Ухвала суду № 34429018, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2013 р. м. Київ К-28914/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Логашкіна С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2010

у справі №2а-44804/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2009, позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000102302/0/23 від 17.04.2009, видане Кременчуцькою ОДПІ, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 56119 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

20.01.2009 позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області податкову декларацію з податку на додану вартість, де в розділі III «Розрахунки з бюджетом за звітний період» в рядку 25 (25.1) заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 3147125 грн., а також розрахунок бюджетного відшкодування за звітний період та заява про повернення суми бюджетного відшкодування на вищевказану суму.

Відповідачем з метою перевірки правильності, повноти та обґрунтованості задекларованого позивачем від'ємного значення ПДВ призначено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт № 1355/23-309/05763814 від 07.04.2009.

За висновками акта перевірки укладені позивачем контракти не містять визначення хто із сторін угоди повинен оплачувати послуги перевезення, у зв?язку з чим сплачений позивачем ПДВ за ставкою 20% у вартості залізничного тарифу на підлягає включенню до складу податкового кредиту та не бере участі у розрахунку бюджетного відшкодування.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.04.2009 № 0000102302/0/23, яким зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 56119 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є виробником вагонів і ним укладались контракти на поставку залізничних вагонів - платформ та комплектуючих частин із нерезидентами з країн СНД та Балтії, які є типовими для всіх споживачів продукції заводу.

За умовами контрактів продаж вагонів здійснюється позивачем на базових умовах поставки DAF кордон України та кордон нерезидента покупця (в кожному контракті визначено станцію поставки) згідно міжнародних правил Інкотермс-2000 та включає у себе вартість продукції, транспортні витрати до кордону, митні процедури, а також оформлення сертифікатів та інших необхідних документів.

Відповідно до правил DAF Інкотермс-2000, термін «поставка до кордону» означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном «кордон2 може розумітись будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту.

Статтею А Інкотермс-2000 (розділ DAF - поставка до кордону) визначено обов'язки продавця, зокрема, продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до пункту, якщо він названий, у місті поставки на кордоні (ст. А.3.-договір перевезення та страхування), надати товар у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки на кордоні, у встановлену дату або в межах узгодженого періоду (ст. А.4.), нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки (ст. А.5.), додатково до витрат, що випливають із ст. А.3. нести всі витрати пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності до ст. А.4., сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну до моменту здійснення його поставки (ст. А.6.).

Статтею Б Інкотермс -2000 (розділ DAF - поставка до кордону) визначено обов'язки покупця, зокрема, відповідно до ст. Б.3. встановлено, що покупець зобов'язань по договору перевезення не має.

Відповідно до п. 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством.

Згідно із пунктом 1.3 цих Правил остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Відповідно до пункту 1.5. Правил розрахунки за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. Платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій (включаючи відстань до державного кордону).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач, уклавши угоду із Статутним територіально - галузевим об'єднанням Південної залізниці № 9-16юр04758 від 18.01.2001, предметом якої є надання Залізницею Вантажовласнику (ВАТ «Крюківський вагонобудівельний завод») послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору), правомірно формував свій податковий кредит, з урахуванням витрат (залізничний тариф із ст. Крюків на Дніпрі до перетину кордону України та нерезидентів країн СНД та Балтії), пов'язаних з перевезенням вантажів (вагонів власного виробництва), які входять до складу контрактної вартості товару (вагонів та комплектуючих частин), що поставлявся нерезидентам країн СНД та Балтії, згідно укладених контрактів.

Фактична сплата послуг Залізниці на виконання вищезазначеного договору, з урахуванням ПДВ за ставкою 20%, була проведена в повному обсязі позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, та матеріалами перевірки відповідача.

У зв?язку з чим формування позивачем податкового кредиту за даними операціями здійснено з дотриманням вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, та ґрунтуються на запереченнях відповідача, яким надавалась оцінка судами під час розгляду справи.

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що акти приймання-передачі, на які посилається відповідач як на момент переходу права власності на експортний товар, що складались на станції Крюків на Дніпрі, підписувались уповноваженими представниками сторін на виконання пункту 6.1 Контрактів та були лише підставою для відвантаження товару, прийнятого покупцем по якості та комплектності, оскільки п. 6 контрактів визначено умови передачі та приймання продукції, а п. 6.1 встановлено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється покупцем на території продавця уповноваженими представниками сторін з оформленням акту приймання-передачі та є підставою для відвантаження товару.

Відповідні акти передачі - приймання прав власності та акти передачі (приймання) продукції складались на виконання умов контрактів із зазначенням станції прикордонного переходу кордону України, які визначені в кожному контракті (місця складення акту), що підтверджено відповідними письмовими доказами та залізничними накладними із відповідними відбитками штемпелів станцій прикордонного переходу кордону України про перетин товаром кордону.

За таких обставин судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун