Постанова № 34425536, 25.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2013 року 10:00 № 826/14936/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Шрамко Ю.Т. та Саніна Б.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної виконавчої служби України провизнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної виконавчої служби України (надалі - відповідач), в якому просить (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 03.10.2013 року):

- визнати протиправними дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2, який порушив встановленні строки винесення постанови за результатами розгляду скарги у виконавчому провадженні та який відмовив у скарзі від 08.08.2013 року на себе самого, незаконно присвоївши собі функції голови Державної виконавчої служби України;

- визнати незаконною та скасувати постанову ОСОБА_2 від 10.09.2013 року, якою відмовлено у скасуванні постанови державного виконавця від 12.06.2013 року про закінчення провадження за невиконаним судовим рішенням та у скарзі від 08.08.2013 року на дії ОСОБА_2;

- зобов'язати ОСОБА_2 розглянути скаргу на постанову державного виконавця від 12.06.2013 року у відповідності з діючим законодавством.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні 21.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає протиправними дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2, щодо неналежної відповіді на скарги ОСОБА_1, яка оформлена постановою від 10.09.2013 року.

У судове засідання 21.10.2013 року з'явився позивач, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотань про перенесення судового засідання або про розгляд справи без його участі від відповідача не надходило.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, в тому числі враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.

У зв'язку із ненаданням відповідачем витребуваних ухвалою суду від 09.10.2013 року матеріалів виконавчого провадження та скарг ОСОБА_1, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2013 року від відповідача повторно витребувано дані матеріали.

На виконання вимог ухвали суду від 21.10.2013 року представником відповідача через канцелярію суду подано витребувані матеріали (вх. №03-4/72615/13 від 22.10.2013 року).

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зі скаргою від 02.07.2013 року, що відповідно до штампу вхідної кореспонденції на копії вказаної скарги, наявної у матеріалах справи, надійшла до Державної виконавчої служби України 02.07.2013 року за вх.№Н-9267 (надалі - скарга від 02.07.2013 року).

У скарзі від 02.07.2013 року позивач просив визнати дії державного виконавця Попіва Р.І. з винесення постанови від 12.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження неправомірними, а дану постанову скасувати; зобов'язати державного виконавця поновити виконавче провадження, витребувавши у боржника розглянути скаргу від 29.12.2011 року та надати відповідь по суті у повному обсязі; винести у встановлені законом строки відповідний процесуальний документ.

Надалі, ОСОБА_1 звернувся до Голови Державної виконавчої служби України зі скаргою від 08.08.2013 року, що відповідно до штампу вхідної кореспонденції на копії вказаної скарги, наявної у матеріалах справи, надійшла до Державної виконавчої служби України 08.08.2013 року за вх.№Н-11569 (надалі - скарга від 08.08.2013 року), в якій позивач просив визнати неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 щодо неналежного та несвоєчасного розгляду скарги від 02.07.2013 року та зобов'язати ОСОБА_2 винести за її розглядом мотивовану постанову, вказавши на недопустимість халатного відношення до своїх обов'язків.

За результатами розгляду скарг позивача від 02.07.2013 року та 08.08.2013 року начальником відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 винесено постанову ВП 38409333 про відмову у задоволенні скарги від 10.09.2013 року, якою відмовлено у задоволенні скарг ОСОБА_1 від 02.07.2013 року та 08.08.2013 року на постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.06.2013 року ВП 38409333 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2013 року №2а-8322/12/2670 про визнання протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо неповного та не всебічного розгляду скарги ОСОБА_1 від 29.12.2011 року; зобов'язання Державної виконавчої служби України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 29.12.2011 року та надати відповідь по суті звернення.

Вважаючи неналежним розгляд власних скарг, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (надалі - Закон №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 82 Закону №606 врегульовано питання оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Так, ч. 1 ст. 82 Закону №606 передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ч. 3 ст. 82 Закону №606).

При цьому, скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» (ч. 8 ст. 82 Закону №606).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Голови Державної виконавчої служби України зі скаргою від 08.08.2013 року, що надійшла до Державної виконавчої служби України 08.08.2013 року, в якій позивач просив визнати неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 щодо неналежного та несвоєчасного розгляду скарги від 02.07.2013 року та зобов'язати ОСОБА_2 винести за її розглядом мотивовану постанову, вказавши на недопустимість халатного відношення до своїх обов'язків.

Разом з тим, відповідь на вказану скаргу надано начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2, оформленої постановою від 10.09.2013 року.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що скарга позивача від 08.08.2013 року направлялася Голові Державної виконавчої служби України, проте відповідь на дану скаргу була надана начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2, дії якого і оскаржувалися позивачем.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем у скарзі від 08.08.2013 року оскаржувалися дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 суд дійшов висновку, що у начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2. були відсутні підстави для розгляду скарги від 08.08.2013 року.

Враховуючи викладене, твердження позивача про протиправність дій начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2, який порушив встановленні строки винесення постанови за результатами розгляду скарги від 08.08.2013 року суд вважає передчасними, оскільки як встановлено судом вище, ОСОБА_2 взагалі не мав підстав для розгляду даної скарги.

Водночас, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд, зокрема, визнати незаконною та скасувати постанову ОСОБА_2 від 10.09.2013 року, якою відмовлено у скасуванні постанови державного виконавця від 12.06.2013 року про закінчення провадження за невиконаним судовим рішенням та у скарзі від 08.08.2013 року на дії ОСОБА_2

Враховуючи той факт, що, як встановлено судом вище, у начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 були відсутні підстави для розгляду скарги від 08.08.2013 року, оскільки остання адресована Голові Державної виконавчої служби України, суд дійшов висновку про скасування постанови ВП 38409333 про відмову у задоволенні скарги від 10.09.2013 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 08.08.2013 року.

Зі змісту оскаржуваної постанови також вбачається, що позивачу відмовлено у скасуванні постанови від 12.06.2013 року ВП 38409333, проте суд не дає оцінки обґрунтованості або необґрунтованості висновку, викладеного в оскаржуваній постанові від 10.09.2013 року щодо відсутності підстав для скасування постанови від 12.06.2013 року, оскільки позивач, скориставшись наданим йому приписами ч. 1 ст. 82 Закону №606 правом досудового порядку вирішення спору, не позбавлений можливості звернення з вказаними вимогами у встановленому законом порядку до суду з урахуванням того, що у даній адміністративній справі відсутня позовна вимога про скасування постанови від 12.06.2013 року.

На підставі викладеного вище, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 розглянути скаргу на постанову державного виконавця від 12.06.2013 року у відповідності з діючим законодавством у зв'язку з тим, що дана скарга вже розглянута та оформлена постановою ВП 38409333 про відмову у задоволенні скарги від 10.09.2013 року (в частині, що не скасована даним рішенням).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 08.08.2013 року та скасування постанови ВП 38409333 про відмову у задоволенні скарги від 10.09.2013 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 08.08.2013 року. В решті позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 08.08.2013 року.

3. Скасувати постанову Державної виконавчої служби України ВП 38409333 про відмову у задоволенні скарги від 10.09.2013 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 08.08.2013 року.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді Б.В. Санін

Ю.Т. Шрамко