Ухвала суду № 34428330, 23.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2259/13-а

23.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 13.05.13 у справі № 801/2259/13-а

за позовом Приватного підприємства фірми "Кримтехносервіс" (вул. Виноградна, 7,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.13 позовні вимоги Приватного підприємства фірми "Кримтехносервіс" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби від 03.12.2012 р. №0012321503 06.09.2012 № 0003831503

Стягнуто з Державного бюджету України 2034,97 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на користь фізичної особи-підприємця Приватного підприємства фірма "Кримтехносервіс".

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 10.08.2012 року ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП фірми "Кримтехносервіс" з питань достовірності визначення показників декларації з плати за землю (земельний податок) за період з 10.08.2009 року по 31.07.2012 року.

За результатами перевірки складений акт № 387/15-3/25136321 від 20.08.2012 року, яким виявлені порушення позивачем п. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 ПКУ, при визначенні показників податкової декларації з плати за землю.

В ході цієї перевірки було встановлено з листа прокуратури м. Алушта від 20.02.2012 року, що рішенням Ізобільненської сільської Ради від 29.05.2009 року № 57/39 передано в оренду ПП фірми "Кримтехносервіс" земельну ділянку площею 0,7531 га, що розташована за адресою: с. Нижня Кутузовка, вул. Леніна, буд. 123, для функціонування виробничої бази. Також у листі прокуратури м. Алушти відображено, що земельна ділянка для функціонування виробничої бази ПП фірми "Кримтехносервіс" використовується. Таким чином, ПП фірма "Кримтехносервіс" є землекористувачем даної земельної ділянки.

У зв'язку з тим, що Ізобільненською сільською Радою не складено договір оренди з ПП фірми "Кримтехносервіс", землекористувач, згідно податкового законодавства, повинен нараховувати та сплачувати до бюджету відповідної міської Ради земельний податок за використовувану земельну ділянку.

Разом з тим, ПП фірми "Кримтехносервіс" до ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС у податковій декларації з плати за землю (земельний податок) на 2009-2012 рік нараховано земельного податку за земельну ділянку площею 0,07339 га, без урахування використаної прибудинкової території.

Згідно листа відділу Держкомзему від 01.03.2012 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,7531 га складає:

у 2009 році - 2970151,09 гривень;

у 2010 році - 3145397,46 гривень;

у 2011 році - 3145397,46 гривень,

у 2012 році - 3145397,46 грн.

Таким чином, податкові зобов'язання позивача, виходячи з 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки складають:

з 10.08.2009 року по 31.12.2009 рік - 31453,97 гривень;

з 01.01.2012 року по 31.07.2012 року - 15726,98 грн.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у м. Алушті були винесені податкові повідомлення - рішення :

- від 03.12.2012 р. №0012321503, яким ПП фірми "Кримтехносервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 101 015,48 гривень, з яких 83650,45 гривень - основний платіж та 17365,03 гривень - штрафні санкції

- від 06.09.2012 № 0003831503, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 104 605,18 гривень, з яких 83684,14 гривень - основний платіж та 20921,04 гривень - штрафні санкції

Позивачем зазначено, що рішення прийняте відповідачем безпідставно, оскільки договір оренди земельної ділянки, щодо якої їм нарахований земельний податок, з ними до цього часу не укладений, земельна ділянка відповідно до діючого законодавства їм в користування не передавалась.

Судом встановлено, що 11 січня 2008 року між Алуштинською міською радою АРК та ПП фірмою "Кримтехносервіс" укладено договір купівлі-продажу комунального майна шляхом викупу, а саме будівель і споруд промбази, розташованих за адресою: м. Алушта, с. Н.Кутузовка, вул. Леніна, буд. 132. Дата прийняття рішенні про реєстрацію права власності - 24.01.2008 року.

Таким чином, ПП фірми "Кримтехносервіс" є власником будівель та споруд промбази, розташованих в м. Алушта, вул. Леніна, буд. 123.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 11.01.2008 року, загальна площа вказаних будівель та споруд становить 0,07339 га.

Рішенням 57-ї сесії 5-го скликання Ізобільненської сільської Ради № 57/39 від 29.05.2009 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП фірми "Кримтехносервіс" для функціонування промбази, розташованої в м. Алушта, с. Нижня Кутузовка, вул. Леніна, 123 та земельна ділянка площею 0,7531 га для розміщення промбази передана ПП фірми "Кримтехносервіс" в оренду строком на 49 років.

Договір оренди вказаної земельної ділянки між ПП фірми "Кримтехносервіс" та Ізобільненською сільською Радою, на підставі рішення № 57/39 від 29.05.2009 року, до цього часу не укладений.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем до правовідносин, які виникли у 2009- 2012 роках застосовані норми Податкового Кодексу України, якій на той момент не був діючим.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатись згідно з нормативно - правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень - рішень.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що Податковий Кодекс України - набув чинності 01 січня 2011 року, а тому позивач не повинен був та не міг дотримуватись врегульованих ним норм податкового законодавства до набрання цим Кодексом чинності.

До 01 січня 2011 року розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку було врегульовано Законом України "Про плату за землю".

Відповідно до ст. 2 цього Закону, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону).

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що порушень з боку позивача норм податкового законодавства, діючого з 2009 - 2012 роках, відповідачем в ході проведення перевірки встановлено не було, дії ПП фірми "Кримтехносервіс" з врахуванням чинного на час їх вчинення законодавства відповідачем не кваліфіковані, а тому застосування до позивача відповідальності за відсутністю належного визначення складу порушення є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Матеріалами справи підтверджується, що договір оренди земельної ділянки площею 0,7531 га за адресою: с. Нижня Кутузовка, вул. Леніна, буд. 123 ПП фірмою "Кримтехносервіс" на підставі рішення Ізобільненської сільської Ради № 57/39 від 29.05.2009 року не укладався, державну реєстрацію не проходив, а отже у позивача не виникло права користування зазначеною ділянкою.

ПП фірми "Кримтехносервіс" було подано до ДПІ у м. Алушті податкові декларації з плати за землю (земельний податок) на 2009-2012 р.р., якими самостійно визначено до сплати земельний податок на загальну суму 11690,73 гривень виходячи з розміру земельної ділянки, - 0,07339 га, яка фактично знаходиться під будівлями та спорудами виробничої бази, що перебуває у власності позивача.

Відповідач, здійснюючи перевірку позивача зазначив, що позивачем у податковій декларації з 2009-2012 рік нараховано земельного податку без урахування використаної прибудинковою території, чим порушено п. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України та занижено зобов'язання на 11126,57 гривень.

Як встановлено п. 274.1 ст. 274 Податкового Кодексу України (в редакції на час подачі позивачем податкової декларації), ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового Кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України, податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, ПП фірмою "Кримтехносервіс" за період, що перевірявся, нараховано та сплачено до бюджету земельного податку у наступних розмірах: з 10.08.2009 року до 31.12.2009 року у сумі 564,16 грн. за 2010 рік у сумі 1479,54 грн, за 2011 рік у сумі 3065,21 грн, з 01.01.2012 по 31.07.2012 року 1532,6 грн.

Щодо використаної прибудинкової території, слід зазначити наступне.

Поняття прибудинкової території визначено Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово - комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року. Відповідно до цих Правил, прибудинкова територія це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Земельного Кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин), розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Межування земель визначається як комплекс робіт зі встановленням або відновленням в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок власників і землекористувачів із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка, тобто розмежування земель вимагає спеціальних знань, а також повноважень по проведенню зазначеного комплексу робіт (ст. 1 Закону України "Про землеустрій").

У статтях 25, 26 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою по впорядкуванню існуючих землеволодінь і землекористувань є видом документації по землеустрою; розробниками цієї документації є юридичні і фізичні особи, які одержали ліцензії на проведення робіт по землеустрою.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що для встановлення меж земельної ділянки, в тому числі прибудинкової території, встановлений особливий порядок, визначені спеціальні суб'єкти, що мають право на виконання даного виду робіт.

В обґрунтування висновків відповідач посилається на те, що позивач за 2009- 2012 р.р. сплачував земельний податок без врахування прибудинкової території -0,07339 га, загальний розмір якої складає 0,7531 га.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що перехід права власності на будівлі та споруди станції техобслуговування загальною площею 0,7531 до позивача відбувся на підставі договору купівлі-продажу, разом з тим, належних та допустимих доказів, що в користуванні їх попереднього власника знаходилась прибудинкова територія цієї бази, наявності встановлених меж цієї прибудинкової території відповідно до діючого законодавства, відповідачем, в порядку ст.71 КАС України не надано.

На підставі викладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач за 2009рік -2012рік належним чином декларував свої податкові зобов'язання з земельного податку, виходячи з розміру земельної ділянки, яка перебуває в його фактичному використанні, а отже податкові повідомлення - рішення від 03.12.2012 р. №0012321503 06.09.2012 № 0003831503 є протиправними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.13 у справі № 801/2259/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва