625,00 грн. х 27 дн. х 24% / 365 = 11,10 грн.

З 14.02.2009 р. по 13.03.2009 р. – 1398,00 грн. х 28 дн. х 24% / 365 = 25,74 грн.

З 14.03.2009 р. по 07.04.2009 р. – 2175,49 грн. х 25 дн. х 24% / 365 = 35,76 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені за договором кредиту № ДК 108-55 від 15.07.2008 р. у розмірі 110,60 грн.

За договором кредиту № ДК 146-58с від 28.08.2008 р. –

З 28.10.2008 р. по 07.04.2009 р. – 3312,85 грн.(сума заборгованості) х 161 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 350,70грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені за договором кредиту № ДК 146-58с від 28.08.2008 р. у розмірі 350,71 грн.

За договором кредиту № ДК 153-60с від 03.09.2008 р. –

З 03.11.2008 р. по 07.04.2009 р. – 3312,85 грн.(сума заборгованості) х 155 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 337,64грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені за договором кредиту № ДК 153-60с від 03.09.2008 р. у розмірі 337,64 грн.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується загальна сума пені за договорами кредиту у розмірі 798,95 грн., яка є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідачів.

У частині вимог щодо стягнення 5271,51 грн. пені у позові відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 09.04.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Руденко Світлани Володимирівни, (95050 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ростовська, 21, кв. 56; ідентифікаційний номер 2333816589), з Фізичної особи - підприємця Євстаф’євої Марини Валеріївни, (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Балаклавська, 97, кв. 3; 95044 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Залеська, 70-а, кв. 36; ідентифікаційний номер 2640217102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», (02099 м. Київ, вул.. Бориспільська, 9, корпус 90, кімн. 411; 95015 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Субхі, 4, оф. 40; ідентифікаційний код 34067398) 7875,00 грн. заборгованості за кредитом, 926,19 грн. – відсотків за користування кредитом, пеню у розмірі 798,95 грн., 96,18 грн. державного мита, 76,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 5271,51 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.