Ухвала суду № 34428397, 09.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1345/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації, Чечельницького районного центру зайнятості про визнання неправомірною відмови та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області, Чечельницького районного центру зайнятості про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити дії.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 27.05.2013 року вказаний позов задовольнив частково, а саме зобов'язав Чечельницький РЦЗ провести розрахунок та виплату щомісячної доплати до заробітної плати позивачу за роботу на території зони посиленого радіологічного контролю згідно ч. 1, ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26.10.2010 р. до припинення права на такі виплати з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем - УПСЗН Чечельницької РДА подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив про відсутність бюджетного фінансування, водночас здійснення видатків у сумі, що перевищують встановлені бюджетні призначення, тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає у смт. Чечельник Вінницької області (а. с. 5 на звороті).

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 23 липня 1991р. № 106 (розділ 4 Додатку №1 - Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи) смт. Чечельник Вінницької області віднесено до населеного пункту, яке розташоване у зоні посиленого радіологічного контролю. Позивач з травня 2008 року працює в Чечельницькому районному центрі зайнятості.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та частково задовольняючи позов, виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з матеріалами справи, Чечельницький РЦЗ виплачує позивачу доплату до заробітної плати не у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а згідно Постанови Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", про що свідчать розрахункові листи щодо нарахування ОСОБА_2 доплати за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Фактично виплачені позивачу суми доплати є набагато меншими від сум, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В свою чергу порядок нарахування і виплати вказаної доплати встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Відповідно до п.5 Порядку соціальні виплати, доплати (види допомоги), зокрема доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.

Пунктом 6 цього ж Порядку встановлено, що підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінпраці, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера.

До 25 числа місяця, за який здійснюються нарахування, підприємства подають до управління праці документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Міністерством праці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

У розрізі наведених правових норм встановлено, що спірні правовідносини виникають безпосередньо між набувачем соціальної допомоги та роботодавцем, тобто Чечельницький РЦЗ, як роботодавець, зобов'язаний був керуватись чинним Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як правовим актом, який має вищу юридичну силу, на що вказує ч. 4 ст. 9 КАС України і не допускати зменшення виплат, порушуючи права позивача та здійснити нарахування та виплату відповідно чинного Закону.

Відтак, оскільки Чечельницький РЦЗ проводив розрахунки на компенсаційні виплати в розмірі 5,20 гривень, тобто знаючи, що керується постановою КМУ №836, а не нормами чинного закону, останній свідомо не реагував на порушення закону, всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України де органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Своїми діями відповідач 2 допустив звуження змісту, обсягу, прав та свобод позивача, передбачених ст. 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зауважує, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Вихідним критерієм нарахування доплати, визначеної статтею 39 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є мінімальна заробітна плата.

Водночас, надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта - управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності в управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату передбачену ст. 39 Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Драчук Т. О.