Ухвала суду № 34430234, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/12237/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника відповідача Шевченко М.А.

прокуратури Клюге Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 у справі №2а-0870/11624/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Запоріжжя, за участю прокуратури Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників відповідача та прокуратури, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб» (далі-ТОВ НВП «Техенергоснаб», позивач) до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Запоріжжя (далі-ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011 №0001582302 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 10039001,75грн., у тому числі 8046935,00грн. основного платежу та 1992066,75грн. штрафних (фінансових) санкцій; №000159232 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5015865,25грн., у тому числі 4025278,00грн. основного платежу та 990587,25грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ НВП «Техенергоснаб» 26.02.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 06.03.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 71, ст.ст.86, 133, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №3225/23-31044540 від 26.07.2011, складеного за результатом виїзної планової документальної перевірки ТОВ НВП «Техенергоснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 №0001582302 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 10039001,75грн., у тому числі 8046935,00грн. основного платежу та 1992066,75грн. штрафних (фінансових) санкцій; №000159232 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5015865,25грн., у тому числі 4025278,00грн. основного платежу та 990587,25грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем, зокрема п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5. п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Майбуд», ТОВ «Технолітбут», ТОВ «Екоінбуд Сервіс», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» як такими що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки контрагенти позивача не знаходяться за місцем реєстрації, у вказаних контрагентів відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій з поставки; позивачем не подано товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування придбаного товару.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. При цьому, суди виходили з того, що вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23.10.2012 по справі №0814/10122/2012 ОСОБА_3 - заступника директора ТОВ НВП «Техенергоснаб» визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, а місцезнаходження ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Технолітбут», ТОВ «Екоінбуд Сервіс» встановити неможливо. До того ж, у вказаних контрагентів відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення спірних господарських операцій.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат податкового кредиту.

Самого по собі факту відсутності об'єктивної можливості для виконання ТОВ «Анклав-Техно», ТОВ «Технолітбут», ТОВ «Екоінбуд Сервіс» робіт та поставки товарів за укладеними договорами в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за наявності первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару, послуг без врахування умов виконання договору. Так укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг постачальником. До того, ж слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування валових витрат та податкового кредиту. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені порушення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб» задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв