Ухвала суду № 34427465, 24.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2610/14514/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Волокітіна Н.Б. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Губська О.А., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Київської міської ради,Головного управління казначейської служби України в м.Києві про визнання протиправними дій органу місцевого самоврядування, які полягають у втручанні в діяльність суду -

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просили визнати протиправними дії Київської міської ради щодо втручання в діяльність Шевченківського районного суду м. Києва у формі прохань, тиску, вказівок. Крім того вимагали відшкодування з Державного бюджету сум завданої відповідачем внаслідок протиправних дій моральної шкоди.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27.02.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм ч.2 ст.71 КАС України, просять оскаржувану постанову скасувати та задовольнити позовні вимоги.

На розгляд справи в апеляційному порядку сторони, належним чином повідомлені не з'явилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для з'ясування всіх обставин, вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.

В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва під головуванням судді Волошина В.О. розглядалася цивільна справа № 2-10/10 (номер справи станом на 2010 рік) за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_3 в своїх інтересах та неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Київської міської ради, КМДА, ГУЗР (КМДА), 3-ті особи з самостійними вимогами ОСОБА_5, ОСОБА_6, 3-тя особа без самостійних вимог ТОВ «Укртуртранс» про зобов'язання вчинити дії.

Позивачі, вважаючи, що з боку представника Київської міської ради в цивільній справі вчинялися дії, спрямовані на втручання в діяльність суду по здійсненню судочинства в справі, просять визнати такі дії протиправними.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що під час розгляду цивільної справи представником відповідача 07.04.2010р. подано до суду заяву про скасування арешту земельної ділянки який був накладений ухвалою суду від 05.10.2005 р..

Крім того, в кінці липня 2009 року представником КМР подавалися до Апеляційного суду м. Києва заява про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали судді Шевченківського районного суду м Києві від 05.10.2005 р., якою накладено арешт на вказану земельну ділянку, та апеляційна скарга. У зв'язку із цим головуючий суддя по даній справі ОСОБА_7 двічі супровідними листами надсилав цивільну справу № 2-19/09 (№ 2-10/10) до Апеляційного суду м. Києва. Оскільки наступне судове засідання по розгляду даної справи було призначено на 19.01.2010 року, позивачі вважають, що в такий спосіб відповідач схиляв суд до не розгляду даної справи.

Про затягування справи, на думку позивачів також свідчить те, що відповідач КМР через свого представника в суді підбурював засновників та керівництво ТОВ «Укртуртранс» до протиправних рішень та дій. Зокрема, суд в особі судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О., відмовляючи у задоволенні клопотання представника Київської міської ради щодо скасування арешту спірної земельної ділянки, яка до 11.07.2005 р. була зарезервована за ТОВ «Укртуртранс», між тим оголосив в судовому засіданні 07.04.2010 року клопотання ТОВ «Укртуртранс» про вступ у справу № 2-10/10 в якості 3-ї особи без самостійних вимог, і при цьому не надав позивачу для ознайомлення дане клопотання та документи, які підтверджують правоздатність цієї юридичної особи.

Таким чином, позивачі вважають, що затягування у будь-який спосіб розгляду справи по суті, задоволення неіснуючих на їх думку клопотань третіх осіб - є діями Київської міської ради, інтереси якої у суді представляє відповідний представник, що містять ознаки втручання в судочинство шляхом тиску на суд та містять вказівку на рішення, що має бути винесено судом як щодо зняття арешту з земельної ділянки, так і щодо розгляду справи по суті.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не було надано суду жодних доказів щодо будь-якого втручання представників Київської міської ради або її посадових осіб в діяльність Шевченківського районного суду м. Києва під час розгляду цивільної справи № 2-10/10 та безпосередньо здійснення впливу на головуючого суддю по розгляду даної справи ОСОБА_7 Крім того, судом під час розгляду даної адміністративної справи не було встановлено наявність відповідних рішень (постанов, вироків, ухвал), якими було встановлено наявність будь-яких протиправних дій з боку Київської міської ради (її представників та посадових осіб) під час розгляду цивільної справи № 2-10/10, зокрема щодо втручання в діяльність Шевченківського районного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна людина, при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (частини перша, друга статті 126, частина перша статті 129 Основного Закону України). Вказані положення означають, зокрема, що «незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, не пов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею»

Частинами першою, третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон про судоустрій) гарантовано самостійність судів у здійсненні правосуддя, їх незалежність від будь-якого незаконного впливу, встановлено заборону втручатися у відправлення правосуддя та впливати на суд або суддів у будь-який спосіб.

Звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом.

Зокрема, згідно з вимогами ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України ( 2004р.) особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.

Відповідно до ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України , крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

З правового аналізу зазначених правових норм випливає, що звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

Як вбачається матеріалів справи, позивачами оскаржуються, як неправомірні дії, що вчинялися відповідачем (його представником) в межах процесуальних прав та обов'язків сторони в цивільній справі, а саме : подання клопотань, апеляційне оскарження судових рішень тощо. Крім того, позивачі відносять до неправомірних дій відповідача дії, які вчинювалися в межах процесуальних прав та обов'язків іншими учасниками процесу - ТОВ «Укртуртранс», а також дії безпосередньо суду по розгляду цивільної справи ( визначення дат судових засідань, визначення учасників процесу тощо). При цьому, позивачами не надано доказів того, що ці дії ініційовані саме відповідачем.

Позивачами не наведено, а судом не встановлено обставин, які б вказували на здійснення відповідачем впливу на суд у формі прохань, тиску, вказівок як під час розгляду справи так і поза межами судового розгляду, а так само і обставин, які б вказували що в питаннях розгляду вказаної цивільної справи суддя не був незалежним та безстороннім від впливу відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог позивачів щодо визнання неправомірними дій відповідача. Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від зазначених позовних вимог, то і вони також не підлягають до задоволення.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не піддавав аналізу на предмет законності та обґрунтованості процесуальні дії та рішення судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. щодо розгляду вказаної вище цивільної справи, оскільки законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Аналогічної позиції викладена Консультативною радою європейських суддів в пункті 57 Висновку № 11 (2008), в якій до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслюється, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 27.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст постанови складено 28.10.2013р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.