Ухвала суду № 34428630, 09.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1356/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги заявник мотивував тим, що установа, в якій працює позивач знаходиться на території смт. Чечельник, яка, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991р. № 106, відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Відтак на думку позивача, в порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області доплата до заробітної плати проводиться в значно менших розмірах, ніж передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 27.05.2013 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив про відсутність бюджетного фінансування, водночас здійснення видатків у сумі, що перевищують встановлені бюджетні призначення, тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 26.08.2008 р. по даний час працює в управлінні праці та соціального захисту Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області на посаді державного соціального інспектора, а також отримує пенсію по інвалідності, тобто являється працюючим пенсіонером. При цьому, ОСОБА_2, відповідно до посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_1, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, зареєстрована та постійно проживає у смт. Чечельник Вінницької області.

В свою чергу, управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області знаходиться на території смт.Чечельник, яка, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991р. № 106 та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначенні та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", (в редакції Закону до 31.12.2007р.) встановлено, що зарплата працюючим на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме, у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Згідно зі ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010р." мінімальний розмір заробітної плати в 2010 році становив у місячному розмірі: з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Щомісячна доплата до зарплати відповідачем виплачувалась і виплачується в неповному обсязі на підставі Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі - Постанова Уряду), хоча за Законом обмежена бути не може.

В свою чергу порядок нарахування і виплати вказаної доплати встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Відповідно до п.5 Порядку соціальні виплати, доплати (види допомоги), зокрема доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.

Пунктом 6 цього ж Порядку встановлено, що підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінпраці, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера.

До 25 числа місяця, за який здійснюються нарахування, підприємства подають до управління праці документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Міністерством праці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

У розрізі наведених правових положень колегія суддів зауважує, що апелянт, як роботодавець, зобов'язаний керуватись чинним Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як правовим актом, який має вищу юридичну силу, на що вказує ч. 4 ст. 9 КАС України і не допускати зменшення виплат, порушуючи права позивача та здійснити нарахування та виплату відповідно чинного Закону.

На думку судової колегії, управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області проводячи розрахунки на компенсаційні виплати в розмірі 5,20 гривень та керуючись постановою КМУ № 836, а не нормами чинного закону, свідомо не реагував на порушення закону, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, де органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, своїми діями управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області допустив звуження змісту, обсягу, прав та свобод позивача, передбачених ст. 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Водночас, надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта - управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності в управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату передбачену ст. 39 Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.