Ухвала суду № 34428932, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/13531/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011

у справі № 2а-6985/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Зенал"

до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Зенал" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень: №0003532300/0 від 15.02.2010; №0003532300/1 від 23.04.2010.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2010 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на землю за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 та складено акт №132/23/22479121 від 01.02.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0003532300/0 від 15.02.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання плата за землю у розмірі 58013, 97 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення - рішення без змін та прийняте податкове повідомлення - рішення №0003532300/1 від 23.04.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України „Про плату за землю", в результаті чого занижено суму земельного податку у розмірі 58013, 97 грн., оскільки згідно отриманої відповіді нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 4733413, 09 грн. з урахуванням добутку коефіцієнтів індексації 1.18.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач самостійно, на підставі визначеної в договорі купівлі -продажу грошовій оцінці сплачував земельний податок.

Відповідач направив запит до відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області та отримав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.05.2010 наданий Відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, згідно якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 1290614, 88 грн.

Правові засади оплати за використання землі встановлені Законом України „Про плату за землю", статтею 2 якого визначено, що використання землі в України є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю відповідно до ст. 5 вказаного Закону є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Судами попередніх інстанцій досліджено витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.05.2010 наданий Відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1290614, 88 грн.

Судова колегія вважає, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що законною підставою для сплати земельного податку є данні державного земельного кадастру відповідно до ст. 7 Закону України „Про плату за землю".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 у справі № 2а-6985/10/1570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 у справі № 2а-6985/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко