Постанова № 34425294, 23.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року 810/5114/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Ігнатку Ю.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства "Вікінг"

до

Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

7">про>

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство "Вікінг" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 №0001942201 та №0001952201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит і валові витрати, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошове зобов’язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення. За поясненнями відповідача правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Тесей ЛТД", ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагенти позивача здійснювали надання послуг без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту та формування валових витрат. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовою особою ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Ю.О.Електронікс-1", ТОВ "Тесей ЛТД" за період з 01.08.2012 по 30.11.2012.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №429/22-00/30207208 від 30.04.2013 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Ю.О.Електронікс-1", ТОВ "Тесей ЛТД" є нікчемними і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

З урахуванням чого, у ході перевірки встановлено порушення позивачем положень п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.6 ст. 198, ст. 200, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні суми податку на додану вартість у розмірі 74347,67 грн. та суми податку на прибуток у розмірі 78065,05 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача матеріалів перевірок його контрагентів, а саме: Актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11.03.2013 №685/22-90/32799525 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2012 по 30.11.2012", від 27.03.2013 №817/22-90/32799525 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2011 по 30.11.2012" та від 12.03.2013 №694/2220/37818657 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тесей ЛТД" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2012 по 30.11.2012".

Як вбачається зі змісту вищенаведених актів перевірок, податковими органами встановлено відсутність ТОВ "Ю.О.Електронікс-1", ТОВ "Тесей ЛТД" за юридичними адресами та ненадання документів до перевірки.

Водночас перевіряючий, дослідивши податкову звітність контрагентів та інформацію з наявних у податковій інспекції баз даних АІС "Реєстр платників податків", АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ "Бест-Звіт", АРМ "ТАХ", АРМ "Аудит", АС "Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України", дійшов висновку про неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій через відсутність персоналу, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій.

Відтак, податковим органом встановлено відсутність у контрагентів позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України.

За висновками перевіряючого, ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" та ТОВ "Тесей ЛТД" здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, шляхом проведення безтоварних операцій та конвертації коштів, а отже усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0001942201, за яким позивачу нараховано грошове зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 111522 грн. (за основним платежем - 74348 грн., за штрафними санкціями - 37174 грн.) та від 31.05.2013 №0001952201, за яким позивачу нараховано грошове зобов’язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 117099 грн. (за основним платежем - 78066 грн., за штрафними санкціями - 39033 грн.).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Головного управління Міндоходів у Київській області з відповідною скаргою. За наслідками адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення , а рішення відповідача - без змін.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Зокрема, абзацом "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу встановлено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування включаються витрати на збут, зокрема витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Крім того, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати платника податку на проведення реклами (п.п.140.1.5 п.140.1 ст. 140 Кодексу).

Виходячи з викладеного вище, витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог пункту 138.2 статті 138 Кодексу.

Згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Із системного аналізу положень статей 198-201 Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв’язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов’язкові реквізити).

Відтак, відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, оскільки господарська операція має бути фактично здійснена, а первинні документи мають відображати її реальність, що і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції, які підтверджуються, зокрема, належним чином оформленими первинно-бухгалтерськими документами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Відтак, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

З метою всебічного і повного з’ясування обставин справи судом досліджено надані позивачем докази на підтвердження факту надання послуг за спірними угодами.

Щодо взаємовідносин із ТОВ "Тесей ЛТД" судом встановлено наступне:

Протягом серпня-листопада 2012 року між позивачем та ТОВ "Тесей ЛТД" було укладено ряд договорів про надання послуг, а саме:

Договір від 01.08.2012 №1 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами. За умовами договору Виконавець (ТОВ "Тесей ЛТД") виконує послуги з розміщення й обслуговування рекламних матеріалів Замовника (ДП "Вікінг") на рекламоносіях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми (прописаної в актах резервування). Факт отримання послуг підтверджується актом прийому-передачі послуг із зазначенням місця і строків розміщення рекламних матеріалів (пункт 3 вказаного договору).

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано Акти здачі-прийняття наданих послуг № 1-000, №1-001, №1-002, згідно яких загальна вартість робіт становить 91000 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Тесей ЛТД" виписано на адресу позивача податкові накладні від 31.08.2012 №1138 на загальну суму 30000 грн. (в т.ч. ПДВ - 5000 грн.), від 12.09.2012 №339 на загальну суму 36000 грн. (в т.ч. ПДВ - 6000 грн.) та від 29.10.2012 №941 на загальну суму 25000 грн. (в т.ч. ПДВ - 25000 грн.).

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.08.2012 №473, від 11.09.2012 №514, від 29.10.2012 №595.

Договір від 01.08.2012 №2 про надання рекламних послуг. За умовами договору Замовник (ДП "Вікінг") дає завдання Виконавцю (ТОВ "Тесей ЛТД"), а Виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та відповідно до завдання Замовника надати за плату Замовникові рекламні послуги в баннерообміній мережі. Факт отримання послуг підтверджується відповідним Актом.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано Акти здачі-прийняття наданих послуг №2-000, №2-001, №2-002, згідно яких загальна вартість робіт становить 48000 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Тесей ЛТД" виписано на адресу позивача податкову накладну від 31.08.2012 №1137 на загальну суму 48000 грн. (в т.ч. ПДВ - 8000 грн.).

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 31.08.2012 №475.

Договір від 01.09.2012 №3 про надання послуг. За умовами договору виконавець (ТОВ "Тесей ЛТД") зобов’язується надати замовнику (ДП "Вікінг") послуги з підбору для замовника працівників на постійну роботу, проводити навчальні тренінги з кандидатами на посаду охоронця, перевіряти їх на лояльність за допомогою детектора брехні та розробити посадові інструкції співробітникам згідно штатного розпису, або які знаходяться в кадровому резерві по техніці безпеки користування спецзасобами та засобами зв’язку. Факт отримання послуг підтверджується актом наданих послуг після здійснення повної оплати.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано Акти здачі прийняття наданих послуг від 30.09.2012 №3-001, від 31.10.2012 №3-003, від 30.11.2012 №3-005, згідно яких загальна вартість робіт становить 50800 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Тесей ЛТД" виписано на адресу позивача податкові накладні від 21.09.2012 №634 на загальну суму 22000 грн. (в т.ч. ПДВ - 3666,67 грн.), від 23.10.2012 №748 на загальну суму 13200 грн. (в т.ч. ПДВ - 2200 грн.) та від 30.11.2012 №1017 на загальну суму 15600 грн. (в т.ч. ПДВ - 2600 грн.).

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.09.2012 №532, від 23.10.2012 №583, від 07.12.2012 №679.

Договір від 01.10.2012 №4 про надання юридичних послуг. За умовами договору Виконавець (ТОВ "Тесей ЛТД") зобов’язується надавати Замовникові (ДП "Вікінг") юридичні послуги щодо юридичного забезпечення підготовки, організації, ведення Замовником господарської діяльності, вирішення юридичних питань, що виникають під час її здійснення, на умовах та в обсязі, передбачених цим договором, а Замовник зобов’язується ці послуги оплачувати. Відповідно до умов цього договору під юридичними послугами сторони розуміють: здійснення правової експертизи документів, що породжують юридичні наслідки; надання рекомендацій та письмових висновків на підставі результатів проведених правових експертизи; консультацій та довідок з питань правозастосування; консультування у переговорах з контрагентами, потенційними партнерами, органами державної влади, представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування, отримання дозволів та інших документів; консультування з питань підготовки договорів, угод, інших документів, підготовка проектів цих документів; консультування з питань досудового врегулювання господарських спорів, в тому числі складання процесуальних документів (скарг, претензій чи заперечень на них, розрахунків претензій та позовних заяв); здійснення державної реєстрації змін до установчих документів Замовника, консультування з питань підготовки та подання звітності, проведення розрахунків з бюджетом Замовником, тощо. Факт отримання послуг підтверджується Актом виконаних робіт.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано Акт здачі-прийняття наданих послуг №4-000, згідно якого загальна вартість робіт становить 16800 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Тесей ЛТД" виписано на адресу позивача податкову накладну від 23.10.2012 №747 на загальну суму 16800 грн. (в т.ч. ПДВ - 2800 грн.).

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2012 №584.

Договір від 01.11.2012 №5 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами. За умовами договору Виконавець (ТОВ "Тесей ЛТД") виконує послуги з розміщення й обслуговування рекламних матеріалів Замовника (ДП "Вікінг") на рекламоносіях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми (прописаної в актах резервування). Факт отримання послуг підтверджується актом прийому-передачі послуг із зазначенням місця і строків розміщення рекламних матеріалів (пункт 3 вказаного договору).

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано Акт здачі-прийняття наданих послуг № 5-000, згідно якого загальна вартість робіт становить 36000 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Тесей ЛТД" виписано на адресу позивача податкову накладну від 30.11.2012 №1018 на загальну суму 36000 грн. (в т.ч. ПДВ - 6000 грн.).

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 07.12.2012 №680.

Договір від 01.11.2012 №2 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами. За умовами договору Виконавець (ТОВ "Тесей ЛТД") виконує послуги з розміщення й обслуговування рекламних матеріалів Замовника (ДП "Вікінг") на рекламоносіях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми (прописаної в актах резервування). Факт отримання послуг підтверджується актом прийому-передачі послуг із зазначенням місця і строків розміщення рекламних матеріалів (пункт 3 вказаного договору).

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано Акт здачі-прийняття наданих послуг № 2-000, згідно якого загальна вартість робіт становить 46800 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Тесей ЛТД" виписано на адресу позивача податкову накладну від 30.11.2012 №1090 на загальну суму 46800 грн. (в т.ч. ПДВ - 7800 грн.).

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 07.12.2012 №678.

Щодо взаємовідносин із ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" судом встановлено наступне:

Договір від 01.08.2012 №1 про виготовлення рекламної продукції. За умовами договору виконавець (ТОВ "Ю.О.Електронікс-1") зобов’язується надати замовнику (ДП "Вікінг") послуги з виготовлення рекламної продукції. Факт отримання послуг підтверджується Актом виконаних робіт.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано Акт здачі-прийняття виготовленої рекламної продукції та наданих послуг №1-000, згідно якого загальна вартість робіт становить 35286 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" виписано на адресу позивача податкову накладну від 31.08.2012 №762 на загальну суму 35286 грн. (в т.ч. ПДВ - 5881 грн.).

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 31.08.2012 №512.

Договір від 01.09.2012 №3 про надання рекламних послуг. За умовами договору Замовник (ДП "Вікінг") дає завдання Виконавцю (ТОВ "Ю.О. Електронікс-1"), а Виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та відповідно до завдання Замовника надати за плату Замовникові рекламні послуги в баннерообміній мережі. Факт отримання послуг підтверджується відповідним Актом.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано Акти здачі-прийняття наданих послуг №3-000, №3-001, №3-003, №3-002, згідно яких загальна вартість робіт становить 54300 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" виписано на адресу позивача податкові накладні від 25.09.2012 №858 на загальну суму 26300 грн. (в т.ч. ПДВ - 4383,33 грн.), від 12.09.2012 №369 на загальну суму 28000 грн. (в т.ч. ПДВ - 4666,67 грн.).

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.09.2012 №538, від 11.09.2012 №518.

Договір від 01.11.2012 №4 про надання рекламних послуг. За умовами договору Замовник (ДП "Вікінг") дає завдання Виконавцю (ТОВ "Ю.О. Електронікс-1"), а Виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та відповідно до завдання Замовника надати за плату Замовникові рекламні послуги в баннерообміній мережі. Факт отримання послуг підтверджується відповідним Актом.

На підтвердження факту отримання послуг між сторонами підписано Акти здачі-прийняття наданих послуг №4-000, №4-001, №4-001, №4-002, згідно яких загальна вартість робіт становить 67100 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" виписано на адресу позивача податкові накладні від 06.11.2012 №181 на загальну суму 21500 грн. (в т.ч. ПДВ - 3583,33 грн.), від 30.11.2012 №1091 на загальну суму 45600 грн. (в т.ч. ПДВ - 7600 грн.).

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.11.2012 №611, від 07.12.2012 №677.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість у розмірі 74347,67 грн. по зазначеним вище податковим накладним включено позивачем до складу податкового кредиту, а саме: в серпні 2012 року - 18881 грн., у вересні 2012 року - 18716,67 грн., в жовтні 2012 року - 9166,67 грн., в листопаді 2012 року - 27583,33 грн., що відображено у відповідних податкових деклараціях по податку на додану вартість.

Водночас, за спірними угодами позивачем віднесено до валових витрат суму у розмірі 78065,05 грн., а саме: за ІІІ квартал 2012 року - 187988,33 грн. та за ІV квартал 2012 року - 183750 грн., чим занижено податок на прибуток у розмірі 78065,05 грн.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов’язання визначено позивачеві у зв’язку з формуванням податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни отриманих послуг. Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат вчинено позивачем незаконно.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат коштів, пов’язаних з виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту, є можливість за наявними первинними документами встановити реальний об’єм виконаних послуг, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх отримання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Як було встановлено судом, предметом спірних правочинів є, зокрема, надання юридичних послуг з супроводу та підготовки тендерів; надання послуг з підбору працівників та проведення тренінгів; надання послуг з виготовлення, розміщення й обслуговування рекламних матеріалів.

На підтвердження фактичного отримання послуг за укладеними правочинами позивачем надано первинні документи, які, на його думку, спростовують твердження відповідача про відсутність реальності операцій.

Судом досліджено надані позивачем докази та встановлено наступне.

Щодо надання послуг з розміщення зовнішньої реклами.

Позивачем не надано суду фотозвіти за наслідками отриманих послуг, наявність яких передбачена обов’язковою у договорі та вартість яких входить до загальної суми договору, що підлягає оплаті.

Суду подано лише контрольні макети бігбордів; разом із тим, під час їх дослідження судом встановлено, що такі зображення містять рекламну інформацію щодо групи компаній "Атлант", ідентифікацію з позивачем провести неможливо через відсутність будь-яких ознак для цього, зображені засоби телефонного зв’язку не є тотожними із офіційними телефонами позивача.

Крім того, за умовами договору, факт отримання послуг підтверджується актом здачі-приймання послуг із зазначенням місця і строків розміщення рекламних матеріалів. Однак у актах-здачі прийняття послуг такі відомості - відсутні.

За правилами статті 16 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067. Зазначені дозволи регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами. Розміщення ж зовнішньої реклами у місті Києві здійснюється згідно з Порядком, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23 серпня 2007 року №1100.

Позивачем також не надано суду наявності будь-яких дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами.

При цьому, з наявних в справі актів виконаних робіт не вбачається, які роботи рекламного характеру та в якому обсязі були виконані контрагентом.

Щодо отримання позивачем юридичних послуг, суд зазначає таке.

Як зазначено в Акті здачі-прийняття наданих послуг №4-000 згідно Договору №4 від 01.10.2012, укладеного між позивачем та ТОВ "Тесей ЛТД", останнім надано позивачу послуги з юридичного супроводу та підготовки тендерів.

Разом з тим, доказів участі ДП "Вікінг" у відповідних тендерних торгах, підготовки до такої участі - позивачем не надано. Також представник позивача не зміг пояснити суду у яких саме тендерах брав участь позивач за цей період.

Також не надано доказів надання інших юридичних послу та не деталізовано їх зміст.

Крім того, представник позивача не зміг пояснити на підставі якого документа відбувалась оплата і яким чином та основі чого визначалась відповідна сума.

Акт наданих послуг не містить інформації про конкретні послуги та одиниці їх виміру.

Таким чином, суду не надано жодних документів чи матеріальних носіїв, які б документували, підтверджували або відтворювали факт надання послуг.

Судом встановлено, що відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг, інформації про конкретні послуги, надані замовнику, змісту і обсягу операцій, одиниць виміру позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням господарській діяльності.

Із наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність використання їх в господарській діяльності.

Щодо отримання позивачем послуг з підбору працівників та проведення навчальних тренінгів, судом встановлено таке.

Так, матеріали справи не містять документального підтвердження того, що контрагентами позивача здійснювалися будь-які дії щодо підпору персоналу для позивача, зокрема, рекламні оголошення, результати проведених співбесід та інше.

Щодо надання рекламних послуг та виготовлення рекламної продукції, суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного доказу, з якого можливо б було встановити, які саме рекламні послуги надавались, де такі послуги були розміщені.

Крім того, позивачем не надано суду рекламної продукції, яка була виготовлена, а також не надано будь-яких макетів, які б містили інформацію про позивача.

З огляду на наведені вище норми та зазначені фактичні обставини справи, надані позивачем акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконання послуг, використаних у господарській діяльності підприємства, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно з договором здійснювалися відповідні послуги, що унеможливлює встановити їх отримання.

У ході судового розгляду справи також не встановлено зв'язку послуг, наданих ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" та ТОВ "Тесей ЛТД" позивачеві, з господарською дальністю підприємства. Відтак, матеріалами справи підтверджено, що послуги, надані за переліченими вище договорами, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та ніякого суттєвого впливу на його діяльність не мають.

Підсумовуючи викладене та оглянувши надані суду акти виконання робіт та податкові накладні, суд відмічає, зазначена в договорах інформація щодо переліку послуг не дає можливості визначити, які саме послуги надавалися, оскільки перелік послуг носить загальний характер та не ідентифікований по відношенню до практичного застосування позивачем отриманих послуг; підтверджуючих документів реального виконання та суті наданих послуг позивачем надано не було.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Судом встановлено, що акти виконаних робіт не оформлені відповідно вищевказаних норм законодавства, зокрема не наведено змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції; в них зазначено лише вартість виконаних робіт без будь-якого відображення змісту виконаних робіт (наданих послуг).

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання юридичних, рекламних послуг, а також послуг з підбору працівників та проведення тренінгів.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження вищенаведених господарської операції не відповідають вимогам діючого законодавства.

На думку суду, з огляду на предмет судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на неконкретні послуги та причинного зв’язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Документи, які позивач надавав на підтвердження правомірності формування спірних валових витрат та податкового кредиту, є такими, що не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Відтак, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договорів, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Поряд із вищевикладеним, суд звертає увагу на таке.

Так, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.

Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому необхідною умовою є необхідність перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, змісту актів перевірок контрагентів позивача, податковими органами встановлено відсутність у підприємств адміністративних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій. Зміст опрацьованої перевіряючими податкової звітності контрагентів свідчить про відсутність у даних підприємств адміністративно-господарських можливостей для здійснення підприємствами взятих на себе зобов’язань.

Також судом ураховано той факт, що предметом договорів є надання, зокрема, юридичних, які потребують наявності кваліфікованого персоналу.

Досліджені докази дають суду підстави стверджувати, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Тесей ЛТД" і ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, кваліфікованого персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем не надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому/передачі товарів (робіт, послуг), що ставить під сумнів факт здійснення суб’єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Відтак, позивачем не доведено факту здійснення господарських операцій саме цими контрагентами.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту (в частині сплати ПДВ), витрати на придбання вищевказаних послуг, оскільки такі витрати не підтверджені документами, які б доводили об’єм проведених робіт, їх реальну вартість. Позивачем не доведено направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, не обґрунтовано економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв’язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання та інше.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту (в частині сплати ПДВ в ціні послуг).

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту.

За таких підстав, ураховуючи наявність обставин, з якими законодавець пов’язує відсутність у платника податків права для віднесення до податкового кредиту та валових витрат сум за операціями, що фактично не відбулися, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність свого рішення, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є обґрунтованими.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Вікінг" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 жовтня 2013 р.